79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.11.2016р. Справа №914/2659/15
За позовом: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів
про: демонтаж тимчасової споруди (малої архітектурної форми),
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: Берегова Т.О. - представник (довіреність №31вих5 від 04.01.2016р.);
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець; ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 12.01.2015р.);
В судовому засіданні 14.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
позов заявлено Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (м.Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про демонтаж тимчасової споруди (малої архітектурної форми).
Ухвалою суду від 03.08.2015 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 24.09.2015р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 24.09.2015 року прибув, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав лист (вх. №36137/15 від 28.08.2015р.).
Відповідач через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №40412/15 від 23.09.2015р.) та клопотання (вх. №4304/15 від 24.09.2015р.) про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 24.09.2015 року провадження у справі зупинено до вирішення Галицьким районним судом міста Львова справи №461/9507/15-а за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним розпорядження №261 від 01.07.2015 року та зобов'язано сторони повідомити суд про результат розгляду Галицьким районним судом міста Львова справи №461/9507/15-а.
03.10.2016 року відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (котру ухвалою суду від 06.10.2016 року повернуто без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України), з якої вбачається, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 16.11.2015 року у справі №461/9507/15-а визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Галицької районної адміністрації №261 від 01 липня 2015 року «Про демонтаж тимчасової споруди Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на АДРЕСА_1.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 року вищевказану постанову Галицького районного суду міста Львова від 16.11.2015 року залишено без змін.
Ухвалою суду від 06.10.2016 року поновлено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 20.10.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.
17.10.2016 р. від відповідача поступила зустрічна позовна заява про заборону вчинення дій.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2016 року прибув.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання прибули.
Розгляд справи відкладено на 02.11.2016 року.
Представник позивача в судове засідання 02.11.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації клопотання (вх. №5263/11 від 02.11.2016р.) про продовження строку розгляду спору та клопотання (вх. №43718/16 від 02.11.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання прибули, позовні вимоги заперечили повністю, з клопотаннями та заявами не зверталися.
Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 07.11.2016 року.
Ухвалою суду від 20.10.2016 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.
У зв'язку із повідомленням про замінування приміщення господарського суду Львівської області та перевіркою об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів (підтверджується Актом №655/16 від 07.11.2016 р.), 07.11.2016 року розгляд справи не відбувся.
Ухвалою суду від 07.11.2016 року розгляд справи призначено на 14.11.2016 року.
Представник позивача в судове засідання 14.11.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №44322/16 від 08.11.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання прибули, позовні вимоги заперечили повністю, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подали клопотання (вх. №44002/16 від 07.11.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, приписом №31-вих-950 від 22.06.2015 року ФОП ОСОБА_1 зобов'язано до 24.06.2015 року провести демонтаж тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1.
26.06.2015 року в результаті проведеного обстеження території Галицького району на предмет функціонування тимчасової споруди СПД ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, комісією у складі начальника відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, начальника відділу комунального господарства та інженером КП «Адміністративно-технічне управління» зафіксовано, що припис районної адміністрації №31-вих-950 від 22.06.2015 року не виконано, тимчасову споруду (МАФ) ФОП ОСОБА_1, що розміщено за вказаною адресою без відповідних дозвільних документів, не демонтовано.
01.07.2015 року головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесено розпорядження №261 «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1», яким зобов'язано СПД - ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку забезпечити демонтаж тимчасової споруди (малої архітектурної форми) за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.
10.07.2015 року, в результаті проведеного обстеження на предмет функціонування тимчасової споруди СПД ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, комісією у складі начальника відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації, начальника відділу комунального господарства зафіксовано, що вимоги розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №261 від 18.06.2015 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1» вищевказаним суб'єктом не виконано.
Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму), розташовану за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.
