ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2016Справа №910/15240/16
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/15240/16
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«АХА Страхування»;
до Військової частини НОМЕР_1 ;
про відшкодування шкоди в сумі 57 906,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Коваль В.В., посвідчення офіцера УК № 210604 від 30.06.2016р.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про стягнення 57 906,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування № crР238422Га/13скв від 09.09.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки водій, якого визнано винним у скоєнні ДТП, є працівником відповідача та завдав шкоду під час виконання своїх службових обов'язків, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/15240/16 та призначено її розгляд на 22.09.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. розгляд справи відкладено до 13.10.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016р. суд, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк розгляду спору у справі та відклав розгляд справи на 03.11.2016р.
03.11.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Присутній у судовому засіданні 03.11.2016р. представник відповідача просив залишити позовні вимоги без розгляду.
Представник позивача в судове засідання втретє не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.08.2016р. не виконав, витребувані судом докази не подав.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 19.08.2016р. та ухвали від 22.09.2016р. та 13.10.2016р. було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Харківського районного суду Харківської області від 08.05.2015р. у справі № 635/3154/15-п, вбачається, що 03.04.2015р. о 13 год. 30хв. На 469 км + 920 м автошляху «Київ-Харків-Довжанський», ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 , належного відповідачу, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «Audi», державний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 .
Пошкоджений автомобіль застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування № crР238422Га/13скв від 09.09.2013р.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку-фактури № 886 від 16.04.2016р. та акту № 00001368 здачі-прийняття робіт від 30.06.2015р., складеного особою, що здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.
Позивачем було складено страховий акт № 1.003.15.04717/VESKO13059 від 09.06.2015р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 57 906,12 грн.
Кошти в розмірі 57 906,12 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 179 221 від 11.06.2015р. на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті»., яке здійснювало ремонт пошкодженого транспортного засобу.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку.
Транспортний засіб марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 , який належить відповідачу, не застраховано у відповідності до вимог Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно п.1.6 статті Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до п.21.1 статті 21 Закону з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу (п.21.3 статті 21 Закону).
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (п.21.4 статті 21 Закону).
Відтак, оскільки транспортний засіб марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 , який належить відповідачу, не застраховано у відповідності до вимог Закону, 22.07.2016р. позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 57 906,12 грн., проте відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування.
Судом встановлено, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, що відповідачем не заперечено.
Відтак, враховуючи положення ст.ст. 1172 та 1187 Цивільного кодексу України відповідач є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_1 шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.
Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.
Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Cуд України у постанові від 23.09.2015 по справі №3-303гс15 та Вищий господарський суд України у постанові від 29.05.2015 по справі №910/22731/14.
Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 57 906,12 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 57 906,12 грн.
При цьому суд звертає увагу відповідача, що норми Закону не містять положень, які б звільняли відповідача від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності як власника транспортного засобу марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 , як і норм, що передбачають обов'язок відшкодування МТСБУ шкоди, завданої відповідачем, як власником транспортного засобу марки «УРАЛ 4320», державний номер НОМЕР_3 . З огляду на що, викладені у відзиві yf позовну заяву заперечення судом відхиляються.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, згідно з п. 5 ст. 83 ГПК України, за невиконання вимог суду щодо направлення в судове засідання свого повноважного представника та неподання без поважних причин витребуваних ухвалами від 19.08.2016р., 22.09.2016р. і від 13.10.2016р. доказів, суд вважає за потрібне застосувати до позивача відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 57 906 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. Видати наказ.
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1700,00 грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 08.11.2016р.
Суддя А.І. Привалов