номер провадження справи 4/99/16
09.11.2016 Справа № 908/2641/16
м. Запоріжжя
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (юридична адреса: 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр. 25; адреса для листування: 01032, м. Київ, ОСОБА_2Шевченка, 37/122)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська Акціонерна Страхова компанія АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А)
про стягнення 10165,00 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
07.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА», м. Київ з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 10165,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 07.10.2016 р. справу № 908/2641/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2641/16, справі присвоєно номер провадження 4/99/16, судове засідання призначено на 09.11.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Позивач в судове засідання 09.11.2016 р. не з'явився, заявою вих. № 03-17/13813 від 04.11.2016 р. просив проводити розгляд справи без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі. Позов мотивовано тим, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0665713/2302/14 від 17.04.2014 р. у зв'язку з настанням страхового випадку - ДТП - виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 10675,00 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (винуватця ДТП) застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА» за полісом обов'язкового страхування ЦПВВНТЗ № АІ/2160589. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства позивачем отримано право вимагати від відповідача відшкодування в порядку регресу понесених збитків в межах ліміту за полісом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» посилається на ст. ст. 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 228 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши в судовому засіданні 09.11.2016 р. заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе її задовольнити.
Відповідач в судове засідання 09.11.2016 р. також не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
У відзиві № 725-17/з від 08.11.2016 р. на позовну заяву, відповідач зазначає, що дійсно, 08.12.2014 р. в м. Хмельницький відбулася ДТП за участю транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. ПрАТ «УАСК АСКА» було повідомлено про зазначене, проте на даний час не прийнято рішення про визнання розміру страхового відшкодування. 29.01.2015 р. на адресу відповідача надійшла заява від позивача про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу. Проте до заяви не було додано всіх необхідних документів. Керуючись ст. ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України та пп. 33-1.1 ст. 33-1, пп. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем було направлено на адресу позивача лист з проханням надати належним чином засвідчені копії документів, які мають істотне значення при вирішенні питання щодо задоволення регресних вимог, а саме: 1. Постанову суду про визнання винної особи у ДТП та притягнення до адміністративної відповідальності; 2. Протокол огляду та фотографії пошкодженого транспортного засобу по попередньому випадку за яким було сплачено 3390,23 грн. від 23.06.2014 р.; 3. Якісні фото пошкодженого транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Не отримавши жодної відповіді від ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відповідачем було повторно направлено лист з проханням надати належним чином завірені копії документів. Дані документи мають істотне значення для прийняття рішення ПрАТ «УАСК АСКА» про визначення розміру страхового відшкодування, оскільки позивачем не доведено, що пошкодження, зазначені в ремонтній калькуляції, відносяться саме до даного ДТП. В прохальній частині відзиву відповідач просить суд, на підставі ст. 38 ГПК України, витребувати у позивача протокол огляду та фотографії пошкодженого транспортного засобу по попередньому випадку за яким було сплачено 3390,23 грн. від 23.06.2014 р.; та якісні фото пошкодженого транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Розглянувши в судовому засіданні 09.11.2016 р. клопотання відповідача про витребування доказів, викладене у відзиві № 725-17/з від 08.11.2016 р. на позовну заяву, суд дійшов висновку його відхилити у зв'язку з необґрунтованістю, враховуючи що зазначені документи були додані позивачем до позовної заяви.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -
08.12.2014 р. по вул. Інституцькій, 6 в м. Хмельницький сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Вказаний факт підтверджується довідкою № 9472517 та постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2015 р. по справі № 686/1077/15-п.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
В статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Автомобіль «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0665713/2302/14 від 17.04.2014 р.
Позивачем на підставі наданого станцією технічного обслуговування - ФОП ОСОБА_5 - акту виконаних робіт № 139 від 31.12.2014 року, розрахунку суми матеріального збитку було складено страховий акт № НОМЕР_3 від 12.01.2015 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 10675,00 грн., шляхом сплати вартості відновлюваного ремонту станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 0000990 від 13.01.2015 року.
