09.11.2016 року Справа № 904/3704/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач)
суддів: Чимбар Л.О., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, нотаріально-посвідчена довіреність №182 від 16.03.2016 року;
від відповідача: Багрова Є.О., представник, довіреність №3316-К-Н-О від 05.07.2016 року.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року у справі № 904/3704/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Київська область м. Бориспіль
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів справу №904/3704/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О., Джихур Л.В.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.16р. у справі № 904/3704/16 (суддя Мілєва І.В) позов задоволено.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" розблокувати рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Рішення суду мотивоване обгрунтованістю вимог позивача та відсутністю законних підстав для вчинення відповідачем дій щодо зупинення операцій по рахунку позивача..
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що :
- обраний спосіб захисту позивача не відповідає встановленим законом способам захисту прав;
- з виписки по рахунку вбачається, що позивач неодноразово здійснював нецільове поповнення рахунку, тому відповідач звернувся до позивача для з?ясування додаткової інформації на підставі ст..64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Позивач не надав вичерпної інформації на запит банку, щодо нецільового поповнення рахунку. Згідно п.5 ст.64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність, у разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисне подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, що наведені в апеляційній скарзі та вказала, що позивач не надав витребуваних документів, а тому банк, у зв?язку з встановленням неприйнятно високого ризику мав право не провидити операції. Строк, протягом якого банк може не виконувати платіжні розпорядження клієнта законом не обмежений. Тому банк не порушує закон. Просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначили, що апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуальног права, не вказує, які саме норми були порушені. Крім того, відповідачем до апеляційної скраги надано нові докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції. Відповідно до ст..стю.1066-1068, 1074 ЦК України суб'єкти господарювання можуть вільно розпоряджатися власними коштами, що знаходяться на їх банківських рахунках і банки не мають права визначати та контролювати напрям використання грошових коштів. Банки не мають права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права клієнта розпоряджатися коштами на власний розсуд. Не містить чинне законодавство і обов'язку цільового використання таких сум. Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.
17.07.2015р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( клієнт) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено договір банківського обслуговування б/н, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.рb.ua). Підписавши дану заяву позивач погодився з умовами та тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір.
Після підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, банк відкрив позивачу розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, валюта - Українська гривня, дата відкриття - 17.07.2015р. (далі - рахунок), на підтвердження чого позивач надав ксерокопію довідки ПАТ КБ "Приватбанк" № 08.7.0.0.0/1601141740122 від 14.01.2016р. (т.1 а.с. 13). Даний рахунок було відкрито позивачем для можливості ведення його господарської діяльності.
У лютому 2016р. на валютний рахунок позивача надійшли кошти у доларах США від зарубіжного контрагента у якості розрахунку по експортному договору. Згідно з існуючими правилами частина суми (75%) була автоматично переведена банком у національну валюту та зарахована на гривневий рахунок № НОМЕР_1. Виконуючи мету своєї господарської діяльності, позивач розпоряджався даними коштами для купівлі-продажу товарів.
26.02.2016р., бажаючи здійснити платіж на суму 110 000 грн., позивач виявив, що доступ до рахунку заблоковано.
Позивач для отримання пояснень з цого приводу, звернувся до банку, де з'ясувалося, що рахунок заблоковано у зв'язку з накладенням на нього арешту державною виконавчою службою (т.1 а.с.23).
Відповідно до довідки ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції № 7689 від 16.03.2016р.. наданої на запит позивача, відносно ОСОБА_3 станом на 16.03.2016р. відкриті виконавчі провадження відсутні.
29.02.2016р. позивач звернувся до банку з вимогою-претензією, в якій зазначив, що на сьогоднішній день з вини банку заблокована його господарська діяльність, що призводить до спричинення збитків та порушення зобов'язань перед контрагентами, з якими укладено контракти купівлі-продажу продукції, у зв'язку із вищевикладеним просив негайно розблокувати рахунок, надавши можливість здійснювати мету своєї господарської діяльності, а також у письмовому вигляді повідомити про причини блокування розрахункового рахунку та підстави застосування ст. 1074 ЦК України.
