15.11.2016 Справа № 907/667/16
Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика", м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатська область
про стягнення заборгованості у сумі 31431,14 грн., (в тому числі сума 31180,00 грн. - основний борг, сума 230,64 грн. - пеня, та сума 20,50 грн. - три проценти річних)
Представники:
від позивача - Митровцій В.І. - адвокат;
від відповідача - ОСОБА_1 - ФОП.
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика", м. Мукачево Закарпатської області заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатська область про стягнення заборгованості у сумі 31431,14 грн., (в тому числі сума 31180,00 грн. - основний борг, сума 230,64 грн. - пеня, та сума 20,50 грн. - три проценти річних)
12.10.2016 року, ухвалою господарського суду Закарпатської області, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.10.2016 року.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні 25.10.2016 року, наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника у засідання суду 25.10.2016 року не забезпечив, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав повністю, письмового відзиву на позов не надав.
У зв'язку із відсутністю відповідача та з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення судом відкладено розгляд справи на 15.11.2016 року.
Представник позивача у ході судового розгляду наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач, присутній в судовому засіданні 15.11.2016 року, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, письмового відзиву на позовну заяву з документальним і нормативним обґрунтуванням своїх доводів не подав, однак, фак виконання позивачем зобов'язань за договором від 15.08.2016 року підтвердив, а наявність боргу визнав, посилаючись на Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2016-19.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика» і ФОП ОСОБА_1, який належним чином підписаний і скріплений печатками обох сторін договірних відносин.
За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
15 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика» (далі-позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-відповідач) було укладено договір доручення на транспортно - експедиторські послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом №1504 у відповідності до якого позивач зобов'язується здійснити перевезення вантажу за встановленим маршрутом, а відповідач зобов'язується оплатити надані послуги за умовами і в сумі передбаченій у заявці.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до умов договору №1504 від 15 серпня 2016 року було направлено на адресу ТОВ «Експрес Транспорт і Логістика» зявку -договір про надання автомобіля для перевезення вантажу за маршрутом Угорщина (митний склад фірми «Елмер», Tornyospalca, вул. Кошут, 150) - Україна (м. Бровари, вул. Кутузова, 125). Також заявкою-договором передбачалось, що оплата у розмірі 31180,00 гривень (тридцять одна тисяча сто вісімдесят гривень 00 копійок) здійснюється протягом 14 банківських днів з дня надання оригіналу ЦМР експедитору.
Свої зобов'язання, передбачені умовами заявки-договору від 15 серпня 2016 року ТОВ «Експрес Транспорт і Логістика» виконало у повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR №160819 та актом виконаних робіт (послуг) №1212 згідно договору №1504 від 15 квітня 2016 року, підписаного обома сторонами 23 серпня 2016 року. Не зважаючи на неодноразову вимогу суду, належних та допустимих доказів неналежного чи неповного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, суду так надано і не було.
Також, не зважаючи на вимогу суду, належних та допустимих доказів наявності претензії щодо якості та відповідності наданих послуг, обумовлених заявкою - договором суду не надано. Таким чином, було встановлено, що відповідачем було підписано акт виконаних робіт (послуг) №1212 згідно договору №1504 від 15 квітня 2016 року без жодних застережень чи претензій до позивача.
За наслідками виконання ТОВ «Експрес Транспорт і Логістика» своїх договірних зобов'язань перед відповідачем, позивачем було виставлено для ФОП ОСОБА_1 рахунок №608/02/12/133 від 23 серпня 2016 року на оплату послуг наданих у відповідності до договору №1504 від 15 квітня 2016 року на суму 31180,00 гривень (тридцять одна тисяча сто вісімдесят гривень 00 копійок).
Згідно із п.5.3 договору для здійснення оплати експедиторові повинні бути надані оригінали ТТН (CMR), рахунок, акт виконаних робіт та податкова накладна.
У відповідності до заявки-договору від 15 серпня 2016 року оплата проводиться протягом 14 банківських днів з моменту надання оригіналу ЦМР експедиторові.
Всі зазначені вище умови були виконані позивачем та необхідні для здійснення оплати наданих послуг документи були надіслані на адресу відповідача 02 вересня 2016 року рекомендованим листом та вручені за довіреністю адресату 07 вересня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8801100474710.
Отже, за таких обставин, розрахунок за своїми зобов'язаннями відповідач повинен був здійснити до 27 вересня 2016 року включно.
Однак, відповідач, не дотримуючись взятих на себе обов'язків щодо проведення оплати за надані йому послуги, розрахунків з позивачем не провів.
Таким чином, з 27 вересня 2016 року у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Експрес Транспорт і Логістика» на суму 31180,00 гривень (тридцять одна тисяча сто вісімдесят гривень 00 копійок), що на сьогоднішній день залишається непогашеною.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Ст. 920 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.5.5. договору, у випадку прострочення оплати експедитор зобов'язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі, що обчислюється від суми прострочення і дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.
У зв'язку з невиконання відповідачем основного зобов'язання, відповідно до договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 230,64 грн. та 20,50 грн. - 3% річних.
Таким чином, зі встановлених судом обставин справи слідує, що позивачем зі свого боку виконано всі взяті на себе зобов'язання, згідно договору №1504 від 15 квітня 2016 року.
Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми в розмірі 31431,14 грн., (в тому числі сума 31180,00 грн. - основний борг, сума 230,64 грн. - пеня, та сума 20,50 грн. - три проценти річних) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов в цій частині належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи принципи рівності, змагальності та безсторонності судового процесу, а також те, що відповідач, не зважаючи на неодноразову вимогу суду, належних та допустимих доказів на спростування наявності боргу перед відповідачем не надав, у суду відсутні підстави ставити під сумнів наявність такого боргу беручи до уваги в сукупності докази надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1378,00 грн. та послуги адвоката на суму 3000,00 грн., що підтверджені належним чином) належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити - повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. 16 Липня, 17 код ЄДРПОУ 31326988) заборгованість на суму 31431,14 грн. (тридцять одна тисяча чотириста тридцять одна грн. 14 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 4378,00 грн. (чотири тисячі триста сімдесят вісім грн. 00 коп.)
3.Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.11.2016 року.
Суддя Андрейчук Л.В.