Путивльський районний суд Сумської області
м. Путивль, вул. Кірова, 54, 41500, (05442) 5-43-55
Справа № 2-А-449 2010 рік
02 березня 2010 року Суддя Путивльського районного суду Гриценко П.П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Путивльському районі (далі - ПФУ) про зобов'язання вчинити дії
Позивачка звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак всупереч вимогам цього закону така допомога протягом 2006-2007 р. р. їй не надавалася, а з січня 2008 р. виплачувалася лише в розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком незважаючи на те, що рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12,2006 р.. якими зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У зв'язку з цим просила зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007-2009 роки у загальному розмірі 3741 грн. 70 коп., сплачувати 30% від мінімальної пенсії за віком на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також просила поновити строк звернення до адміністративного суду, оскільки її право на отримання цієї соціальної допомоги було порушено шляхом прийняття ряду неконституційних нормативно-правових актів, про що вона дізналася лише у серпні 2009 після висвітлення цих подій ЗМІ, у зв'язку з ухваленням Конституційним судом вказаного рішення.
Позивачка свої позовні вимоги підтримує, просить справу розглянути у її відсутність (а.с.7).
Відповідач надіслав суду свої письмові заперечення (а. с. 11), в яких просив розглянути справу у її відсутність і відмовити в позові виходячи з наступного:
- згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, кошти якого використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають в силу п. 9 Положення Про Пенсійний фонд України. Управління діяло у відповідності до положень ст. ст. 77, 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік ", ст. ст. 71, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік ", а рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року зворотньої дії у часі не має. У 2008 році позивачу виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі, передбаченому п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Також має місце законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може бути застосований в силу ч. З цієї статті. Наполягали на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, встановлених ч. 1 ст. 100 КАС України, які позивач пропустив без поважних причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, що позивачка у справі, відноситься до категорії діти війни і перебуває на обліку в управлінні ПФУ Путивльського району (а.с. 4, 10).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Як вбачається з довідки Управління (а. с 10), позивачка як дитина війни таке підвищення до пенсії отримала у у 2010 році: за січень-лютий по 49 грн.80 коп., у 2009 році: за січень-грудень по 49 грн.80 коп., у 2008 році в розмірі: в січні - березні по 47 грн., в квітні - червні по 48,10 грн., за липень - вересень по 48,20 грн., за жовтень-грудень по 49,80 грн., протягом 2006-2007 років таке підвищення не виплачувалося.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) положення пункту 12 статті 71, ст. 111 Закону України "Про державній бюджет на 2007 рік" щодо такого зупинення дії ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни».
Аналогічно вирішувалось питання і на 2008 рік.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком» про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються дітей війни відповідно до ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», не э переконливим.
Положення статті 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсію за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою етапі мінімального розміру пенсії за віком, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на УПФ законодавством.
За таких обставин, виходячи з приписів ч,2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і саме з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року Управління повинно було виплачувати позивачці підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Немає жодних законодавчих обмежень щодо виплати такого підвищення у 2009 році.
Доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним Управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо пропущених строку звернення до суду з позовом, враховуючи положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу', що призначає та, виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що вимоги про встановлення обов'язку Управління нарахувати і вишіатити підвищення до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не в праві перебирати на себе функцію державного органу, якому такі повноваження надані законом.
Не грунтуються на законі і позовні вимоги в частині встановлення обов'язку відповідача проводити такі виплати позивачці на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки судове-рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання цих суспільних відносин.
Однак виходячи зі змісту позову, з метою повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління в частині не виконання з 09.07.2007 року і з 22.05.2008 року приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що призвело до порушення прав позивачки на своєчасне отримання підвищення до пенсії і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці таке підвищення з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.03.2010 року, тобто по день винесення рішення у справі, з урахуванням раніше отриманих сум.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з державного бюджету України на користь позивачки понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. З, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 8-11, 71, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України ТІро соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 02 березня 2010 року.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя:підпис
Копія вірна
Суддя
Путивльського районного суду ОСОБА_2