15.11.2016 року Справа № 904/8554/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)
судді: Березкіна О.В., Широбокова Л.П.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 , довіреністьб/н від 27.09.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 661 від 01.03.2016р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року про забезпечення позову у справі № 904/8554/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ват", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпро
про витребування майна із чужого незаконного володіння
Стислий виклад суті ухвали місцевого господарського суду:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року у справі № 904/8554/16 (суддя Рудь І.А.) задоволено заяву ТОВ "Агро Ват" про забезпечення позову.
Накладено арешт на рухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Радабанк" в межах суми вартості майна, що є предметом спору, а саме: 467 594 грн. 00 коп.
Приймаючи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити майно (сільськогосподарська та тракторна техніка), яке є предметом спору у даній справі.
Підстави з яких порушено питання про перегляд ухвали:
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України вид забезпечення позову повинен бути співвідносним із заявленими позовними вимогами. Так, позивач заявив вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння та перелічив майно, яке, на його думку, знаходиться у відповідача. Спірне майно має індивідуальні та чіткі ідентифікуючі ознаки (зазначена марка тракторів, дата випуску, заводський номер та номер двигуна), що відрізняють його від іншого майна, тому в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого. Однак, господарський суд не врахував роз'яснення, викладені в п. 7.2 та п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. та наклав арешт на невизначене рухоме майно відповідача, у тому числі яке не відноситься до предмету спору.
Наслідком накладення арешту є обтяження всього рухомого майна відповідача без жодної ідентифікуючої ознаки такого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.10.2016р. № 50507356. У зв'язку з цим ОСОБА_3 України 12.10.2016р. відмовив відповідачу у проведенні банківської операції, що підтверджується відповідним електронним повідомленням.
Посилаючись на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. апелянт зауважує, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував необхідність забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви. Таким чином, будь-якого обґрунтування доцільності застосування заходу забезпечення позову позивач не навів, як і не надав доказів в підтвердження можливості зникнення спірного рухомого майна.
Крім того, апелянт вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року не набула процесуального статусу виконавчого документу, оскільки не скріплена печаткою із зображенням Державного Герба України, що передбачено абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., п. 3 ст. 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 1.6.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, п. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у новій редакції).
Станом на 05.10.2016р. позивач має значну грошову заборгованість (в розмірі 13 373 642, 08 грн.) перед відповідачем, яка виникла з кредитних договорів та договорів поруки, що підтверджується рішеннями інших судів України з інших спорів. Така заборгованість не погашена позивачем, у зв'язку з чим на майно позивача (як боржника) накладено арешт.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. відновлено строк подання апеляційної скарги, призначено її розгляд в судове засідання на 07.11.2016р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Широбокова Л.П.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 07.11.2016р. оголошено перерву до 15.11.2016р.
У судовому засіданні 15.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ват" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:
- витребувати із незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» майно, яке належить на праві приватної власності позивачу, а саме трактор колісний, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303184, двигун № НОМЕР_1; трактор колісний, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303183, двигун № НОМЕР_2; трактор колісний, марки Беларус-1221.2, 2010 року випуску, заводський № 12030715, двигун № НОМЕР_3;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» протягом п'яти днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили передати позивачу майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме: трактор колісний, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303184, двигун № НОМЕР_1; трактор колісний, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303183, двигун № НОМЕР_2; трактор колісний, марки Беларус-1221.2, 2010 року випуску, заводський № 12030715, двигун № НОМЕР_3
Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову від 27.09.2016р., в якій позивач просить суд з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на рухоме майно відповідача в розмірі вартості майна, яке предметом спору у даній справі, на суму 467 594 грн. 00 коп.
Докази належності трактора колісного, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303184, двигун № НОМЕР_1; трактора колісного, марки Беларус-1025, 2008 року випуску, заводський № 10303183, двигун № НОМЕР_2; трактора колісного, марки Беларус-1221.2, 2010 року випуску, заводський № 12030715, двигун № НОМЕР_3 відповідачу по справі позивач не надав.
Заява обґрунтована припущенням позивача, що з урахуванням значної для підприємства позивача вартості спірного рухомого майна та ухилення банку від передачі покупцю (позивачу) вказаного майна протягом тривалого часу, відповідач до прийняття рішення у даній справі вчинить дії, направлені на розпорядження цим майном, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Доказів на підтвердження своїх припущень відповідач не надав.
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» 3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивач визнав у судовому засіданні, що ним не надавалися докази на підтвердження його припущень, на які йдеться посилання в його клопотанні про забезпечення позову.
Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову», з За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.
У пункті 8 вищезазначеної постанови зазначається, що у спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак, державного реєстраційного номера, двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі.
Позивач заявив вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння , визначивши його індивідуальні ознаки. Натомість в клопотанні про забезпечення позову позивач не вказує цих ознак, звертаючись до суду з клопотанням накласти арешт на рухоме майно відповідача, без вказівки на ці ідентифікуючі ознаки цього майна.
В подальшому, приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд не зазначає ознак ідентифікуючих ознак майна.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги, з якими пов'язана можливість скасування ухвали про забезпечення позову є обґрунтованими і доведена в судовому засіданні ТОВ «Акціонерний банк «Радабанк»», апеляційна скарга підлягає задоволенню , а ухвала місцевого господарського суду про задоволення заяви про забезпечення позову від 05.10.2016р. скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Агро Ват» про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року у справі № 904/8554/16 - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року про забезпечення позову у справі № 904/8554/16 - скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ват" про забезпечення позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ват" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови складено 15.11.2016р.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Березкіна
Суддя Л.П.Широбокова