"08" листопада 2016 р.Справа № 921/517/16-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, 46006
про cтягнення заборгованості в загальній сумі 20 336 372 грн 31 коп.
За участі представників:
Позивача: не прибув
Відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульта, довіреність №28 від 04.01.2016 р.; ОСОБА_3 - уповноваженої, довіреність №71 від 18.10.2016 р.
В судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 20 336 372 грн 31 коп., з яких: 15 922 284 грн 55 коп. - основний борг, 3 340 521 грн 86 коп. - пеня, 238 898 грн 50 коп. - 3% річних та 834 667 грн 40 коп. - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу №15-798-Б від 25.06.2015 р. в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений у період з липня місяця 2015 р. по листопад місяць 2015 р. включно природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.
В підтвердження викладеного надано: Договір на купівлю-продаж природного газу №15-798-Б від 25.06.2015 р. та Додаткові угоди №1 від 28.10.2015 р., №2 від 02.11.2015 р. та №3 від 25.11.2015 р. до нього, Акти приймання-передачі природного газу за період з липня по листопад місяць 2015 р. включно, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 25.08.2016 р. на 14:15 год. 19.09.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:30 год. 03.10.2016 р., з викладених у відповідній ухвалі суду підстав. В судових засіданнях 03.10.2016 р., 24.10.2016 р. та 07.11.2016 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви до 15 год. 10 хв. 24.10.2016 р., до 16:00 год. 07.11.2016 р., та відповідно, до 15:00 год. 08.11.2016 р., з викладених у відповідних формулярах (протоколах) судових засідань підстав, про що повноважних представників сторін було повідомлено під розписки (в матеріалах справи).
Строк вирішення спору було продовжено в передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом винесено відповідну ухвалу від 24.10.2016 р.
04.11.2016 р. на адресу суд від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за вих. №02/11/2016-01 від 02.11.2016 р. (вх. №19068), згідно якого останній суму основного боргу в розмірі 15 922 284,55 грн визнавав в повному обсязі, в задоволенні позову про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань просив відмовити. В обґрунтування наведеного стверджував, що: конкретизований розрахунок до позовної заяви від 18.08.2016 р. підписаний особою, повноваження якої, згідно долученої до позову довіреності за №14-45 від 07.04.2015 р., закінчились 01.05.2016 р.; позивачем невірно обрано період для нарахування пені, оскільки відповідно до умов договору остання могла б нараховуватись лише після 20.01.2016 р. Окрім того, звертав увагу суду на те, що на виконання Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р., ОСОБА_4 "Тернопільоблгаз" зверталось до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" із відповідним листом від 03.02.2016 р. за вих. № 54 (отримано наручно 08.02.2016 р.) до якого додавалось п'ять примірників спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету на суму 15 922 284,55 грн та зведений реєстр актів звіряння для погашення заборгованості. Однак позивач вказані рішення не підписав, як і не надав мотивованої відповіді про причини такого не підписання. Наведене, на думку відповідача, позбавило його можливості отримати кошти за пільги та субсидії відповідно до вказаної вище постанови КМ України, а відтак у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ та, відповідно, нарахування заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
В судове засідання 07.11.2016 р. повноважні представники відповідача прибули, підтримали усе викладене у відзиві на позов. Поряд із цим, зазначили, що 28.10.2016 р. ОСОБА_4 "Тернопільоблгаз" сплачено на рахунок позивача за природний газ згідно договору від 25.06.2015 р. за №15-798-Б грошові кошти в сумі 1 709 084,40 грн. Просили суд припинити провадження у даній частині позову, за відсутністю предмету спору. В підтвердження наведеного до матеріалів справи, згідно письмового клопотання за №576 від 07.11.2016 р. (вх. №19168), долучили платіжне доручення №697 від 28.10.2016 р. на суму 1 709 084,40 грн.
Присутній в судовому засіданні 07.11.2016 р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, за відсутності відповідних підписаних усіма сторонами спільних протокольних рішень, вважав безпідставними. Поряд із цим факт сплати відповідачем грошових коштів в сумі 1 709 084,40 грн не заперечив, у вирішенні даного питання поклався на думку суду.
В судове засідання 08.11.2016 р. повноважний представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (розписка повноважного представника від 07.11.2016 р. - в матеріалах справи).
Повноважні представники відповідача в судове засідання 08.11.2016 р. прибули, надали письмовий конкретизований розрахунок пені, а також примірник спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, який, за твердженням відповідача, направлявся позивачу для підписання.