В даному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: «Опл. страх. відш. зг. дог. №06/0665713/2302/14, зг. акт №2300065758, зг. АВР№139 від 31.12.14р. для ОСОБА_4, ІН №2920014167. Без ПДВ», отримувач - ОСОБА_5, ФОП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2160589 застрахована на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди в ПрАТ «УАСК АСКА», що не заперечується відповідачем.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2015 р. по справі № 686/1077/15-п учасника спірного ДТП - ОСОБА_3 (водія автомобіля «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наявні у справі матеріали також свідчать про те, що заявою № 03-17/922 від 27.01.2015 р. позивач звернувся до ПрАТ «УАСК АСКА» з вимогою виконати зобов'язання з виплати страхового відшкодування шляхом сплати 10675,00 грн.
Відповідачем вказана заява була отримана 29.01.2015 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ПрАТ «УАСК АСКА» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
На заяву № 03-17/922 від 27.01.2015 р. відповідач направив позивачу лист з проханням надати: 1. Постанову суду про визнання винної особи у ДТП та притягнення до адміністративної відповідальності; 2. Установчі документи ФОП ОСОБА_5, на котрого відбулось перерахування страхового відшкодування; 3. Протокол огляду та фотографії пошкодженого транспортного засобу по попередньому випадку за яким було сплачено 3390,23 грн. від 23.06.2014 р.; 4. Якісні фото пошкодженого транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПрАТ «УАСК АСКА» на користь ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», як відшкодування шкоди в порядку регресу, суми в розмірі 10165,00 грн.
Згідно статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував свої право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, оскільки у відповідності з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача у даній справі перейшло право до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).
Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Із положень вказаної норми вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.
В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (авторизованому сервісному центру), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, переконливо свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0665713/2302/14 від 17.04.2014 р.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність страхового акта № НОМЕР_3 від 12.01.2015 р., акту виконаних робіт № 139 від 31.12.2014 р., складеного та наданого станцією технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5, яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 10165,00 грн. (10675,00 грн. - 510, 00 грн. (франшиза)), які виникли внаслідок ДТП.
Таким чином, суд вважає надані позивачем документальні докази належними та допустимими, які в даному випадку підтверджують розмір шкоди в розмірі 10165,00 грн., що підлягає відшкодуванню в порядку регресу. При цьому, докази перерахування суми страхового відшкодування у вказаній сумі відповідачем позивачу у справі відсутні.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 02.07.2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства. юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28.08.2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 04.11.2014 року.
Оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, позивач правомірно звернувся за захистом свого права відразу з позовною заявою до суду, без звернення до відповідача з претензією.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не є потерпілою особою у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 1.3.), а тому норми статті 36.2. не поширюється на правовідносини, що виникли між страховиком-позивачем у розумінні Закону України «Про страхування» (далі - Закон про страхування) та страховиком-відповідачем у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон про обов'язкове страхування). Потерпіла особа (у розумінні Закону про обов'язкове страхування) вже отримала страхове відшкодування (у розумінні Закону про страхування), а тому вимоги позивача ґрунтуються виключно на нормах ст. 27 Закону України «Про страхування» (аналогічні норми містить ст. 993 ЦК України), згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вищий господарський суд в п. 1 Оглядового листа №01-06/15/2014 від 14.01.2014р. вказав, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Така ж позиція викладена в поставі Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/9494/14.
Право на отримання позивачем такого відшкодування підтверджується судовою практикою, а саме, Постановами Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року у справі № 1/5005/9302/2011, та від 19.11.2013 року у справі № 910/9141/13, постановою ВСУ від 25 лютого 2015 року № 3-9гс15.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав усі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», м. Київ до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 10165,00 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», м. Київ до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 10165,00 грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (юридична адреса: 03049, м. Київ, Повітрофлотський пр. 25; адреса для листування: 01032, м. Київ, ОСОБА_2Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на відшкодування шкоди 10165 (десять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “14” листопада 2016 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.