Справа № 587/985/15-к
Провадження № 1-кп/592/465/16
16 листопада 2016 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі
головуючого: судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника: адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду м. Суми кримінальне провадження № 12015200260000123 від 10.02.2015 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, -
У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, що на даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки була необхідність відкладення розгляду справи з незалежних від суду причин.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Із змісту ч. 2 ст. 392 КПК України вбачається, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
І така практика не суперечить практиці ЄСПЛ (рішення у справі “Харченко проти України” , рішення у справі “Єлоєв проти України”) з огляду на те, що зі зміною кримінального процесуального законодавства змінився підхід до порядку застосування тримання під вартою у судовому провадженні. Періодичний судовий контроль (у порядку ст. 331 КПК України) забезпечує дотримання прав обвинуваченого за ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також бере до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.
Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а передбачені ризики не зменшилися.
Обставини ст. 177 КПК України не змінилися, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню щодо обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 200, 314-316, 331, 372, 392 КПК України, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 03.02.2017 року.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Виконання ухвали суду доручити Сумському слідчому ізолятору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Головуючий: ОСОБА_1