Заявлене ними в судовому засідання 07.11.2016 р. клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 709 084,40 грн за поставлений природний газ згідно договору від 25.06.2015 р. №15-798-Б підтримали в повному обсязі. Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 14 213 200,15 грн визнали в повному обсязі. Позов в частині заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань вважають безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Окрім того, в порядку ст. 22 ГПК України, звернулись до суду із письмовою заявою б/н від 08.11.2016 р. (вх. №19305), згідно якої просять зменшити суму пені на 95 відсотків. Звертають увагу суду на те, що саме з вини позивача ОСОБА_4 "Тернопільоблгаз" не мало можливості отримати відповідні кошти з Державного бюджету, та, відповідно, погасити існуючу перед ним заборгованість в сумі 15 922 284,55 грн за Договором №15-798-Б від 25.06.2015 р. ще на початку 2016 р. Також, просять суд врахувати, що згідно виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії АЕ №299058 ОСОБА_4 "Тернопільоблгаз" здійснює постачання природного газу на території Тернопільської області для населення, бюджетних установ, промислових та комунально-побутових підприємств. За 2015 рік найбільшу частку в реалізації природного газу усіх категорій споживачів природного газу становили побутові - 77,4%. Так, протягом 2015 р. побутовими споживачами спожито природний газ на суму 467 265 тис. грн. При цьому населення живими коштами заплатило 147 281,0 тис. грн, що становить 31,5% від усіх поступлень. Найбільшу частку становлять отримані кошти через субсидії та пільги - 225 723,6 тис. грн, що становить 48,3%. Недоотримання коштів від побутових споживачів викликало труднощі щодо виконання підприємством своїх зобов'язань перед постачальниками природного газу, державою щодо сплати податків та зборів, а також працівниками щодо виплат заробітної плати. Зауважують, що згідно постанови КМУ №20 субсидії та пільги були спрямовані на погашення заборгованості за придбаний природний газ у НАК "Нафтогаз України". Живими коштами позивачу сплачено 86 037,2 тис. грн. Іншою причиною несвоєчасних розрахунків із позивачем стало несвоєчасне прийняття НКРЕКП постанов щодо затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу. Звертають увагу суду на те, що за 2 півріччя 2015 р. побутовим споживачам реалізовано природний газ на суму 467 265,9 тис. грн. При цьому від побутових споживачів отримано грошові кошти на суму 145 995,2 тис. грн, від Управління праці та соціального захисту - 225 252,8 тис. грн. Зазначають, що станом на сьогоднішній день Управління праці та соціального захисту готове профінансувати кошти в сумі 96 018,7 тис. грн, у відповідності до Постанови КМ України №20 від 11.02.2005 р., проте саме позивач відмовляється підписувати спільні протокольні рішення та зараховувати отримані кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору №15-798-Б від 25.06.2015 р. Також, вважають, що порушення ТОВ "Тернопільоблгаз" строків виконання зобов'язань не завдало істотних збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України", оскільки згідно Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 6 місяців 2016 р. прибуток Компанії становить більше 21 млрд. грн.
Разом з тим, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника позивача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
25.06.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією"Нафтогаз України", надалі - Продавець/позивач, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", надалі - Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №15-798-Б (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, на мовах Договору (п.1.1 р.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 р.1 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Згідно п. 2.1 р. 2 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 7 700,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: липень - 60,0 тис. куб. м, серпень - 60,0 тис. куб. м, вересень - 60,0 тис. куб. м, жовтень - 520 тис. куб. м, листопад - 2500,0 тис. куб. м, грудень - 4 500,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу (пп. 2.1.1 п. 2.1 р. 2 Договору).
Пунктами 3.3-3.4 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Розділом 11 Договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Згідно п. 10.2 р. 10 Договору, усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
З метою узгодження вартості переданого газу, порядку проведення розрахунків, а також банківських реквізитів Продавця до даного Договору було укладено відповідні Додаткові угоди №1 від 28.10.2015 р., №2 від 02.11.2015 р. та №3 від 25.11.2015 р.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з липня по листопад місяць 2015 р. (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 649,046 тис. м куб. на загальну суму 20 694 033 грн 06 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:
- газ, спожитий у липні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2015 р. на суму 188 781,12 грн;
- газ, спожитий у серпні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2015 р. на суму 201 025,44 грн;
- газ, спожитий у вересні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2015 р. на суму 251 119,44 грн;
- газ, спожитий у жовтні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2015 р. на суму 5 839 907,04 грн;
- газ, спожитий у листопаді місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2015 р. на суму 14 213 200,02 грн.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судових засіданнях факт отримання ОСОБА_1 протягом липня місяця 2015 р. - листопада місяця 2015 р. (включно) природного газу в наведених вище обсягах не заперечили, доказів протилежного суду не надали.
Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
П. 6.2 р. 6 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується, як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти із поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п. 6.5 р. 6 Договору).
Додатковою угодою №2 від 02.11.2015 р. до Договору сторони змінили, зокрема, редакцію п. 6.2 р. 6 Договору та передбачили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ.
В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГП України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з липня місяця 2015 р. по листопад місяць 2015 р. (включно) виконував неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 18.07.2016 р. становила 15 922 284 грн 55 коп., що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позов факт наявності перед позивачем заборгованості за поставлений на підставі Договору №15-798-Б від 25.06.2015 р. у період з липня місяця 2015 р. по листопад місяць 2015 р. (включно) природний газ в сумі 15 922 284 грн 55 коп. визнав в повному обсязі.
Поряд із цим, в судове засідання 07.11.2016 р. відповідач долучив до матеріалів справи платіжне доручення за №698 від 28.10.2016 р. про сплату за природний газ згідно Договору від 25.06.2015 р. №15-798-Б коштів в сумі 1 709 084,40 грн.
Зважаючи на наведене, присутні в судових засіданнях 07.11.2016 р. та 08.11.2016 р. повноважні представники відповідача, в порядку ст. 22 ГПК України, звернулись до суду із усним клопотанням про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 1 709 084 грн 40 коп, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Факт наявності перед позивачем заборгованості в сумі 14 213 200,15 грн станом на день розгляду спору в суді не заперечили. Доказів добровільної та повної сплати боргу не надали.
Присутній в судовому засіданні 07.11.2016 р. повноважний представник позивача факт часткового (на суму 1 709 084,40 грн) погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу не заперечив, у вирішення даного питання поклався на думку суду.
Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ч. ч. 1, 5 ст. 78 ГПК України, зокрема, визначено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на наведене вище, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт часткового погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, суд прийшов до висновку, що правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14 213 200 грн 15 коп.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 709 084,40 грн, суд припиняє, згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №15-798-Б від 25.06.2015 р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом липня місяця 2015 р. по листопад місяць 2015 р. (включно) природного газу виконував неналежним чином.
Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами договору термінів здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 238 898,50 грн та інфляційні нарахування в загальній сумі 834 667,40 грн.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 20.08.2015 р. по 19.06.2016 р., зокрема: за природний газ, переданий у липні місяці 2015 р. згідно акту приймання - передачі від 31.07.2015 р. - за період з 20.08.2015 р. по 06.09.2015 р.; за за природний газ, переданий у серпні 2015 р. згідно акту від 31.08.2015 р. - за період з 20.09.2015 р. по 28.09.2015 р., за за природний газ, переданий у жовтні 2015 р. згідно акту приймання-передачі від 31.10.2015 р. - за період з 20.11.2015 р. по 19.05.2016 р. та за за природний газ, переданий у листопаді 2015 р. згідно акту від 30.11.2015 р. - за період з 20.12.2015 р. по 19.06.2016 р.
Враховуючи наведене, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.
Згідно проведеного судом перерахунку, за визначені позивачем періоди правомірним є нарахування 3 % річних в сумі 238 898,49 грн. Річні в сумі 0,01 грн нарахованої та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на загальну суму 834 667,40 грн вбачається, що останні нараховані за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості природного газу, переданого у липні, жовтні та листопаді місяці 2015 р. Зокрема: за зобов'язаннями липня 2015 р. інфляцію нараховано за вересень місяць 2015 р. в сумі 661,42 грн, за зобов'язаннями жовтня 2015 р. - за період грудень місяць 2015 р. - травень місяць 2016 р. в загальній сумі 100 751,87 грн та за зобов'язаннями листопада місяця 2015 р. - за період січень-травень 2016 р. в загальній сумі 733 254,11 грн.
Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, здійснених відповідачем оплат, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.), проведено перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань.
Згідно проведеного перерахунку судом встановлено, що інфляційні нарахування в сумі 661,42 грн - за зобов'язаннями липня місяця 2015 р., зважаючи на дату проведення розрахунку - 07.09.2015 р., заявлені до стягнення безпідставно. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань по поставці жовтня місяця 2015 р. та листопада місяця 2015 р., правомірним є нарахування інфляції в загальній сумі 839 922,39 грн (100 835,99 грн - за неналежне виконання зобов'язань по поставці жовтня місяця 2015 р. + 739 086,40 грн - за неналежне виконання зобов'язань по поставці листопада 2015 р.). Поряд із цим, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі визначених позивачем позовних вимог, до стягнення за вказаний вище період підлягає сума інфляції в розмірі 834 005,98 грн (100 751,87 грн - за неналежне виконання зобов'язань по поставці жовтня місяця 2015 р. + 733 254,11 грн - за неналежне виконання зобов'язань по поставці листопада 2015 р.) - проведений судом розрахунок - в матеріалах справи.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).
