ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
07 листопада 2016 року Справа № 913/1050/16
Провадження №17/913/1050/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Слов'яносербськ Луганської області
про стягнення 284383,64 грн.
Суддя Фонова О.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
відповідач - не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00005637 від 20.08.2012 у сумі 143541,43 грн., плати за користування предметом лізингу у сумі 126442,21 грн. та збитків у сумі 14400,00 грн.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 03.11.2016, які долучені до матеріалів справи.
Зі місту вказаних пояснень вбачається, що позивач зазначив належні умови договору, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також уточнив суму заборгованості за лізинговими платежами та за який період вони не були сплачені, зокрема, з серпня 2014 по березень 2016 в сумі 205692,08 грн.
Також уточнено розмір упущеної вигоди у вигляді щомісячних лізингових платежів та період їх виникнення, а саме: з квітня 2016 року по серпень 2016 року в сумі 64291,56 грн. Ціна позову при цьому збільшена чи зменшена не була.
Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.
Відповідно до даних витягу з «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» станом на 29.09.2016 місцем проживання фізичної особи-підприємця - відповідача є: смт. Слов'яносербськ Луганської області.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Згідно з ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (із змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно інформації, розміщеній на сайті даного підприємства, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема, до смт. Слов'яносербськ Луганської області.
За таких обставин, у відповідності до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, та за відсутності інформації щодо будь-яких засобів зв'язку, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту.
Крім того, повідомлення про розгляд справи телефонограмами від 26.09.2016, 13.10.2016 та 24.10.2016 № 913/1050/16 (а.с.129,136,184) також передати відповідачу не вдалося, оскільки був відсутній зв'язок з абонентом.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 10.10.2016, 24.10.2016 та 07.11.2016 не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, що прибув у судове засідання, суд
Між сторонами за позовом 20.08.2012 укладено договір про фінансовий лізинг № 00005637 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW CaddyGP Maxi Kasten 1.6 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 (далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 24 121,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 4 824,20 доларів США (а.с.14-24).
Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.
Згідно з пунктом 4.1 Договору, позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в договорі).
Після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до відповідача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений позивачем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану Об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів (пункт 4.2 договору).
Пунктом 6.1 Договору, визначено, що для експлуатації Об'єкта лізингу відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:
- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;
- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.
Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:
- будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому;
- інші витрати та платіжні зобов'язання.
Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.
Згідно з пунктом 6.3 Договору, лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.
Пунктом 6.4 Договору, сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.
Положеннями пункту 6.5 Договору, передбачено, що лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком визначеним договором.
Відповідно до пункту 6.11 Договору, якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.
Умовами пункту 6.16 Договору, передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 договору.
Сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/ відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу (п.6.17 Договору).
Згідно з пунктом 8.2 Договору у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні санкції:
- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1);
- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 Євро за першу вимогу, еквівалент 20 Євро за другу вимогу, еквівалент 25 Євро за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу) (підпункт 8.2.2);
- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору (підпункт 8.2.3).
У підпункті 8.3.2 пункту 8.3 Договору, сторони погодили, що у випадку якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Відповідно до пункту 12.6 договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1).
Пунктом 12.7 договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим.
Негайно після розірвання/відмови від договору позивач має право скористатися всіма отриманими гарантіями від одержання повної суми всіх непогашених Лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати (пункт 12.8 договору).
Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь - яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу Об'єкта лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем відповідно до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо оплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, а тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.
У пунктах 20.5-20.6 Договору сторони встановили, якщо інше прямо не передбачено договором, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата та копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).
Пунктом 5.4. Договору, відповідач забезпечує оформлення доставки Об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.
Положеннями підпунктів 12.2, 12.3 Договору передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (пункт 5.4 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
12.09.2012 за актом прийому - передачі до цього договору позивач передав відповідачу об'єкт лізингу у відмінному стані (а.с.29).
Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив лізингові платежі згідно з рахунками - фактурами у період з серпня 2014 року по березень 2016 року (включно), а саме:
- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року на суму 6 353 грн 70 коп. відповідно до рахунку № 00217193 від 04.08.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2014;
- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 6 599 грн 25 коп. відповідно до рахунку № 00223291 від 04.09.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014;
- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 6 624 грн 83 коп. відповідно до рахунку № 00229600 від 01.10.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014;
- несплата щомісячного лізингового платежу за листопада 2014 року на суму 6 624 грн 83 коп. відповідно до рахунку № 00236951 від 03.11.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014;
- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 7 806 грн 56 коп. відповідно до рахунку № 00244430 від 03.12.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014;
- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 9 305 грн 46 коп. відповідно до рахунку № 00250573 від 12.01.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 10 333 грн 71 коп. відповідно до рахунку № 00257571 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 12 789 грн 25 коп. відповідно до рахунку № 00263243 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 12 021 грн 90 коп. відповідно до рахунку № 00269156 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 10 786 грн 97 коп. відповідно до рахунку № 00274427 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 10 754 грн 74 коп. відповідно до рахунку № 00280087 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 10 755 грн 76 коп. відповідно до рахунку № 00284883 від 03.07.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 10 792 грн 59 коп. відповідно до рахунку № 00290223 від 03.08.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2015 року на суму 11 180 грн 36 коп. відповідно до рахунку № 00295078 від 02.09.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015 року на суму 10 811 грн 52 коп. відповідно до рахунку № 00300187 від 05.10.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за листопад 2015 року на суму 11771 грн. 23 коп. відповідно до рахунку №00305523 від 02.11.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2015 року на суму 11791 грн. 69 коп. відповідно до рахунку №00310438 від 04.12.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015;
- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2016 року на суму 12175 грн. 37 коп. відповідно до рахунку №00314312 від 06.01.2016, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016;
- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2016 року на суму 13027 грн. 13 коп. відповідно до рахунку №00317909 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2016;
- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2016 року на суму 13385 грн. 23 коп. відповідно до рахунку №00321428 від 04.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2016.
Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами згідно до Графіку складає 205692,08 грн.
Відповідачу було направлено вимогу № 00005637 від 05.10.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с.44-45).
Згідно із пунктом 20.5 договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.
Так, 17.03.2016 співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото України» була здійснена спроба доставки вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору за вказаною в накладній адресою: 93701, смт. Слов'яносербськ Луганської області, вул. Горького, буд.80. Проте, здійснити доставку вимоги не вдалося, оскільки за адресою відповідача осіб для вручення не знайдено, вказаний номер телефону не активний (а.с.46-77).
Пунктом 12.7 Договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі.
У вимозі № 00005637 від 05.10.2015, спроба доставки якої відбулась 17.03.2016, була вимога погасити заборгованість протягом 3-х днів з дня отримання вимоги (а.с.44-47) та повідомлялось про відмову від Договору. Отже датою сплати боргу було 20.03.2016 , а розірвання договору відбулось 31.03.2016.
Згідно з пунктом 13.6 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
11.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис № 901 про повернення Об'єкта лізингу (а.с.48).
08.06.2016 заступником начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51360836 щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 901 від 11.05.2016 (а.с.49).
02.07.2016 заступником начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області було оголошено в розшук автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy Maxi, вантажний малотоннажний фургон-В, рік випуску - 2012, колір - білий, реєстраційний номер - НОМЕР_4, що підтверджується постановою від 02.07.2016 ВП № 51360836 (а.с.50-51).
Станом на 25.08.2016 (дата складання позовної заяви) транспортний засіб не розшукано, місцезнаходження його невідоме, Об'єкт лізингу Відповідачем не повернуто.
Згідно з п.6.18 Договору, сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.
Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором відповідач повинен компенсувати упущену вигоду у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом, а саме:
- щомісячних лізингових платежів за квітень 2016 року на суму 13 231,25 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2016;
- щомісячних лізингових платежів за травень 2016 року на суму 12 850,64 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2016;
- щомісячних лізингових платежів за червень 2016 року на суму 12 819,94 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2016;
- щомісячних лізингових платежів за липень 2016 року на суму 12 694,61 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2016;
- щомісячних лізингових платежів за серпень 2016 року на суму 12 695,12 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2016.
Отже, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу після розірвання договору в сумі 64291,65 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення збитки (реальні) в сумі 14 400,00 грн., які він поніс у зв'язку з відновленням порушеного права.
