09.11.2016 року Справа № 904/9519/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),
суддів: Подобєд І.М., Дмитренко Г.К.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №ББУ/ПУ180/ВП від 30.06.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, керівник, виписка ААВ № 669090 від 27.08.2012 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016р. у справі №904/9519/14
за позовом Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ”, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Приватного підприємства фірми “МГТ”, м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 162 970, 28 грн.,
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” до ПП “МГТ” про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 162 970, 28 грн. заборгованості з орендної плати (за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011р.) за договором №09-14\2496-А від 29.10.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №09-14/2496-А , відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) в тимчасове платне користування рухоме майно ( транспортні засоби, машини та обладнання), яке знаходиться на балансі орендодавця та зазначено в додатку №1, а орендодавець зобов'язався прийняти передане йому майно, належним чином та у відповідності з прямим призначенням користуватися переданим майном, своєчасно вносити плату та по закінченню строку оренди повернути майно з оренди з врахуванням його нормального зносу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року (головуючий суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено та необґрунтовано свої вимоги стосовно наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором №09-14\2496-А від 29.10.2009р. за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011р в розмірі 162 970, 28 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства фірми “МГТ” на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” заборгованість з орендної плати в сумі 162 970,28 грн.
При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми процесуального права.
Зазначає, що висновок господарського суду про недоведеність позовних вимог зроблений лише на підставі висновку судового експерта, без врахування всіх наявних в справі матеріалів.
А саме, судом не було досліджено та не надано належну правову оцінку умовам договору, які повністю підтверджують заявлені позовні вимоги.
Крім того, в матеріалах справи наявні акти передачі майна в оренду та повернення майна із оренди, які є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції з оренди майна за договором оренди №09-14/2496-А від 29.10.2009 року за період з 01.01.2011 року по 05.06.2016 року та підтверджують нарахування орендної плати згідно п.1.8 договору, тобто до повернення майна із оренди.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Приватне підприємство фірма “МГТ” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивач не вказує, які саме обставини суд неправильно оцінив або зовсім не розглядав, а лише приводить ті ж самі докази, яку були зазначені в позовній заяві.
Вважає, що на даний час заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки всі взаєморозрахунки за оренду автомобілів проводились між сторонами шляхом взаємозаліку.
Позивачем не надано доказів передачі відповідачу рахунків-фактур від 01.12.2011 року, які за твердженням позивача були направлені відповідачу 13.01.2012 року.
Відповідно до статті 253 ЦК України позивач дізнався про порушене право не пізніше 05.06.2011 року, тому з 06.06.2011 року починається перебіг строку позовної давності, який до даних господарських правовідносин застосовується тривалістю три роки і, відповідно, сплив 06.06.2014 року. За таких обставин позовна заява, яка датується 28.11.2014 року, взагалі не підлягає задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 09.11.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
29.10.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (згідно протоколу № 11 чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" від 19.04.2011року було внесено та затверджено зміни до Статуту
Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" шляхом викладення його у новій редакції, у зв'язку з приведенням діяльності Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" та змінено найменування Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля") (орендодавець) та Приватним підприємством фірма "МГТ" (орендар) укладено договір № 09-14/2496-А, за яким орендодавець зобов'язується в порядку і на умовах, передбачених цим договором, передати орендарю в тимчасове платне користування рухоме майно, яке знаходиться на балансі орендодавця та зазначено в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 .с. 13-16, 18-21, 22-24).
Орендар, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання прийняти передане майно належним чином і у відповідності з прямим призначенням користуватися переданим майном, своєчасно вносити плату та по закінченню строку оренди повернути майно із оренди з урахуванням його нормального зносу (п. 1.2 договору).
Строк оренди майна встановлено пунктом 1.4 договору: з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду та до 31.12.2010 року.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування Майном, яке передане оренду, орендна плата нараховується в розмірі 118 455,61грн. за один календаря місяць. Орендна плата підлягає індексації.
ОСОБА_3 в оренду та повернення ОСОБА_3 із оренди оформляються відповідними актами, які підписуються обома Сторонами по Договору (п.1.6 Договору).
Виконуючи умови Договору, ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 30.10.2009 03.11.2009р., 14.11.2009р. передало приватному підприємству фірмі «МГТ» в тимчасове платне користування рухоме майно. Факт передачі ОСОБА_3 підтверджено актами прийому-передачі майна в оренду від 30.10.2009р., 03.11.2009р., 14.11.2009 р. (т. 1 а.с. 25-30).
Пунктом 1.8 Договору встановлено, що плата за користування майном розраховується у відповідності з пунктом 3.1 цього Договору з моменту фактичної передачі ОСОБА_3 в оренду і до моменту повернення майна з оренди.
Додатковою угодою від 10.01.2010 року до договору від 29.10.09 року № 09-14/2496-А сторони погодили:
1.Пункт 1.4 договору змінити і викласти його в наступній редакції: “ 1.4. Термін оренди: з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна в оренду до 31.01.2011 року.”
