ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2016Справа №910/18274/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод залізобетонних конструкцій»
До Третя особа, Третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Укргазбанк» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2
Провизнання недійсним договору
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - за дов.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: ОСОБА_3 - за дов.;
від третьої особи-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод бетонних конструкцій» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс» про визнання договору купівлі-продажу № А-1/28/2 від 06 липня 2010 року недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 червня 2007 року між ВАТ АБ «Украгазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ЗАТ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» був укладений кредитний договір за №30 кл-ю про надання кредиту в розмірі 280000 грн., на строк з 16 червня 2007 року по 16 червня 2010 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №30 кл-ю від 16.06.2007 року між АБ «Укргазбанк» та ЗАТ «Полтавський завод ЗБК» був укладений договір застави автотранспортного засобу №30 кл-ю від 16.06.2007 року, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску, тип вантажний бетонозмішувач, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі №50799353, заставною вартістю 183 900 грн. Постановою Господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 року ТОВ «Полтавський завод ЗБК» визнано банкрутом. В процесі ліквідації боржника ТОВ «Полтавський завод ЗБК» було встановлено, що заставне майно ТОВ «Полтавський завод ЗБК» автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200 відчужений згідно договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 року ТОВ «Агроенергобудсервіс». 19.11.2012 року з метою продажу автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200 був знятий з реєстрації юридичною особою ТОВ «Агроенергобудсервіс». Цього ж дня УДАІ УМВС України в Полтавській області даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 З огляду на те, що АБ «Укргазбанк» згоди на відчуження заставленого майна, а саме автомобіля марки КРАЗ 65101-0000200 не надавав, то позивач на підставі ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 17 Закону України «Про заставу» просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу автомобіля «Краз 65101», 2005 року випуску, шасі № 50799353 колір - червоний, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс».
Ухвалою суду від 10.10.2016 було порушено провадження по справі № 910/18274/16; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280); розгляд справи призначено на 24.10.2016.
Також судом було направлено запит до Національної поліції України.
Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2016 надав усні пояснення по справі, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Представник третьої особи надав усні пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 24.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 24.10.2016 залучено до участі у справі ОСОБА_2 (36029, м. Полтава, вул.. Ковпака, 37) третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, залученням до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, а також необхідністю витребувати додаткові докази по справі, ухвалою суду було відкладено розгляд справи до 07.11.2016.
Представником позивача та третьої особи-1 до канцелярії суду 04.11.2016 були подані письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні надані усні пояснення по справі, відповідно до яких представником позовні вимоги були підтримані в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи-2 у судове засідання 07.11.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до п.п. 3.9.1.-3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 193/18931).
У випадках, коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.
В судовому засіданні 07.11.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
16 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Украгазбанк», правонаступником якого є ОСОБА_1 акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та Закритим акціонерним товариством «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» був укладений кредитний договір за №30 кл-ю про надання кредиту в розмірі 280000 грн., на строк з 16 червня 2007 року по 16 червня 2010 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №30 кл-ю від 16.06.2007 року, між АБ «Укргазбанк» та ЗАТ «Полтавський завод ЗБК» був укладений договір застави автотранспортного засобу №30 кл-ю від 16.06.2007 року, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску, тип вантажний бетонозмішувач, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі №50799353, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА №234828, виданого Полтавським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Полтавській області 25.04.2006 року, заставною вартістю 183 900,00 грн.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 року ТОВ «Полтавський завод ЗБК» визнано банкрутом.
В процесі ліквідації боржника ТОВ «Полтавський завод ЗБК» було встановлено, що заставне майно ТОВ «Полтавський завод ЗБК» автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200 відчужений згідно договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 року ТОВ «Агроенергобудсервіс». Відповідно до даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс» придбало у власність автомобіль КРАЗ 65101, 2005 року випуску, шасі №50799353 колір червоний.
19.11.2012 року з метою продажу автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200 був знятий з реєстрації юридичною особою ТОВ «Агроенергобудсервіс». Цього ж дня УДАІ УМВС України в Полтавській області даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2
З огляду на те, що АБ «Укргазбанк» згоди на відчуження заставленого майна, а саме автомобіля марки КРАЗ 65101-0000200 не надавав, то позивач на підставі ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 17 Закону України «Про заставу» просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу автомобіля «Краз 65101», 2005 року випуску, шасі № 50799353 колір - червоний, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання.
За його змістом, відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Таким чином, сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) і боржник (заставодавець), цей договір забезпечує виконання укладеного між сторонами кредитного договору, за яким кредитором є ПАТ АБ «Укргазбанк», а боржником - ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій».
Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Тобто правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.
Таким чином, вимога про визнання правочину недійсним із застосуванням положень статей 203 та 215 ЦК України з підстав недотримання вимог частини 2 статті 586 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» може бути заявлена лише заставодержателем.
Зазначена правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» та постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14, від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14, від 04.11.2015 у справі № 922/3131/14.
У справі, що розглядається, із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу звернулося ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій», яке згідно договору застави є заставодавцем, що в силу вищезазначеного, спростовує можливість оспорювати угоди, які були укладені без згоди заставодержателя стосовно майна, що перебуває в заставі.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, а тому законні підстави для визнання недійсним оспорюваного позивачем правочину в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України - у суду відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
14.11.2016
Суддя Спичак О.М.