16.11.2016 р. Справа№ 914/2884/16
Суддя Галамай О.З., розглянувши матеріали
за позовом: Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Доброчин-Сервіс», м. Львів
про повернення суми сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 544 973,14 грн.
При підготовці до розгляду позовної заяви Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Доброчин-Сервіс» про повернення суми сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», мінімальна заробітна плата встановлена в наступних розмірах: з 1 січня 2016 р. - 1 378,00 грн.
Ставки судового збору встановлені ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (із змінами і доповненнями), зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що відповідно складає 8 174,60 грн.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” (із змінами і доповненнями), судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Однак, як вбачається із позовних матеріалів, Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова не надано жодних доказів сплати судового збору. В позовній заяві заявник просить відстрочити сплату судового збору до прийняття судом рішення по справі, однак жодним чином не обґрунтовує та не підтверджує своє матеріальне становище.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, якою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи викладене, суд вважає клопотання позивача про відстрочку від сплати судового збору необґрунтованим.
Відповідно до п.4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що ст. 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Копії документів мають бути засвідчені згідно п. 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. (Див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").
До позовних матеріалів заявником додано ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином, зокрема не вказано назви посади особи, яка засвідчила копії та дати засвідчення копій. Тому додані до позовної заяви ксерокопії документів не можуть бути належними та допустимими доказами при розгляді даного спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та/чи доказів що підтверджують викладені в заяві обставини.
На підставі викладеного та керуючись ст. 56, 57, п.п. 3,4 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Доброчин-Сервіс» про повернення суми сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.
2. Повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: - заяв та додані до неї документи, всього - на 22-х аркушах.
Суддя Галамай О. З.