36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.11.2016 р. Справа № 917/1557/16
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008)
до Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 117, смт. Диканька, Полтавська обл., 38500)
про стягнення 7637,82 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 7637,82 грн., з них: 7114,88 грн. основного боргу за договором № 4 від 13.01.205р. та договором № 4а від 15.06.2015р. про відшкодування компенсації витрат на перевезення окремих пільгових категорій громадян, 362,82 грн. інфляційних та 160,08 грн. - 3 % річних.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що заборгованість за пільговий проїзд перед позивачем виникла в результаті недофінансування з державного бюджету субвенції на реалізацію державних програм соціального захисту; нарахування інфляційних та 3% річних є безпідставним оскільки вони не передбачені договором чи Бюджетним кодексом України (а.с.33).
Про час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 19.10.2016р. (а.с.42).
Визначені ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні 15.11.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) здійснює надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами на підставі Ліцензії серії НОМЕР_2, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) 26.12.2011 року, з необмеженим строком дії (а.с.20).
13.01.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (відповідачем) було укладено договір № 4 про компенсацію витрат на перевезення окремих пільгових категорій громадян у Диканьському районі приміським автомобільним транспортом загального користування (далі - Договір від 13.01.2015р.; а.с.11-12), за умовами якого:
- позивач як перевізник зобов'язується забезпечувати перевезення приміським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а відповідач (платник) зобов'язується здійснювати відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян приміським автомобільним транспортом загального користування на умовах та в порядку, встановлених даним Договором (п.1.1 договору);
- загальна сума договору становить 400,00 грн. (п.2.1 договору);
- перевізник (позивач) не пізніше 25 числа поточного місяця надає платникові розрахунок обсягу компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян за формою додатку № 4 (п. 3.1.5 Договору);
- відповідач (платник) зобов'язується перерахувати кошти для компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян на розрахунковий рахунок перевізника, згідно з поданими ним розрахунками, за формою, передбаченою Додатком № 4 цього Договору, в протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідної суми коштів на рахунок платника (п.2.2 договору).
В додатковій угоді від 22.01.2015р. до Договору від 13.01.2015р. сторони узгодили, що позивач здійснює безкоштовне перевезення всіх пільгових категорій громадян згідно графіка на маршрутах Чернещина - Диканька - Полтава, Диканька - Чернещина. За п. 2.1 цієї Додаткової угоди загальна сума договору складає 4933,00 грн. (а.с.16).
Згідно п. 5.1 Договору від 13.01.2015р. та п.3.1 додаткової угоди до нього сторони узгодили, що ці правочини діють до 26.04.2015р.
15.06.2015р. між сторонами по даній справі був укладений договір № 4а про компенсацію витрат на перевезення окремих пільгових категорій громадян у Диканьському районі приміським автомобільним транспортом загального користування (далі - Договір від 15.06.2015р.; а.с.17-18), за умовами якого:
- позивач як перевізник зобов'язується забезпечувати перевезення приміським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а відповідач (платник) зобов'язується здійснювати відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян приміським автомобільним транспортом загального користування на умовах та в порядку, встановлених даним Договором (п.1.1 договору);
- загальна сума договору становить 11067,00 грн. (п.2.1 договору);
- перевізник (позивач) не пізніше 25 числа поточного місяця надає платникові розрахунок обсягу компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян за формою додатку № 4 (п. 3.1.5 Договору);
- відповідач (платник) зобов'язується перерахувати кошти для компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян на розрахунковий рахунок перевізника, згідно з поданими ним розрахунками, за формою, передбаченою Додатком № 4 цього Договору, в протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідної суми коштів на рахунок платника (п.2.2 договору);
- договір діє по 31.12.2015р. (п.5.1 договору).
Згідно переліку маршрутів, на яких здійснюються пільгові перевезення, вказані перевезення здійснюються позивачем на маршруті Диканька АС - Чернещина, Чернещина - Диканька АС - Полтава АС (а.с.15).
