"08" листопада 2016 р.Справа № 921/520/16-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008
про cтягнення заборгованості в загальній сумі 786 972, 92 грн
За участі представників:
Позивача: не прибув
Відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульта, довіреність №2 від 05.05.2016 р.
В судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 786 972 грн 92 коп., з яких: 656 393 грн 82 коп. - пеня, 44 467 грн 23 коп. - 3% річних та 86 111 грн 87 коп. - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу №15-801-Н від 30.06.2015 р. в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений у період з липня по грудень місяць 2015 р. включно природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.
В підтвердження викладеного надано: Договір на купівлю-продаж природного газу №15-801-Н від 30.06.2015 р. та Додаткові угоди №1 від 15.10.2015 р. та №2 від 04.11.2015 р. до нього, Акти приймання-передачі природного газу за період з липня по грудень місяць 2015 р. включно, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 25.08.2016 р. на 14:30 год. 19.09.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:45 год. 24.10.2016 р., з викладених у відповідній ухвалі суду підстав. В судових засіданнях 19.09.2016 р., 03.10.2016 р. та 07.11.2016 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15:15 год. 03.10.2016 р., до 14:45 год. 24.10.2016 р., до 16:15 год. 07.11.2016 р. та, відповідно, до 14:30 год. 08.11.2016 р., з викладених у відповідних формулярах (протоколах) судового засідання підстав, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписки (в матеріалах справи).
Строк вирішення спору було продовжено в передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом винесено відповідну ухвалу від 24.10.2016 р.
В судове засідання 08.11.2016 р. повноважний представник відповідача прибув, заявлене ним в попередніх судових засіданнях клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем та заявленої до стягнення суми пені до 10% підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих в судове засідання 07.11.2016 р. додаткових письмових обґрунтувань. Також, просить суд взяти до уваги проведений ним контррозрахунок заявлених до стягнення сум. Окрім того, згідно супровідного листа б/н від 08.11.2016 р. до матеріалів справи долучив копії виписок по рахунках Товариства, які підтверджують факт перерахування на рахунок позивача коштів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. на підставі протоколів-погодження на виконання Договору від 30.06.2015 р. №15-801-Н.
Повноважний представник позивача в судове засідання 08.11.2016 р. не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (розписка повноважного представника від 07.11.2016 р. - в матеріалах справи). Поряд із цим, в судовому засіданні 07.11.2016 р. повноважний представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені заперечив з підстав його необґрунтованості.
Разом з тим, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника позивача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
30.06.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією"Нафтогаз України", надалі - Продавець/позивач, з однієї сторони, та Дочірнім підприємством "Газпостач" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", надалі - Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №15-801-Н (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, на мовах Договору (п.1.1 р.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 р. 1 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Згідно п. 2.1 р. 2 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 51 050,000 тис. куб. м , у тому числі по місяцях: липень - 3 200,000 тис. куб. м, серпень - 3 200,000 тис. куб. м, вересень - 4 000,000 тис. куб. м, жовтень - 7 800,000 тис. куб. м, листопад - 13 400,000 тис. куб. м, грудень - 19 450,000 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу (пп.2.1.1 п. 2.1 р. 2 Договору).
Пунктами 3.3-3.4 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Розділом 11 Договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Згідно п. 10.2 р. 10 Договору, усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.
З метою узгодження вартості переданого газу, а також банківських реквізитів Продавця до даного Договору було укладено відповідні Додаткові угоди №1 від 15.10.2015 р. та №2 від 04.11.2015 р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з липня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 р. (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 36 992,271 тис. м куб. на загальну суму 142 712 821 грн 14 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ, спожитий у липні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2015 р. на суму 14 268 835,00 грн;
- газ, спожитий у серпні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2015 р. на суму 13 557 233,96 грн;
- газ, спожитий у вересні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2015 р. на суму 16 206 756,71 грн;
- газ, спожитий у жовтні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2015 р. на суму 21 829 663,60 грн;
- газ, спожитий у листопаді місяці 2015 р., оформлений актами приймання-передачі від 30.11.2015 р. на суму 2 823 692,86 грн та на суму 30 443 320,00 грн;
- газ, спожитий у грудні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2015 р. на суму 43 583 319,01 грн.
