Справа № 578/956/16-ц
провадження № 2/578/312/16
07 листопада 2016 року Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.
за участю
секретаря судового засідання Сотнікової І.А.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження
за позовною заявою ОСОБА_2
до Грабовської сільської ради Краснопільського району Сумської області
про визнання права власності в порядку спадкування, -
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право власності на житловий будинок /літера А-1 за планом/, 1928 року побудови загальною площею 45.4 кв. м., житловою площею 36.2 кв. м., розташований за адресою : село Грабовське вулиця Старосілля будинок номер один Краснопільського району Сумської області, по праву спадкування за заповітом після померлого 12 серпня 2002 року діда ОСОБА_3.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв відповідно до статті 549 ЦК 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, і на частину спадкового майна у вигляді земельної ділянки розміром 3,69 га отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, але позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухомість, розташовану на території Грабовської сільської ради, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, і постановою нотаріуса йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину в установленому законом порядку, не має, але в позасудовому порядку вирішити спір не можливо. Належність спадкодавцю ОСОБА_3 житлового будинку номер один по вул. Старосілля/колишня назва - вулиця Гончарівка/ у с. Грабовське підтверджується архівною копією рішення Грабовської сільської Ради Краснопільського району Сумської області про оформлення права власності на жилі будинки; фотокопіями особового рахунку погосподарської книги, довідкою сільської ради за місцем відкриття спадщини, технічним паспортном, рішенням виконкому Грабовської сільської ради про нумерацію житлових будинків. Об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, яку передано у приватну власність спадкодавцю за рішенням виконкому Грабовської сільської Ради, суміжні землекористувачі відсутні. Забудови побудовані в межах червоних ліній, в межах даної земельної ділянки без порушень ДБН 360-92, відповідають санітарним правилам, не суперечать вимогам протипожежних норм та правил; самочинне будівництво та перепланування не проводилось, вартість спадкового майна становить 24889 гривень. Викладені обставини вважає підставними для визнання за ним права власності на спадкове майно.
Позивач у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином. Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 /довіреність від 16.08.2016, реєстр № 46, ас. 6/ підтримала позовні вимоги з наведених у позові підстав .
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відповідно поданої заяви не заперечує проти задоволення позову і просить справу розглянути за відсутності його представника /ас. 72/.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб відповідно до вимог статей 158, 169 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно з частиною четвертою статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судовим розглядом за матеріалами справи встановлено, що 12 серпня 2002 року в селі Грабовське Краснопільського району Сумської області помер ОСОБА_4, місце державної реєстрації виконком Грабовської сільської ради Краснопільського району Сумської області, запис № 13 від 13 серпня 2002 /копія Свідоцтва про смерть серія 1-БП№ 136338 від 13 серпня 2002 р., після смерті якого відкрилась спадщина на його майно, до якої входить житловий будинок, що знаходиться в с. Грабовське вулиця Старосілля /колишня назва - вулиця Гончарівка/ будинок номер один Краснопільського району Сумської області /копії ас. 7,23/.
Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв відповідно до статті 549 ЦК 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, в результаті чого заведена спадкова справа за № 126/2003 від 01 квітня 2003 року, реєстровий номер 805, і на частину спадкового майна у вигляді земельної ділянки розміром 3,69 га, розташованої на території Грабовської сільської ради Краснопільського району Сумської області, отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом /копія спадкової справи ас. 91-94/.
27 вересня 2016 року в.о. завідувача Краснопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої спадкоємцю ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок , який знаходиться в с. Грабовське вулиця Старосілля будинок номер один Краснопільського району Сумської області після смерті 12 серпня 2002 року ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу / ас. 26/.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права на спадкове майно.
До правовідносин, що виникли необхідно застосувати норми ЦК УРСР від 18.07.1963 року, так як спадщина після померлого ОСОБА_3 відкрилась до 01.01.2004 року.
Згідно статті 549 ЦК України (в ред. 1963 року) спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивач згідно з правилами частини другої статті 529, статті 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, є спадкоємцем після померлого 12 серпня 2002 року ОСОБА_3 на все майно за заповітом, фактично вступив в управління спадковим майном, тобто прийняв спадщину, водночас, оформити спадщину на право на житловий будинок не може через відсутність у нього правовстановлюючого документу.
