15 листопада 2016 р.
Справа № 902/836/16
за позовом:Державного підприємства "Український державний цент радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15-й км.) (21050, м. Вінниця, вул. Соборна,59, офіс 900)
до:Приватного підприємства "Вінастеріск" (юридична адреса: 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. 1-го Травня,38; фактична адреса: 22000, Вінницька обл,, м. Хмільник, вул. Червона Площа,26)
стягнення 5177,04 грн. грн за договором № 225/2009 від 04.01.2009 р.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1
відповідача : не з"явився
Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Подільської філії Українського державного центру радіочастот звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Вінастеріск" про стягнення 7578,72 грн.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору № 225/2009 від 04.01.2009 року позивач належним чином виконав свої зобов'язання з проведенням робіт пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а саме у період з листопада 2015 року по липень 2016 року., було надано послуг на загальну суму 7578,72 грн. Натомість, оплата виконаних робіт відповідачем здійснена не була, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою суду від 30.09.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/836/16 з призначенням судового засідання на 25.10.2016 року.
Ухвалою суду від 25.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 15.11.2016 року, в зв'язку ненаданням сторонами доказів по справі.
В судове засідання призначене на 15.11.2016 року з'явився представник позивача.
При цьому, представником позивача, в судовому засіданні було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 06-52/10671/16 від 15.11.2016 року), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 5177,04 грн. суму основного боргу, яка в свою чергу зменшилась за рахунок часткової проплати боргу відповідачем в розмірі 3000,00 грн. та збільшилась внаслідок включено вартість послуг наданих позивачем за вересень, жовтень, листопад в розмірі 598,32 грн.. та зазначено, що від стягнення 834,20 грн. пені позивач відмовляється.
Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог позивача судом прийнята до розгляду як така, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, при цьому в частині стягнення пені розцінена судом як відмова від позову в частинні стягнення пені.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить потове повідомлення копія якого мітиться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Між Вінницькою філією (перейменована в Подільську філію згідно наказом УДЦР від 17.09.2014 року №419) та ПП «Вінастеріск» був укладений договір № 225/2009 від 04.01.2009 року на виконання робіт, пов'язаних з оформленням дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів роботи з радіочастотного моніторингу випромінювання та забезпеченню електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Відповідно д п.1.1. договору Подільська філія УДЦР виконує роботи пов'язані з розглядом заяв та надання дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів, а також радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Умовами договору встановлено, що Виконавець зобов'язується здійснювати радіочастотний моніторинг у смугах частот, що використовує Замовник, з метою забезпечення ЕМС РЕЗ Замовника з Радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень, щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотногоресурсу України. Електромагнітна сумісність здійснюється з метою здатності радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв одночасно функціонувати з обумовленою якістю в реальних умовах експлуатації з урахуванням впливу ненавмисних радіозавад і не створювати неприпустимих радіозавад іншим радіоелектронним засобам (п. 2.1.4.1 п. 2.2.3 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата вартості робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання ним рахунку.
Як видно з матеріалів ПП «Вінастеріск», як користувач радіочастотного ресурсу України, не проводить своєчасну оплату за виконану роботу Позивачем, а саме за листопад 2015 року по жовтень 2016 року було виконано послуг на загальну суму 8177,04 грн., що стверджується відповідними обопільно підписаними актами та виставленими рахунками на оплати, копії яких містяться в матеріалах справи.
Позивачем на адресу відповідача, неодноразово було направлено претензії з вимогами сплатити борг, які залишені без задоволення.
Натомість, ПП «Вінастеріск» були здійснені часткові проплати за виконані роботи, а саме в сумі 3000,00 грн., що стверджується випискою банку.
З врахуванням часткових проплат борг відповідача станом на день розгляду справи в суді становить 5177,04 грн.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зі змісту спірного договору убачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.
Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.
Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.4 ст.16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України - роботи, пов'язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку.
У відповідності з приписами пунктів 1.9,1.10 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, що затверджено рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 16.07.2009року №1599, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.08.2009р. за № 741/16757, кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування. Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП).
Виходячи з викладеного, укладання вказаного договору є обов'язковим для осіб, які мають дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Як передбачено у п. 4.3 договору передбачено, що оплата вартості робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання ним рахунку
Відповідач у порушення ст.ст. 33,43 ГПК України не надав доказів оплати заборгованості за договором в сумі 5177,04 грн.
Таким чином, матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 5177,04 грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем зазначеної суми заборгованості.
При цьому, суд зазначає, що сума боргу в розмірі 5177,04 грн., зазначається позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята відповідно до ст. 22 ГПК України.
З приводу викладено, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Разом з тим, відносно вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 834,20 грн. пені подано заяву про відмову від позову в цій частині.
Ознайомившись з заявою позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення пені не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вказана відмова підлягає прийняттю судом на підставі положень ст.22 ГПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відтак, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частинні стягнення 834,20 грн. пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.
Згідно приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України;ст.ст. 216, 230, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2,4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Вінастеріск" (юридична адреса: 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. 1-го Травня,38; фактична адреса: 22000, Вінницька обл,, м. Хмільник, вул. Червона Площа,26, код ЄДРПОУ 35542326) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15-й км.) в особі Подільської філії Українського державного центру радіочастот (21050, м. Вінниця, вул. Соборна,59, офіс 900, код ЄДРПОУ 21726250) 5177,04 грн. сума основного боргу, 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення 834,20 грн. пені припинити відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.
Повне рішення складено 16 листопада 2016 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (юридична адреса: 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. 1-го Травня,38; фактична адреса: 22000, Вінницька оюл,, м. Хмільник, вул. Червона Площа,26)