Заступником голови Полтавської обласної державної адміністрації 27.04.2015р. та 15.06.2015р. затверджено для позивача розклад руху автобусів на вказаних маршрутах (а.с.13).
Сторонами було узгоджено Перелік окремих категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд у приміському автомобільному транспорті згідно з чинним законодавством (а.с.19).
Згідно розрахунків обсягу компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян (за формою Додатку № 4 до Договорів) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року позивачем здійснено витрати з пільгового перевезення пасажирів по затверджених приміських маршрутах на загальну суму 16000,00 грн.
Відповідачем в порушення умов договорів було відшкодовано лише 8885,12 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку за період січень 2015р. - грудень 2015р. (а.с.46-98).
Заборгованість з проведення відшкодування становить 7114,88 грн. Зазначене також підтверджено актом звірки станом на 01.01.2016р. (а.с.27).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
За статтею 29 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2344-III "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на 2015р. - на час дії спірних правовідносин), автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 4 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на 2015р.), відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.
Відтак, умови здійснення перевезень пільгових категорій пасажирів визначаються на підставі укладеного між автомобільним перевізником та органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на 2015р.) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ст. 29 Закону).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, тоді як відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, суми, передбачені як компенсація за договором від 13.01.2015р., додатковою угодою від 22.01.2015р. та договором від 15.06.2015 року перерахував не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 7114,88 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.01.2016 року, підписаного сторонами (а.с.27).
За приписами статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У відповіді на претензію (лист від 22.09.2016 року № 01-11/2425) відповідач визнав наявність заборгованості у вказаній вище сумі, несплату пояснив відсутністю коштів внаслідок незатвердження субвенції (а.с.25-26).
На даний час строк дії договорів закінчився, проте відповідач заборгованість не сплатив.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав І охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Заперечення відповідача щодо позову з мотивів відсутності бюджетного фінансування на відшкодування спірних витрат судом відхиляється з наступних підстав.
Відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили.
Така ж правова позиція відповідає статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішенням Європейського суду з прав людини. Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання,
Аналогічна правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ст.111-28 ГПК України).
В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Таким чином позовні вимоги щодо стягнення 7114,88 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 362,82 грн. інфляційних за період 01.01.2016р. - 27.09.2016р. та 160,08 грн. - 3 % річних за період 01.01.2016р. - 01.10.2016р. на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як свідчить зміст договору від 13.01.2015р., додаткової угоди від 22.01.2015р. та договору від 15.06.2015, в них не встановлено конкретного строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати компенсації.
Визначення позивачем строку виконання зобов'язання з оплати компенсації за договорами з дати закінчення строку дії цих договорів не відповідає вимогам цивільного законодавства та умовам цих договорів.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 16.09.2016р.(а.с.23-24). Доказів щодо дати вручення даної претензії відповідачу позивач суду не надав. Відповідач надав відповідь на вказану претензію 22.09.2016р. (а.с.25-26). Отже з даної дати слід рахувати дату пред'явлення вимоги за ч. 2 ст.530 ЦК України.
З огляду на положення ч. 2 ст.530 ЦК України строк платежу за вказаними зобов'язаннями настав 29.09.2016р., а прострочення виконання зобов'язання починається з 30.09.2016р.
Позовну заяву у даній справі позивачем подано до суду 30.09.2016р. Отже, підстави для нарахування інфляційних та річних відсутні, оскільки на дату подачі позову прострочення ще не настало.
Крім того, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості заявлення позовних вимог на майбутнє, а правом збільшення позовних вимог позивач не скористався.
З огляду на викладене, позовні вимоги стягнення 362,82 грн. інфляційних та 160,08 грн. - 3 % судом відхиляються.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
При подачі даного позову позивачем сплачено 1378,00 грн. судового збору за банківською квитанцією від 30.09.2016р. № 16442881 (а.с.10).
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 117, смт. Диканька, Полтавська обл., 38500; ідентифікаційний код 03195116) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36008; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7114грн. 88 коп. основного боргу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 16.11.2016р.
Суддя Т. М. Безрук