Листом № 20.1.0.0.07/20160309/4553 від 10.03.2016р. відповідач повідомив, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно положень зазначеної статті, банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Згідно ст..10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк може відмовити клієнту в проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Банк просив надати документи, що підтверджують походження грошових коштів які надійшли на рахунок позивача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2015р. по 26.02.2016р. Оскільки на даний момент таких документів не надходило, отже банк не має правових підстав для задоволення вимог позивача (т.1 а.с. 17-18).
25.03.2016р. позивач направив відповідачу вимогу-претензію № 2, в якій зазначив, що під час відкриття рахунку ним були надані усі необхідні та затребувані банком документи. Про необхідність надання будь-яких інших документів банком до відома позивача не доводилось. Також, посилаючись на відсутність необхідних даних, банком не вказано, що саме необхідно надати клієнту, для його вивчення банком. Грошові кошти, які знаходяться на заблокованому рахунку позивача надійшли туди після обміну валюти (доларів США), що була зарахована на відповідний валютний рахунок у якості розрахунку по експортному контракту, укладеному між ФОП ОСОБА_3 та компанією HONKONG АOTIAN JIUCO СО., LIMITED. Даний контракт був переданий до відділу валютного контролю банку.
До вимоги - претензії позивач додав контракт № 13/01 від 13.01.2016р., резюме по договору та виписку по рахунку (т.1 а.с. 19-20, т.2 а.с.18 -33).
У зв'язку з неодержанням відповіді, позивач 17.05.2016р. вимогою-претензією № 3, для прискорення вирішення ситуації, що склалася, направив банку контракти та договори, на підставі яких на його рахунок надходили грошові кошти за весь період підприємницької діяльності, в кількості 6 шт. (т.2 а.с.69-93).
У відповіді на дану вимогу-претензію № 2, надану через три місяці - 29.06.2016р., банк, з посиланням на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.ч.1, 2, 7 ст.9, ст..10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» просив позивача надати декларацію про доходи. І оскільки таких документів не надходило банк не має правових підстав для задоволення вимог (т.2. а.с. 10 - 11).
24.06.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією № 5, в якій зазначив, що 24.06.2016р. він звернувся до відділення банку з платіжним дорученням № 141 (на паперовому носії) від 24.06.2016р. про переказ коштів з його рахунку на рахунок № НОМЕР_3 відкритий у відповідача на ім'я ОСОБА_4 з призначенням платежу: оплата за лісоматеріали хвойних порід згідно договору № 15/06 від 15.06.2016р. В здійсненні переказу було відмовлено з тих підстав, що банк не приймає платіжних доручень на паперових носіях від своїх клієнтів, а виконує їх виключно шляхом отримання через інтернет банкінг «Приват24». Оскільки такі мотиви відмови суперечать п.3.1.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг, просив надати правове обґрунтування такої відмови (т.1 а.с.47 - 48).
Ввідповідач 30.06.2016р. надав відповідь на дану вимогу аналогічну відповіді від 29.06.2016р. та просив надати декларацію про доходи (т.1 а.с.53-54).
Згідно довідки відповідача від 30.06.2016р. № 0000000670332129, рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_4 заблокований з 26.02.2016р. (т.1 а.с. 55).
Відповідно до довідки № 160322SU11592510 від 22.03.2016р. про поточний стан рахунку, залишок грошових коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його рахунку № НОМЕР_1 станом на 21.03.2016р. становить 189 841,53 грн. (а.с. 14).
Згідно з довідкою № 160322SU12010903 від 22.03.2016р. про стан позичкової заборгованості, станом на 22.03.2016р. позичкової заборгованості за кредитами та відсотками фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не має.
