номер провадження справи 4/102/16
09.11.2016 Справа № 908/2702/16
м. Запоріжжя
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, (04116, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Н.Махна, буд.62)
про стягнення 96 514, 39 грн. пені, 5 462, 52 грн. 3 % річних та 115 040, 02 грн. інфляційного нарахування
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №14-109 від 18.04.2014р.;
від відповідача - ОСОБА_3, директор, паспорт серія ЕН 136724 вид. 27.02.1996р.Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області;
ОСОБА_4, довіреність ЖС №0074 від 09.11.2016р.
11.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Гуляйполе про стягнення 96 514, 39 грн. пені, 5 462, 52 грн. 3 % річних та 115 040, 02 грн. інфляційного нарахування.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2016 р. справу № 908/2702/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2016р. порушено провадження у справі № 908/2702/16, справі присвоєно номер провадження 4/102/16, судове засідання призначено на 09.11.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
За письмовими клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 09.11.2016 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 96 514, 39 грн. пені, 5 462, 52 грн. 3 % річних та 115 040, 02 грн. інфляційного нарахування у зв'язку із несвоєчасним виконанням ОСОБА_1 підприємством “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області своїх зобов'язань з оплати за поставлений природний газ по договору № 1259/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 р.
Відповідач в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог не заперечив, проте не погодився з розрахунком позивача.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
19.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 підприємством “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 1259/15-БО-13 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2 Договору.)
Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.
Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.4 договору (в редакції додаткової угоди №8 від 22.10.2015р.) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 27.02.2015 р. до договору, № 2 від 27.03.2015 р. до договору, № 3 від 15.04.2015 р. до договору, № 4 від 25.05.2015 р. до договору, № 5 від 29.07.2015 р. до договору, № 7 від 21.10.2015 р. до договору, № 8 від 22.10.2015 р. до договору, № 10 від 25.11.2015 р. до договору,).
Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення ( ст.11 договору).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-березня 2015 року природний газ на загальну суму 556 844,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. При цьому суд враховує положення ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Операціями по підприємству відповідача по Договору № 1259/15-БО-13 від 19.12.2014 р. за період з 01.01.2015р. по 31.07.2016р., відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, але з порушенням строків встановлених Договором.
Проти зазначеного факту оплати, з порушенням строків встановлених в Договорі, відповідач не заперечив.
В зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно оплатив вартість поставленого протягом 2015 року газу за договором № 1259/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 р., позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані 96 514, 39 грн. пені, 5 462, 52 грн. 3 % річних та 115 040, 02 грн. інфляційного нарахування.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений протягом 2015 року газ за договором № 1259/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 р. підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 договору, який передбачає, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 1259/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 96 514, 39 грн., яка розрахована, з урахуванням часткових оплат, за період - за зобов'язаннями січня 2015р. з 15.02.2015р. по 11.06.2015р., за зобов'язаннями лютого 2015р. з 15.03.2015р. по 16.07.2015р., за зобов'язаннями березня 2015р. з 15.04.2015р. по 28.12.2015р.
Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 96 514, 39 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 5 462, 52 грн. 3 % річних (які розраховані за період - за зобов'язаннями січня 2015р. з 15.02.2015р. по 11.06.2015р., за зобов'язаннями лютого 2015р. з 15.03.2015р. по 16.07.2015р., за зобов'язаннями березня 2015р. з 15.04.2015р. по 28.12.2015р.) та 115 040, 02 грн. інфляційного нарахування, які розраховані за період - за зобов'язаннями січня 2015р. з 15.02.2015р. по 30.06.2015р., за зобов'язаннями лютого 2015р. з 15.03.2015р. по 31.07.2015р., за зобов'язаннями березня 2015р. з 15.04.2015р. по 31.12.2015р., з урахуванням часткових оплат,
Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 5 462, 52 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Щодо стягнення суми втрат від інфляції грошових коштів, суд зазначає наступне.
Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства, стягненню з відповідача інфляційного нарахування за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №1259/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 р. підлягає в загальному розмірі 113 264, 77 грн., а саме за зобов'язаннями січня 2015р. в розмірі 82 612, 62 грн., за зобов'язаннями лютого 2015р. в розмірі 26 946, 36 грн., за зобов'язаннями березня 2015р. в розмірі 3705, 79 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційного нарахування за несвоєчасну оплату поставленого газу судом відмовляється в задоволенні позову.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо невірних розрахунків позивача з посиланням на невірне зарахування суми платежів за попередні місячі, оскільки обґрунтованого контразрахунку з наданням платіжних доручень у підтвердження цього контразрахунку відповідачем не надано.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем надано усі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, відповідачем факт порушення умов виконання зобов'язань по договору не спростований, належні докази в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву не надано.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до ОСОБА_1 підприємства “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Гуляйполе задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Житлосервіс” Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Н.Махна, буд.62, код ЄДРПОУ 35235994) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 96 514 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 39 коп. пені, 5 462 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 52 коп. 3 % річних, 113 264 (сто тринадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 77 коп. інфляційного нарахування та 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) грн. 63 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “14” листопада 2016 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.