Відповідач проти позову заперечив, зокрема, з наступних підстав:
- розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №261 від 18.06.2015 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1» визнано незаконним та скасовано постановою Галицького районного суду міста Львова від 16.11.2015 року у справі №461/9507/15-а, котра залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 року;
- договір оренди земельної ділянки, на котрій розташовано тимчасову споруду, є чинним;
- рухоме майно: кіоск (мала архітектурна форма) розміром 4,0кв.м, розташований на АДРЕСА_2 (на земельній ділянці площею 0,007га, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідно до договору оренди землі від 01.04.2009 року) ФОП ОСОБА_1 набула у власність на підставі договору купівлі - продажу б/н від 16.02.2011 року, котрий зареєстровано в реєстрі за №185.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. (п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна позиція зазначена у п.2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Галицьким районним судом міста Львова у постанові від 16.11.2015 року у справі №461/9507/15-а встановлено, що для обслуговування кіоску відповідача, між ОСОБА_1 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі від 15 червня 2012 року. Зі змісту п.2 Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15.06.2012 року встановлено, що Львівська міська рада на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 №899 «Про ствердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м.Львові», від 18 .06.2009 №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Львова» (зі змінами), ухвали Львівської міської ради від 16.12.2010 №37 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м.Львова», від 16.02.2012 №1224 «Про нарахування та сплату до міського бюджету м.Львова на 2012 рік орендної плати за землю та земельного податку» та від 22.03.2012 №1372 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 №1224» ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311, від 21.04.2011 №374 передає, а ОСОБА_1 приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0007 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п.8 вказаного Акту термін дії договору становить 5 (п'ять) років.»
Згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15.06.2012 року, земельну ділянку передано для обслуговування малої архітектурної форми.
На вищевказаній земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1) ФОП ОСОБА_1 розміщено рухоме майно: кіоск (мала архітектурна форма) розміром 4,0кв.м, право власності на котре виникло на підставі договору купівлі - продажу б/н від 16.02.2011 року, котрий зареєстровано в реєстрі за №185 (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Підставою позовних вимог у даній справі є невиконання відповідачем вимог розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №261 від 18.06.2015 року «Про демонтаж тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1»
Проте, враховуючи, що Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради неаргументовано причини та підстави, які зумовлюють демонтаж тимчасової споруди, а також недостатні, необґрунтовані та такі, що не дають чіткого розуміння в чому полягають підстави та обставини, які зумовили необхідність прийняття такого розпорядження суб'єкта владних повноважень загальні покликання Галицької районної адміністрації Львівської міської ради у тексті розпорядження на нормативні акти, як на підстави для демонтажу, розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №261 від 18.06.2015 року визнано незаконним та скасовано постановою Галицького районного суду міста Львова від 16.11.2015 року у справі №461/9507/15-а, котра залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 року.
Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 року у справі №461/9507/15-а, позивач (відповідач у справі №461/9507/15-а) - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними, допустимими і достатніми доказами правомірність свого рішення.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України 04.08.2016 року у справі №461/9507/15-а вказано на те, що суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що ФОП ОСОБА_1 надала суду докази того, що зазначена тимчасова споруда розміщена на законних підставах, а саме, розміщена на земельній ділянці, яку Львівська міська рада передала в оренду позивачу на підставі укладеного між ними договору, який був чинним на час винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження. Також, суди вірно встановили, що ТС по АДРЕСА_2 зафіксована в Схемі розміщення тимчасових споруд на території Галицького району м. Львова (додаток 2 до зазначеної вище ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526), як існуюча споруда відповідно до договору оренди землі.
За наведених обставин, підстави для зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду, встановлену за адресою: м. Львів, АДРЕСА_2, відсутні.
Крім того, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, розглянувши проект кіоску ОСОБА_1 на АДРЕСА_2, беручи до уваги, що ухвалою Львівської міської ради №566 від 01.06.2011 року вищевказаний павільйон внесено до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста, а також погодження його технічної документації з інженерними службами міста, листом №5-14469/2401 від 10.01.2012 року повідомило відповідача про погодження проекту кіоску, плану земельної ділянки та схеми прив'язки вищевказаного кіоску.
Також, листом №2401-2вих720 від 11.07.2012 року Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо надання висновку згідно з ухвалою Львівської міської ради №2311 від 18.12.2008 року про відповідність тимчасової споруди (кіоску) на АДРЕСА_2 погодженому проекту, повідомило відповідача, що такий встановлений на підставі погодженої проектної документації та ухвали Львівської міської ради №374 від 21.04.2011 року. Кіоск відповідає погодженому проекту.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» завдань суду як державної правозахисної інституції, суд, здійснюючи правосуддя у сфері права власності, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Беручи до уваги вищенаведене, позовні вимоги не підлягають до задоволення з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 16.11.2016 року.
Суддя Король М.Р.