Відповідач у відзиві на позов, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 08.11.2016 р., не заперечив факт отримання Товариством протягом липня - грудня 2015 р. природного газу в наведених вище обсягах.
Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
П. 6.2 р. 6 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується, як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти із поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п. 6.5 р. 6 Договору).
Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з липня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 року (включно) виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, вартість отриманого у серпні місяці 2015 р. газу відповідачем оплачено 24.09.2015 р., вартість отриманого у вересні 2015 р. газу - 18.11.2016 р., вартість отриманого у жовтні місяці 2015 р. газу - 27.11.2015 р., вартість отриманого у листопаді місяці 2015 р. газу - 23.12.2015 р., вартість отриманого у грудні місяці 2015 р. газу - 16.02.2016 р. (виписка по підприємству "Газпостач ДП" - в матеріалах справи).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу №15-801-Н від 30.06.2015 р., позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 656 393,82 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору. Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 86 111,87 грн інфляційних нарахувань та 44 467,23 грн 3% річних.
Присутній в судовому засіданні 08.11.2016 р. повноважний представник відповідача підтвердив факт оплати Товариством в повному обсязі вартості отриманого протягом липня-грудня 2015 р. на підставі Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. природного газу у визначені позивачем у розрахунку дати. Поряд із цим, просив суд звернути увагу на те, що частина боргу була погашена на підставі спільних протокольних рішень, підписаних на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
В силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №15-801-Н від 30.06.2015 р.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище Договору.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом липня місяця 2015 р. - грудня місяця 2015 р. (включно) природного газу виконав з порушенням встановленого Договором строку.
Поряд із цим судом встановлено, що оплата вартості отриманого на підставі Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. природного газу відповідачем здійснювалась частково власними коштами, а частково шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Відповідно до п. 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 та п. 1.2 р. 1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.08.2015 № 493/688, розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
На виконання вказаної вище Постанови між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області (Сторона - 1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (Сторона - 2), Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради (Сторона - 3), Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради (Сторона - 4), ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" (Сторона - 5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення № 1935 від 17.09.2015 р., № 2195 від 20.10.2015 р., №2475 від 19.11.2015 р., №3027 від 18.12.2015 р. та №109 від 20.01.2016 р. про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.
Також, Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1934 від 17.09.2015 р., №2476 від 19.11.2015 р., №2826 від 16.12.2015 р. та №108 від 20.01.2016 р. за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України були укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області (Сторона - 1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (Сторона - 2), Управлінням фінансів Тернопільської районної державної адміністрації (Сторона - 3), Управлінням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (Сторона - 4), ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" (Сторона - 5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Сторона остання), надалі - Спільні протокольні рішення (належним чином засвідчені копії - в матеріалах справи).
Відповідно до розділу 1 Спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
За умовами вказаних вище Спільних протокольних рішень, сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за Договором № 15-801-Н від 30.06.2015 р. за рахунок коштів субвенцій з загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
Згідно розділу 3 Спільних протокольних рішень, сторони зобов'язуються, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цих Спільних протокольних рішень та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Розділом 4 Спільних протокольних рішень визначено, що сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту їх підписання всіма Сторонами і діють до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням (п. 5.2 Спільних протокольних рішень).
Таким чином сторони, у тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (сторона остання по Спільних протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником (відповідачем у справі) грошових зобов'язань перед кредитором (позивачем у справі), які виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №15-801-Н від 30.06.2015 р.
Цивільним кодексом України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст.203 ЦК України).
