ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у прийнятті позовної заяви
14.11.2016Справа № 910/20663/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, м. Київ,
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіна Л.О., м. Київ,
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (далі - Банк) Пантіна Л.О. (далі - Уповноважена особа) про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання договору банківського рахунку від 16.05.2014 № 8047 (далі - Договір) нікчемним; визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за Договором; зобов'язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за Договором за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті позовної заяви з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено статтею 12 ГПК України.
У підпункті 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Позов заявлений ОСОБА_1 як фізичною особою; суду не подано доказів того, що вказана фізична особа є суб'єктом підприємницької діяльності.
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Отже, ОСОБА_1 як фізична особа не може бути позивачем у розумінні статті 21 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду у господарських судах України.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в загальному суді, а тому у прийнятті позовної заяви слід відмовити.
Що ж до посилань ОСОБА_1 у позові на правову позицію Верховного Суду України, то слід вказати таке.
Відповідно до частини першої статті 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Позивач посилається на дві постанови Верховного Суду України, а саме від 16.02.2016 зі справи № 21-4846а15 та від 15.06.2016 зі справи № 21-286а16.
У вказаних постановах Верховний Суд України зазначив, зокрема, що, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
З постанов, на які посилається позивач, вбачається, що предмет позову у вказаних справах та поданій ОСОБА_1 є зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги щодо банку, який ліквідується.
Разом з тим, у справі № 21-4846а15 позивачем є юридична особа, а з постанови зі справи № 826/20410/14, текст якої розміщено, зокрема, на сайті Верховного Суду України, не можливо встановити має чи не має фізична особа, яка позначена як "ОСОБА_9", статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та 15.06.2016 у справі № 826/20140/14 є неоднакове застосування різних норм матеріального права, що регулюють різні за змістом правовідносини. У першому випадку - невизнання банком заявника кредитором банку, оскільки заявник не мав коштів у банку, а у другому випадку - виявлення уповноваженою особою Фонду нікчемних договорів, внаслідок чого не виникло у банку із заявником взаємних прав і обов'язків з такими угодами.
Відповідно до вимог статей 237 та 243 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України 16.02.2016 у справі № 21-4846а15, встановивши неправильне застосування норм матеріального права, скасувала судові рішення та закрила провадження у адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України - юридичної особи до банку в особі уповноваженої особи ФГВФО.
Водночас, відповідно до вимог статей 237 та 243 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 15.06.2016 у справі № 826/20140/14, встановивши неправильне застосування норм матеріального права, скасувала судові рішення та закрила провадження у адміністративній справі за позовом сторони нікчемного правочину до банку в особі уповноваженої особи ФГВФО.
Водночас Закон України "Про банки і банківську діяльність" не містить положень і правил підвідомчості господарському суду справ у спорах, що виникають між фізичною особою кредитором банківської установи та банку. Питання підвідомчості врегульовано процесуальними кодексами.
Враховуючи викладене, з урахуванням суб'єктного складу позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіна Л.О. про зобов'язання вчинити дії має бути подана на розгляд до місцевого загального суду
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК України, господарський суд міста Києва
У прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіна Л.О. про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Суддя І.Д. Курдельчук