Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" листопада 2016 р.Справа № 922/2816/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
про стягнення 5146,46
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №14-88 від 18.04.2014
відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю №2422 від 05.09.2016
Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (відповідача) 4819,32 грн. пені та 327,14 грн. річних за порушення останнім умов договору №15-807-РО від 23.06.2015 в частині строків оплати отриманого природного газу.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №29353 від 07.09.2016) в якому проти позову заперечує в повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням (вх. №29358 від 07.09.2016) про призначення по справі судової експертизи, в задоволенні якого було відмовлено судом.
Також відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №31806 від 27.09.2016) про витребування від позивача доказів по справі, а саме докази відправки відповідачу актів прийняття - передачі природного газу по договору №15-807-РО від 23.06.2015.
Стосовно заявленого клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 32, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 4*3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Ухвалою суду від 27 вересня 2016 року було зобов'язано позивача надати суду пояснення щодо заявленого клопотання про витребування доказів.
Позивачем були надані до суду письмові пояснення з цього приводу (вх. №35152 від 25.10.2016), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.
23 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (відповідачем, покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 15-807-РО.
Згідно пункту 1.1 договору купівлі-продажу природного газу № 15-805-Н продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.
На виконання пункту 1.1. договору позивач поставив протягом липня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 982347,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31 липня 2015 року б/н за липень на суму 22488,84 грн.; від 31 серпня 2015 року б/н за серпень на суму 15562,80 грн.; від 30 вересня 2015 року б/н за вересень на суму 17416,08 грн.; від 31 жовтня 2015 року б/н за жовтень на суму 285753,60 грн.; від 30 листопада 2015 року б/н за листопад на суму 201859,50 грн.; від 30 листопада 2015 року б/н за листопад на суму 67527,41 грн.; від 31 грудня 2015 року б/н за грудень на суму 371739,00 грн.
На момент подачі позову до суду суму основного боргу за поставлений у 2015 році природний газ сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується позивачем.
Проте, посилаючись на несвоєчасне здіснення розрахунків, позивачем на підставі п.п. 7.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України було здійснено нарахування пені, розмір якої склав 4819,32 грн. та 3% річних у розмірі 327,14 грн. та подано позов до господарського суду про стягнення з ПАТ "Харківгаз" вищевказаних штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено строки оплати газу, встановлені пунктом 6.1. Договору. При цьому, позивач вказує, що жодне положення договору не пов'язує строк оплати з моментом надіслання актів чи їх отримання, про що стверджує відповідач. Позивач вважає, що у спірних правовідношеннях строк оплати пов'язаний лише з моментом складання таких актів.
Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Як вбачається з п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця три примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі за розрахунковий місяць.
Згідно пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП та зараховується як оплата за газ.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У спірному договорі сторони визначили взаємні права та обов'язки.
Так, обов'язком ПАТ "Харківгаз" є надання підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі природного газу, а обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - повернення підписаних зі своєї сторони актів, наданих покупцем.
Як встановлено судом, відповідач на виконання п. 3.4. Договору надсилав на адресу позивача підписані акти приймання-передачі природного газу.
Матеріали справи свідчать про те, що акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем та долучені до матеріалів справи, що підтверджує факт їх отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не надав суду доказів повернення відповідачу отриманих від останнього примірників підписаних актів жодного разу.
Як зазначає представник відповідача, про підписання актів приймання-передачі природного газу з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" йому стало відомо лише з копій цих актів, долучених до позовної заяви.
Згідно п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо боржник заперечує одержання ним вимоги, кредитор зобов'язаний подати до господарського суду докази її надіслання боржникові. Таких доказів позивачем надано не було.
Відповідно до пункту 3.4. договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язано належно оформити отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" акти, підписати уповноваженим представником та скріпити печаткою або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту та повернути покупцеві примірник оригіналу акту.
Проте, як було встановлено під час розгляду справи, позивач не повернув підписаних актів приймання-передачі природного газу, та не надав мотивованої відмови від їх підписання.
Згідно пункту 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 30 червня 2015 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі писаного сторонами акта приймання-передачі газу.
Фактично, сторони вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму, а відповідно, й дату прострочення розрахунків. Таким чином, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання приймання-передачі природного газу.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що пункти 3.4, 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 15-807-РО є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.
Сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових і господарсько-правових зобов'язань (частина 8 статті 193 Господарського кодексу України статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ у даному випадку акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.
В постанові Вищого господарського суду України від 02 березня 2015 року у справі №5011-71/16789-2012 зазначено, що за своїми юридично значимими ознаками газ є родовою, замінною річчю.
Відповідно до висновків Верховного суду України від 19 квітня 2016 року у справі №816/11081/14 договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить про намір виконання дій (операцій в майбутньому), а не про їх фактичне виконання.
Відповідно, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого пунктом 3.4, договору купівлі-продажу природного газу від 23 червня 2015 року строку у зв'язку з ухиленням позивача від підписання актів приймання-передачі природного газу.
Відповідно до розділу VIII "Документальне оформлення приймання-передачі природного газу" діючого на час виникнення спірних правовідносин "Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України", який затверджено постановою НКРЕ № 420 від 19 квітня 2012 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2012 року за № 721/21034 та порядку забезпечення споживачів природним газом, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року вбачається, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця.
Таким чином, виключно після отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу, він був би повністю впевнений в тому, що саме позивачем було поставлено йому природний газ.
Згідно умов договору підставою для остаточного розрахунку є підписані з обох сторін акти приймання - передачі природного газу. Момент з якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" відповідно до умов договору має змогу провести остаточний розрахунок за отриманий газ від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є отримання підписаного акту.
Форми актів приймання передачі природного газу містять виключно дату підписання яка відповідає кінцевій даті місяця. Спеціальної графи в якій було б зазначено дату отримання акт не містить.
В зв'язку з тим, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надало документи, які підтверджують виконання пункту 3.4 договору купівлі-продажу природного газу № 15-807-РО (повернення актів приймання - передачі природного газу відповідачу), неможливо встановити дату виникнення зобов'язання по договору. Тобто, підтвердити граничну дату остаточного розрахунку (дату виникнення заборгованості) зазначену у розрахунку 3% річних та пені, надану позивачем, не можливо.
Відповідно до частини 4 статті 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк і товару.
Крім того, дана позиція підтримується практикою Вищого господарського суду по аналогічним справам, а саме: Постанова Вищого господарського суду від 08 серпня 2016 року по справі № 911/33/16 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення коштів та Постанова Вищого господарського суду України від 11 серпня 2016 року по справі № 906/12/16 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Житомиргаз" про стягнення коштів.
Тобто, у даному випадку позивач повинен був надіслати на адресу відповідача один примірник підписаного акту виконаних робіт і тільки після цього у ПАТ "Харківгаз" виникає обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з постачання природного газу.
У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення актів приймання-передачі природного газу, у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акта.
З урахуванням викладеного, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що оплату газу було здійснено відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 6.1. Договору, у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку щодо надіслання актів приймання-передачі природного газу на адресу ПАТ "Харківгаз", суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Харківгаз" штрафних санкцій є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 525, 526, 538, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 14.11.2016 р.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя ОСОБА_1