З врахуванням змісту вказаних вище Спільних протокольних рішень та норм Цивільного кодексу України, зазначені спільні протокольні рішення, на думку суду, є багатосторонніми правочинами (договорами), підписавши які позивач та відповідач у справі, як сторони даних правочинів, змінили спосіб виконання частини зобов'язань за Договором на купівлі-продаж природного газу № 15-801-Н від 30.06.2015 р., порядок і строки проведення розрахунків за частину переданого відповідачу відповідно до даного договору природного газу та відмовилися від застосування штрафних та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов'язань за Спільними протокольними рішеннями.
Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання усіх зазначених вище Спільних протокольних рішень відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в повному обсязі. Зокрема:
- 24.09.2015 р. на підставі Спільних протокольних рішень №1934 та №1935 від 17.09.2015 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 583 249,60 грн та в сумі 2 887 796,80 грн;
- 27.10.2015 р. на підставі Спільного протокольного рішення №2195 від 20.10.2015 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 880 424,40 грн;
- 25.11.2015 р. на підставі Спільних протокольних рішень №2475 та №2476 від 19.11.2015 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 8 902 042,80 грн та грошові кошти в сумі 7 853 420,40 грн;
- 18.12.2015 р. на підставі Спільного протокольного рішення №2826 від 16.12.2015 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 13 213 846,80 грн;
- 23.12.2015 р. на підставі Спільного протокольного рішення №3027 від 18.12.2015 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 11 310 208,14 грн;
- 28.01.2016 р. на підставі Спільних протокольних рішень № 108 та №109 від 20.01.2016 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 10 312 500,00 грн та грошові кошти в сумі 14 850 000,00 грн (належним чином засвідчені копії банківських виписок - в матеріалах справи).
Доказів порушення відповідачем зобов'язань за Спільними протокольними рішеннями позивачем суду не надано, а судом не здобуто. Вимоги про відповідальність відповідача за порушення Спільних протокольних рішень позивачем у позові не заявлялися.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що підстави для нарахування пені, передбаченої підпунктом 7.3 Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р., 3 % річних та інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, на суми заборгованості, погашення яких відбулося за вказаними Спільними протокольними рішеннями, відсутні, а проведені позивачем нарахування є неправомірними.
Поряд із цим, інша частина належних до сплати сум за переданий позивачем та отриманий відповідачем на підставі Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. природний газ не входила до предмету Спільних протокольних рішень, а відповідно по ній строк платежу сторонами не змінювався. Матеріали справи свідчать, про те що ця частина вартості отриманого відповідачем природного газу була сплачена ним з порушенням строків оплати, встановлених Договором.
Так, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за зобов'язаннями серпня 2015 р. відповідачем за рахунок власних коштів за отриманий від позивача згідно Договору від 30.06.2015 р. №15-801-Н природний газ з простроченням визначених умовами договору термінів оплати сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 368 597,32 грн, за зобов'язаннями вересня 2015 р - 8 218 972,02 грн, за зобов'язаннями жовтня 2015 р. - 2 339 641,42 грн, за зобов'язаннями листопада 2015 р. - 1 486 811,44 грн та за зобов'язаннями грудня 2015 р. - 1 626 648,60 грн.
Присутній в судовому засіданні повноважний представник відповідача сплати зазначених вище сум із простроченням та у визначені позивачем у розрахунку дати не заперечив.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, а також наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України та банківських виписок з рахунку відповідача, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.
Згідно проведеного судом перерахунку, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 17 110 грн 38 коп. Річні в сумі 27 356,85 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Окрім того, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості отриманого згідно Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. природного газу, суд розглянув наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України та банківських виписок з рахунку відповідача, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат за рахунок власних коштів, а також з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.), провів перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань.
Згідно проведеного судом перерахунку, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 86 111 грн 87 коп. інфляційних нарахувань є правомірними та обґрунтованими, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення в заявленій сумі (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі наведених норм, позивачем за період з 20.09.2015 р. по 15.02.2016 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 656 393,82 грн, з яких: 22 720,69 грн - за зобов'язаннями серпня 2015 р. за період з 20.09.2015 р. по 23.09.2015 р., 196 100,75 грн - за зобов'язаннями вересня 2015 р. за період з 20.10.2015 р. по 17.11.2015 р., 114 679,26 грн - за зобов'язаннями жовтня 2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 26.11.2015 р., 31 516,18 грн - за зобов'язаннями листопада 2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 22.12.2015 р. та 291 376,94 грн - за зобов'язаннями грудня 2015 р. за період з 20.01.2016 р. по 15.02.2016 р.