Обґрунтовуючи вказані вимоги позивач зазначив, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, він був вимушений звернутися до спеціалізованих організацій, зокрема до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим позивач поніс наступні витрати, що підтверджується наступними документами:
- договором про надання юридичних послуг від 21.06.2012 (а.с.52-57);
- рахунком-фактурою № 166 від 13.05.2016 (а.с.58);
- актом наданих послуг № 166 від 13.05.2016 (а.с.59);
- платіжним дорученням № 50130620 від 19.05.2016(а.с.60);
- рахунком-фактурою № 225 від 06.07.2016 (а.с.61-64);
- актом наданих послуг № 225 від 06.07.2016 (а.с.65-66);
- платіжним дорученням № 50030884 від 11.07.2016(а.с.67).
Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 8400,00 грн., оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.
Крім того, позивач звернувся до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» для супроводження зазначеної справи в суді, підготовки процесуальних документів та участі в судових засіданнях, що підтверджується наступними документами:
- договір про надання юридичних послуг від 09.06.2010 (а.с.68-73);
- додатковою угодою № 47 від 15.01.2013 до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 (а.с.74-77);
- додатковою угодою № 206 від 10.08.2015 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 (а.с.78-81);
- заявкою №438 від 22.08.2016 (а.с.82);
- рахунком-фактурою № 1090 від 01.09.2016 (а.с.83);
- актом № 1092 від 01.09.2016 (а.с.84).
Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 6000,00 гри., оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.
Отже, позивач вважає, що через порушення своїх зобов'язань за договором відповідач має відшкодувати йому збитки у загальній сумі 14 400,00 грн., що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника Об'єкта лізингу.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист. Під час судового розгляду справи вимог позивача не спростував, докази часткової або повної сплати суми позову не надав.
Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані позивачем у справі докази, вислухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 00005637 від 20.08.2012, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Фактичні обставини свідчать, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, в зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пунктами 12.6, 12.7, 12.9 Договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги (вимога № 00005637 від 05.10.2016, лист кур'єрської служби ТОВ «Експрес Мото Україна» від 17.03.2016 №105(43) - а.с.44-47).
На даний час предмет лізингу за договором № 00005637 від 20.08.2012 не повернуто позивачу, що підтверджується постановою заступника начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецької області про розшук майна боржника ВП № 51360836 від 02.07.2016 (а.с.50-51).
Проте, на дату розірвання (дострокового припинення) договору 31.03.2016, відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з серпня 2014 року по березень 2015 року (включно) в загальному розмірі 205692,08 грн., що складається з 73182,65 грн. нарахувань процентів та комісії та 132509,43 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).
Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг України» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з серпня 2014 року по березень 2016 року (включно), відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 132509,43 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для застосування.
В той же час, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з серпня 2014 року по березень 2016 року (включно) підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 73182,65 грн. (проценти та комісії).
Щодо заявлених вимог про стягнення збитків в загальній сумі 14400,00 грн. витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг суд зазначає наступне.
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 статті 225 ГК України включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 224 ГК України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 14400,00 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді. Зазначені витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.
Суд вважає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.
За таких обставин, вимоги про стягнення збитків у розмірі 14400,00 грн. задоволенню не підлягають.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 64291,56 грн. компенсації позивачу упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування Об'єктом лізингу, що виникли у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби б право не було порушене (упущена вигода).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення суми 64291,56 грн. складаються із суми несплачених лізингових платежів за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року.
Враховуючи те, що договір фінансового лізингу від 20.08.2012 № 00005637 розірвано з 31.03.2016, а упущена вигода у вигляді плати за фактичне користування Об'єктом лізингу обчислена з квітня по серпень 2016 року, суд зазначає, що після розірвання договору такі розрахунки фактично є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.
Позивач не довів суду того, що він отримав би такий прибуток після розірвання договору з відповідачем, не надав доказів вжиття заходів щодо його одержання.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 73182,65 грн. (проценти та комісії). В решті вимог слід відмовити.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 33, 44, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд.1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472, заборгованість в сумі 73182,65 грн., а також судовий збір в сумі 1097,74 грн, видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повне рішення складено: 14.11.2016.
Суддя О.С. Фонова