З огляду на наведене, враховуючи наявну станом на день розгляду спору в суді заборгованість по оплаті вартості отриманого згідно Договору №15-798-Б від 25.06.2015 р. природного газу, доводи відповідача про безпідставність позову в даній частині, на думку суду є помилковими.
Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених ст. 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі наведених норм, позивачем за період з 20.08.2015 р. по 19.06.2016 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 3 340 521,86 грн, з якої: 1 782,80 грн - за зобов'язаннями липня 2015 р. за період з 20.08.2015 р. по 06.09.2015 р.; 1 050,09 грн - за зобов'язаннями серпня 2015 р. за період з 20.09.2015 р. по 28.09.2015 р., 366 335,41 грн - за зобов'язаннями жовтня 2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 19.05.2016 р. та 2 971 353,57 грн - за зобов'язаннями листопада 2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 19.06.2016 р.
Пунктом 7.2 р. 7 Договору передбачено, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (Розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору).
У свою чергу, за умовами Розділу ХІ Договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).
З наведеного вбачається, що п. 7.2 р. 7 Договору сторони узгодили, що підставою для нарахування пені сторони передбачили наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, тобто станом на 20.01.2016 р.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені на суми заборгованості в розмірі 1 709 084,53 грн за зобов'язаннями жовтня місяця 2015 р. та заборгованості в розмірі 14 213 200,02 грн за зобов'язаннями листопада місяця 2015 р. які існували станом на 20.01.2016 р. Підстави для нарахування пені за зобов'язаннями липня місяця 2015 р. та серпня місяця 2015 р., враховуючи проведені відповідачем оплати (07.09.2015 р. - остаточний розрахунок за зобов'язаннями липня 2015 р. та 29.09.2015 р. - за зобов'язаннями серпня 2015 р.), а також за зобов'язаннями жовтня місяця 2015 р. та листопада місяця 2015р. до 20.01.2016 р., на думку суду, відсутні.
З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, а також здійснених відповідачем оплат, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого правомірним є нарахування останньої в сумі 2 681 863 грн 79 коп. Пеня в сумі 658 658,07 грн (3 340 521,86 - 2 681 863,79) нарахована та заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у Постанові №921/889/16-г/8 від 05.04.2016 р.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПРК України (Постанова Верховного Суду України №908/43/13-г від 03.12.2013 р.).
Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Слід зазначити, що поняття “значно” та “надмірно”, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” також визначено, що: “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.
В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:
- відповідно до умов Договору №15-798-Б від 25.06.2015 р. ТОВ "Тернопільоблгаз" отримувало природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які, в свою чергу, мають низьку дисципліну розрахунків;
- єдиною статтею доходу відповідача станом на день розгляду спору в суді є постачання природного газу;
- за період з липня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 р. споживачі ОСОБА_4 "Тернопільоблгаз" розрахунки за поставлений ним природній газ сплачували не в повному обсязі, а залишок грошових коштів на рахунках останнього не дозволяв йому погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі, за рахунок власних коштів (довідка про діяльність ОСОБА_1 - в матеріалах справи);
- з метою якнайшвидшого погашення заборгованості за Договором на купівлю-продаж природного газу №15-798-Б відповідач вживав можливі та залежні від нього заходи, зокрема, у відповідності до затвердженого постановою КМ України №20 від 11.01.2005 р. Порядку направляв на адресу позивача ОСОБА_5 протокольне рішення. Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивачем останні не підписано та не повернуто на адресу відповідача;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
Поряд із цим, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, беручи до уваги те, що штраф (пеня) - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з ТОВ "Тернопільоблгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 340 931 грн 90 коп. пені (50% від 2 681 863,79 грн) за неналежне виконання умов Договору №15-798-Б.
(Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, №914/1013/15 від 08.10.2015 р., №906/575/15 від 21.10.2015 р., №917/2605/15 від 26.07.2016 р. та №914/4134/15 від 20.07.2016 р.).
Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України суми пені), в сумі 199 998 грн 64 коп. покладаються судом на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 80 п. 1-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька,54-а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39555103, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:
- 14 213 200 грн 15 коп - основного боргу;
- 1 340 931 грн 90 коп. - пені;
- 238 898 грн 49 коп. - 3% річних;
- 834 005 грн 98 коп. - інфляційних нарахувань;
- 199 998 грн 64 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1 709 084 грн 40 коп. основного боргу.
4. В задоволенні решти частини позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).
6. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення) через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 14.11.2016 р.
Суддя І.М. Гирила