Відповідно до абз. 3 частини другої статті 331 ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно до Архівної копії рішення виконкому Грабовської сільської ради № 44 від 7.08.1991 «Про оформлення права власності на жилі будинки» у списку будинків, які належать громадянам населених пунктів Грабовської сільської ради на формування права приватної власності згідно по господарської книги № 7 особовий рахунок № 280 / ас.20-22,25/, даними погосподарських книг /копії ас. 27-32/ ОСОБА_3 значиться власником будинку по вулиці Гончарівка без номера /нова назва - вулиця Старосілля /; останньому відповідно до витягу з рішення виконкому Грабовської сільської ради № 17 від 21.04.1993 за означеною адресою була передана у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,44 га, у т. ч. 0,020 га для будівництва та обслуговування житлового будинку /ас. 34/.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Не зробив цього і спадкодавець ОСОБА_3, про що свідчить Довідка-характеристика фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 від 07.09.2016 № 378, за змістом якої право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого у с. Грабовське по вулиці Старосілля будинок номер один Краснопільського району Сумської області станом на 28 грудня 2012 року не зареєстровано; рік будівництва будинку - 1928, загальна площа будинку - 45,4 кв. м., відсоток зносу - 80% / копія ас. 19/.
ОСОБА_7 про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP. затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Отже, сукупність зазначених вище доказів, досліджених у судовому засіданні, указує на належність ОСОБА_3 на праві власності житлового будинку номер один по вулиці Старосілля у с. Грабовське Краснопільського району Сумської області.
Із 1979 року в Україні (УРСР) погосподарський облік у сільських Радах народних депутатів здійснюється за особливою формою статистичного обліку.
Так, згідно п. 1 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СССР 13.04.1979 № 112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма № 1 - «Погосподарська книга».
Відповідно п. 7 до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів затверджених ЦСУ СССР 12.05.1985 № 5-24/26, ці книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.
Пунктами 18, 40 Вказівок 1979 року та пунктами 18, 39 Вказівок 1985 року передбачено, що погосподарська книга складається, зокрема, із розділу: «Споруди, які є особистою власністю господарства», у якому записуються дані про житловий будинок, назву інших споруд і рік їх будівництва.
ОСОБА_7 про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.
Отже, у 1928 році, тобто в період забудови домоволодіння номер один по вулиці Старосілля у с. Грабовське Краснопільського району Сумської області та належить ОСОБА_3, у сільській місцевості державна реєстрація об'єктів нерухомості взагалі не передбачалася.
Тому, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, зокрема, у сільській місцевості не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 ОСОБА_7 про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались актами органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до роз"яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У теперішній час право позивача на спадщину за заповітом ніким не оспорене і спадщина не визнана відумерлою, належним відповідачем по даній справі є Грабовська сільська рада Краснопільського району Сумської області, на території якої знаходиться вказане спадкове майно. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, не має; інтереси суміжного землекористувача при забудові не порушено.
Вартість будівель та споруд відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, виданого ООО»Консалт-С» станом на 21.09.2016 становить 24889 грн. / ас. 39-64 /; будівлі та споруди побудовані в межах «червоних» ліній в межах земельної ділянки без порушень ДБН 360-92*; відповідають вимогам санітарних та протипожежних норм /ас. 35-37/.
Згідно технічного паспорту виготовленого 07.09.2016 року Бюро технічної інвентаризації фізичною особою-підприємцем «Іваненко Микола Вікторович» житловий будинок, розташований за адресою: село Грабовське вулиця Старосілля, 1 Краснопільського району Сумської області складається з житлового будинку літера А-1 за планом, 1928 року побудови, загальною площею 45.4 кв. м., житловою площею 36.2 кв.м/ копія ас. 15-18/.
Отже, враховуючи сукупність доказів, досліджених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що на день смерті ОСОБА_3 його право власності на житловий будинок, розташований у с. Грабовське по вул. Старосілля, 1 Краснопільського району Сумської області було посвідчено у порядку, передбаченому діючим на той час законодавством, а тому цей будинок увійшов до складу спадщини.
Право, яке належало ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини. Це право в порядку спадкування перейшло після його смерті до позивача ОСОБА_2, який прийняв спадщину у належний спосіб, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказане будинковолодіння в нотаріальній конторі не може, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, тому його право підлягає захисту, іншим шляхом вирішити спір не можливо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до статті 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлені факти суд вважає доведеними та такими, що не підлягають доказуванню на підставі частини першої статті 61 ЦПК України, тому визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Підстав для неприйняття визнання відповідачем позову суд не вбачає.
Таким чином, позов є обґрунтованим і підставним до задоволення у повному обсязі.
Керуючись статтями 3, 10- 11, 42, 58-61, 79, 88, 174, 197,209, 212, 214 - 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок літера А-1 за планом, 1928 року побудови, загальною площею 45.4 кв. м., житловою площею 36.2 кв.м., розташований за адресою: село Грабовське вулиця Старосілля будинок номер один Краснопільського району Сумської області, по праву спадкування за заповітом після померлого 12 серпня 2002 року ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. І . Косар