У зв'язку з неможливістю розпоряджатися своїми коштами, які знаходяться на рахунку, позивач звернувся з позовом до уду з вимогою, з урахуванням заяви від 21.07.2016р., зобов'язати відповідача розблокувати рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частинами 1, 3 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно ст..1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Відповідач своє право відмови від здійснення фінансових операцій по рахунку позивача (блокування рахунку) обґрунтовує посиланням на ст..64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.ч.1, 2, 7 ст.9, ст..10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Згідно частей 2 - 6 ст.64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України:
клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;
клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;
клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;
клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;
клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;
осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);
клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Згідно п.п.3, 18, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»,
верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним;
ідентифікація - отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних;
ідентифікаційні дані - це:
для фізичної особи - підприємця - відомості, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої, у частині дванадцятій статті 9 цього Закону.
Пунктом 2 частини 9 та частиною 12 статті 9 вищенаведеного Закону передбачено, що суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:
для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (за наявності).
З метою ідентифікації фізичної особи (резидента, нерезидента), фізичної особи - підприємця - ініціатора (платника) переказу (в тому числі міжнародного), що здійснюється без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону, суб'єкти первинного фінансового моніторингу, до яких звернувся ініціатор (платник) для здійснення переказу, встановлюють прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові; місце проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження.
Абзацем 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» надано право банку відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).
Колегія суддів констатує, що у відповідача були всі необхідні дані,що стосуються ідентифікації та верифікації позивача і доказів витребування у позивача офіційних документів щодо уточнення інформації про клієнта відповідачем не надано.
Для аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу позивачем були надані відповідачу всі договори та контракти, укладені позивачем з моменту відкриття карткового рахунку. У банку були дані рахунків та їх власників, на які позивач переказував кошти і які переказували кошти на рахунок позивача.
Частина 6 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Разом з цим частина 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
А частина 8 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зобов'язує банк витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану, які відповідно до частини 9 даної статті зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.
Колегія суддів зазначає, що банком жодним чином не доведено встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику та не надано жодних доказів використання свого права та виконання обов'язку, передбачених частинами 7 та 8 статті 64 вищезазначеного Закону, для здійснення поглибленої перевірки клієнта та аналізу відповідності фінансової сперації змісту його діяльності та фінансовому стану, за період з дня блокування рахунку до цього часу.
Відповідно до ст..10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:
від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;
від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.
Неповідомлення відповідачем спеціально уповноваженому органу в установлений Законом строк з дня відмови в проведенні операції, свідчить про відсутність підстав, передбачених вищезазначеною статтею, для відмови в проведенні фінансової операції.
Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
Рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операцій може прийняти лише спеціально уповноважений орган (ч.2 ст.17 Закону).
Оскільки відповідач не повідомляв спеціально уповноважений орган, то зобов'язаний був поновити проведення фінансових операцій третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції.
Відповідно до ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали йому право зупинити проведення фінансових операцій по рахунку позивача.
Згідно ст..16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 ГК України також передбачає, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як зазначалося вище, згідно довідки наданої відповідачем позивачу 30.06.2016р., рахунок останнього є заблокованим з 26.02.2016р., у зв'язку з чим позивач не може вільно розпоряджатися коштами, які є його власністю і знаходяться на його рахунку.
Можливістю відновлення його права на користування своїми коштами на рахунку є саме розблокування рахунку, тобто відновлення становища яке існувало до порушення його права - до 26.02.2016р.
Таким чином позивачем обрано правильний спосіб захисту.
Доводи наведені в апеляційній скарзі не підтверджуються матеріалами прави та спростовуються вищенаведеним.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на нецільове поповнення рахунку, то колегія суддів зазначає, що дані обставини, по-перше, не розглядалися судом першої інстанції, по-друге, не передбачені діючим законодавством, як обставина для зупинення операцій по рахунку, по-тертє, ненадано відповідачем жодних доказів нецільового поповнення рахунку, а є лише припущенням відповідача.
У зв'язку з наведеним апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року у справі № 904/3704/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14.11.2016р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ О.В.Джихур