2. Пункт 7.1 договору змінити і викласти його в наступній редакції:
“ 7.1. Даний договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2011 року”.
Решта умов договору від 29.10.09 № 09-14/2496-А залишаються незмінними і сторони підтвердили по ним свої зобов'язання (п.3 додаткової угоди від 10.01.2010р.) (т. 1, а.с. 17).
Частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи умови додаткової угоди від 10.01.2010р., строки оренди і дії договору закінчилися 31.01.2011р.
Орендатор в строк до 01.01.2011р. частково повернув з оренди майно та здійснив оплату орендної плати, нарахованої за оренду цього майна в строк до 01.01.2011р. Інше майно відповідач повернув ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в період з 06.01.2011р. по 05.06.2011р. (згідно розрахунку до позовної заяви), про що сторонами складені акти прийому передачі майна із оренди (т. 1 а.с. 31-207).
В пункті 3.3 договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами за оренду майна проводяться шляхом перерахування відповідачем орендної плати на поточний рахунок позивача після пред'явлення відповідного рахунку-фактури.
У зв'язку з тим, що відповідач користувався майном позивача у період з 01.01.11р. по 05.06.11р., відповідачу була нарахована орендна плата в сумі 178 642, 04 грн., згідно наступних рахунків фактур: рахунок-фактура №90015105 від 01.12.11р. за січень 2011р. на суму 102 929, 92 грн.; рахунок-фактура №90015106 від 01.12.11р. за лютий 2011р. на суму 47 015, 68 грн.; рахунок-фактура №90015110 від 01.12.11р. за березень 2011р. на суму 24 928, 06 грн.; рахунок-фактура №90015114 від 01.12.11р. за квітень 2011р. на суму 4 368, 50 грн.; рахунок-фактура №90015115 від 01.12.11р. за травень 2011р. на суму 2 050, 26 грн.; рахунок-фактура №90015116 від 01.12.11р. за червень 2011р. на суму 273, 37 грн.; рахунок-фактура №90015105 від 01.12.11р. корегування орендної плати за грудень 2010р. на суму - 2 923, 75 грн. (т.1.а.с.208-214).
Вищезазначені рахунки були направлені відповідачу 13.01.12 року, однак були залишені тим без оплати, а відтак виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 178 642, 04 грн. за період з 01.01.2011 року по 05.06.2011 року за неповні календарні місяці.
При цьому, позивач зазначив, що за вищезазначений період орендна плата була нарахована відповідачу за фактичну кількість днів знаходження майна в оренді з урахуванням кількості майна, яке залишалося в оренді в цей період, та з урахуванням індексації, а саме : січень 2011р. - орендна плата в сумі 102 929,92 грн.; лютий 2011р. - орендна плата в сумі 47 015,67грн; березень 2011р. - орендна плата в сумі 24 928,06грн; квітень 2011р. - орендна плата в сумі 4 368,50грн.; травень 2011р. - орендна плата в сумі 2 050,26грн; червень 2011р.- орендна плата в сумі 273,37грн.
Всього на загальну суму 181 565,78 грн. з урахуванням корегування на 2 923,75грн, сума орендної плати склала 178 642.04грн. (181 565,78 грн. - 2 923,75 грн. = 178 642, 04 грн.).
27.08.2012 року позивач надіслав відповідачу вимогу в порядку ст.530 ЦК України на сплату вищезазначеної заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення; у зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.
23.02.2015 року позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги та з урахуванням змісту постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року у справі №6/5005/10818/2011, якою стягнуто заборгованість з орендної плати лише за несвоєчасно повернуті з оренди пошкоджені автомобілі, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за несвоєчасно повернуті з оренди непошкоджені автомобілі в розмірі 162 970,28 грн. ( т.2, а.с.46-47).
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст.762 Цивільного кодексу України).
При прийнятті рішення по даній про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд Дніпропетровської області прийшов до висновку про недоведеність (необґрунтованість) позивачем своїх позовних вимог стосовно наявності заборгованості відповідача за договором №09-14/2496-А від 29.10.2009р. в розмірі 162 970,28грн за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011р.
В мотивувальній частині рішення суд посилається лише на висновок судово-економічної експертизи від 14.03.2016р. №3589/3590-15, згідно якого:
- по першому питанню: у зв'язку з тим, що оцінка договорів не відноситься до компетенції експертів, та на дослідження не надано документи бухгалтерського обліку в яких відображено взаєморозрахунки за договором, підтвердити або спростувати в обсязі наданих документів заборгованість ПП фірма “МГТ” ( відповідач) перед ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ( позивачем) за договором №09-14/2496-А від 29.10.2009 з орендної плати за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011р. в розмірі 162 970, 28 грн. не надається за можливе;
- по другому питанню: в обсязі наданих документів на дослідження встановити чи наявна взагалі заборгованість з орендної плати ПП фірма “МГТ” (відповідача) перед ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (позивачем) за договором оренди №09-14/2496-А від 29.10.2009р. за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011р., та в якому саме розмірі не надається за можливе, в зв'язку з відсутністю документів в яких відображено взаєморозрахунки за договором, в зв'язку з обставинами викладеними в дослідницькій частині висновку (т.3, а.с.103-110 ).
