Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" листопада 2016 р.Справа № 922/3296/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Швидкіна А.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши справу
за позовом фізичної особи ОСОБА_1, м. Конотоп
до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків
про стягнення коштів
за участю сторін:
представника відповідача - Пересади А.П., довіреність № 305-3 від 04.01.2016 р.
позивач - не з'явився
Позивач, фізична особа ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди на загальну суму 51924,26 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що позивач працював на Конотопському механічному заводі ХДАВП, який є відокремленим підрозділом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, в період з 21.08.1986 р. по 04.07.2016 р. Станом на момент звільнення заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем за період з листопада 2014 р. по липень 2016 року склала 35444,26 грн.
Ухвалою суду від 03.10.2016 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.11.2016 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав зяаву, в якій свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в частині заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 35444,26 грн.; проти визнання суми середнього заробітку за весь час затримки заперечував, посилаючись на те, що середній заробіток є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим не може розглядатися в господарському суді; проти моральної шкоди заперечував, посилаючись на відсутність правового та документального обґрунтування заявленої суми.
Згідно з п. 3.9.2 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участи, якщо ухвалу, в який зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.
Судом встановлено, що ухвала суду від 03.10.2016 р. була надіслана у встановленому законом порядку, в зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, згідно зі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Конотопським механічним заводом ХДАВП, який є відокремленим підрозділом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, в період з 21.08.1986 р. по 04.07.2016 р. та був звільнений за власним бажанням, у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ухвалою суду від 15.04.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства, визнано вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 399727,88 грн., введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника, призначений розпорядником майна боржника арбітражний керуючий Чаговець Т.П.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Розглянувши позовну заяву в частині визнання суми боргу по заробітній платі у розмірі 35444,26 грн., суд зазначає.
Відповідно до довідки № 33 від 08.09.2016 р., виданої Конотопським механічним заводом, заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 склала 35444,26 грн.
Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що сума заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 35444,26 грн. підтверджена належними та допустимими доказами та визнана відповідачем, суд вважає за необхідне позов у цій частині задовольнити.
Розглянувши позовну заяву в частині визнання суми середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 6480,00 грн., суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Розглянувши заперчення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на позовну заяву в частині визнання середнього заробітку за весь час затримки, суд зазначає.
Стаття 117 КЗпП України структурно віднесена до розділу VII "Оплата праці" зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, всупереч посиланням відповідача. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 р. у справі № 6-139 цс 12), у зв'язку з чим, питання стягнення середнього заробітку за час затримки може розглядатися в господарському суді та, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, у тому числі щодо стягнення середнього заробітку за затримку.
Згідно з абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Судом встановлено, що позивач був звільнений 04.07.2016 р., тобто, два календарні місяці роботи позивача, що передують події звільнення - травень 2016 року (19 робочих днів) та червень 2016 року (19 робочих днів), отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 108,00 грн.
Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки за період з 05.07.2016 р. (наступний день після звільнення) по 27.09.2016 р., а саме - за 60 робочих днів.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за 60 робочих днів становить 6480,00 грн. (108,00 грн. х 60 робочих днів = 6480,00 грн.).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки підлягають задоволенню в розмірі 6480,00 грн. (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
Розглянувши позовну заяву в частині визнання моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Ухвалою суду від 03.10.2016 р. позивача було зобов'язано надати правове та документальне обґрунтування заявленої моральної шкоди.
Свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що затримка відповідачем виплати заробітної плати призвели до душевних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків, проте, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не зазначив.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, а саме ненадання позивачем обґрунтування заявленої суми моральної шкоди та відповідних доказів, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход бюджету судовий збір у розмірі 1112,60 грн., у зв'язку з тим, що з його вини спір доведено до суду.
Керуючись ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 12, 82-85 ГПК України -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по виплаті заробітної плати за період з листопада 2014 року по липень 2016 року в розмірі 35444,26 грн., суму середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 6480,00 грн. (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
3. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код 14308894) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1112,60 грн. судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.11.2016 р.
Суддя Швидкін А.О.