Пунктом 7.2 р. 7 Договору, передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (Розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору).
У свою чергу, за умовами Розділу ХІ Договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Ст. 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Ч. 1 ст. 653 визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).
З наведеного вбачається, що п. 7.2 р. 7 Договору сторони узгодили, що підставою для нарахування пені є наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, тобто - станом на 20.01.2016 р.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 1 626 648,60 грн за зобов'язаннями грудня місяця 2015 р., яка існували станом на 20.01.2016 р., з врахуванням підписаних сторонами у справі спільних протокольних рішень від 20.01.2016 р. Підстави для нарахування пені за зобов'язаннями серпня-листопада 2015 р., враховуючи проведені відповідачем оплати (24.09.2015 р. - остаточний розрахунок за зобов'язаннями серпня місяця 2015 р., 18.11.2015 р. - за зобов'язаннями вересня місяця 2015 р., 27.11.2015 р. - за зобов'язаннями жовтня місяця 2015 р. та 23.12.2015 р. - за зобов'язаннями листопада місяця 2015 р.), на думку суду, відсутні.
З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого у грудні місяці 2015 р. природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, а також наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та банківських виписок з рахунку відповідача, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого за період з 20.01.2016 р. по 15.02.2016 р. правомірним є нарахування останньої в сумі 49 376 грн 93 коп. Пеня в сумі 607 016,89 грн (656 393,82 - 49 376,93) нарахована та заявлена позивачем до стягнення безпідставно (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у Постанові №921/889/16-г/8 від 05.04.2016 р.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПРК України (Постанова Верховного Суду України №908/43/13-г від 03.12.2013 р.).
Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Слід зазначити, що поняття “значно” та “надмірно”, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” також визначено, що: “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.
В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:
- відповідно до умов Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. відповідач отримував природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, яке має низьку дисципліну розрахунків;
- станом на день звернення до суду вартість отриманого відповідачем природного газу на підставі Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. оплачено повністю; предметом судового розгляду є вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат;
- термін прострочки виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого відповідачем згідно Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р. природного газу не є значним (повний розрахунок, зокрема, за зобов'язаннями грудня 2015 р., проведено 16.02.2016р.);
- специфікою мети створення, предметом господарської діяльності відповідача є надання послуг з постачання природного газу для різних категорій споживачів, а за змістом спірного договору постачання здійснювалось виключно побутовим споживачам (населенню), щодо якого, відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” відповідач є гарантованим постачальником. Відтак, відповідач займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення постачання природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;
- згідно Звіту про фінансові результати відповідача на 31.12.2015 р., нерозподілений прибуток (непокритий збиток) останнього становив 725 тис. грн; згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 р. збиток становив 629 тис. грн.
Поряд із цим, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, беручи до уваги те, що штраф (пеня) - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з ДП "Газпостач" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 24 688 грн 47 коп. пені (50% від 49 376,93 грн) за неналежне виконання умов Договору №15-801-Н від 30.06.2015 р..
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково на суму 24 688 грн 47 коп. В задоволенні вимог щодо стягнення 607 016 грн 89 коп. пені суд відмовляє.
(Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, №914/1013/15 від 08.10.2015 р., №906/575/15 від 21.10.2015 р., №917/2605/15 від 26.07.2016 р. та №914/4134/15 від 20.07.2016 р.).
Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України суми пені), в сумі 2 288 грн 99 коп. покладаються судом на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39456152, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:
- 24 688 грн 47 коп. - пені;
- 17 110 грн 38 коп. - 3% річних;
- 86 111 грн 87 коп. - інфляційних нарахувань;
- 2 288 грн 99 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решти частини позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).
5. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення) через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 14.11.2016 р.
Суддя І.М. Гирила