В той же час, на думку колегії суддів, такий висновок господарського суду не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.
Висновок господарського суду про недоведеність позивачем своїх позовних вимог зроблений лише на підставі висновку судового експерта, без врахування інших наявних матеріалів справи.
Судом взагалі не надана належна правова оцінка умовам договору, які повністю підтверджують заявлені позовні вимоги.
Так, пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування майном, яке передане в оренду, орендна плата нараховується в розмірі 118 455,61грн. за один календарний місяць. Орендна плата підлягає індексації.
Пунктом 1.8 Договору встановлено, що плата за користування Майном розраховується у відповідності з пунктом 3.1 цього Договору з моменту фактичної передачі ОСОБА_3 в оренду і до моменту повернення майна з оренди.
ОСОБА_3 майна в оренду та повернення майна із оренди оформляються відповідними актами, які підписуються обома Сторонами по Договору (п.1.6 Договору).
Також судом не прийнято до увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, наявні в матеріалах справи акти передачі майна в оренду та повернення майна із оренди і є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції з оренди майна за договором оренди №09-14/2496-А від 29.10.2009р. за період з 01.01.2011р. по 05.06.2016р. та підтверджують нарахування орендної плати згідно п.1.8 Договору, тобто до повернення майна із оренди.
При цьому, колегія суддів констатує, що відповідно до додатку № 2 «Розрахунок вартості орендної плати майна, що передається в оренду» до Договору від 29.10.09 року № 09-14/2496-А сторони зазначили інвентарний номер кожного необоротного активу, що передавався в оренду, а також визначили місячний розмір орендної плати щодо кожного необоротного активу (т. 1 а.с. 22-24).
Оскільки у позовній заяві позивач нарахував орендну плату за фактичну кількість днів знаходження майна в оренді з урахуванням конкретної кількості майна, яке залишалося в оренді в цей період, та з урахуванням індексації, колегія суддів на підставі актів передачі майна в оренду та повернення майна із оренди встановила, що відповідач свої зобов'язання по поверненню з оренди майна виконав несвоєчасно, останній дійсно протягом загального періоду з 01.01.2011 року по 05.06.2011 року продовжував користувався майном позивача, зазначеним у додатку до позовної заяви.
При цьому, дати повернення майна з оренди, зазначені у актах повернення майна із оренди, відповідають датам, зазначеним позивачем у своєму розрахунку.
Враховуючи, що матеріалами справи повністю підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної за договором оренди №09-14/2496-А від 29.10.2009р. за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011 р., а відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 162 970,28 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області при прийнятті рішення по справі №904/9519/14 були неправильно застосовані норми матеріального (ст.525, 526, 530, 629 ЦК України) та процесуального (ст.33,42, 43, 84 ГПК України) права, що і призвело до неправильного вирішення господарського спору. По вищезазначеним підставам рішення по даній справі підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до пункту 3.3 Договору розрахунки між сторонами за оренду майна проводяться щомісячно шляхом перерахування орендарем орендної плати на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з моменту пред'явлення орендодавцем відповідного рахунку-фактури. Рахунок-фактура виставляється орендодавцем до третього числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до матеріалів справи останнє майно відповідач повернув позивачу з оренди 05.06.2011 року.
Таким чином, останнім звітним м'ясцем є червень 2011 року. З урахуванням того, що орендна плата сплачується щомісячно, позивач мав право виставити рахунок-фактуру за послуги, надані у червні 2011 року, - 03.07.2011 року.
Оскільки відповідно до пункту 3.3 Договору строк виконання зобов'язання з оплати орендної плати визначений моментом вимоги, а саме моментом пред'явлення позивачем рахунку-фактури, то відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли у орендодавця виникає право пред'явити таку вимогу про виконання зобов'язання, а саме з 03.07.2011 року за зобов'язаннями з орендної плати за червень 2011 року.
Так як до даних господарських правовідносин застосовується строк позовної давності тривалістю три роки, то він сплив 03.07.2014 року.
За таких обставин, колегія суддів вражає, що позовна заява, яка направлена до суду відповідно до штампу на поштовому конверті 28.11.2014 року, подана після спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач заявив про сплив позовної давності у відзиві на позовну заяву від 15.12.2014 року (т. 1 а.с. 231-232).
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 162 970,28 грн. за період з 01.01.2011р. по 05.06.2011 р. не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача (заявника у апеляційній скарзі).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ”, м. Павлоград, Дніпропетровська область - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року у справі № 904/9519/14 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” до Приватного підприємства фірми “МГТ” про стягнення 162 970, 28 грн. у зв'язку з пропуском позовної давності.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 14.11.2016 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Г.К. Дмитренко