10 листопада 2016 р. Справа № 902/886/16
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське Каолінове товариство", смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область
про стягнення штрафу на суму 25 640,00 грн
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.10.2016 р., посвідчення № 7545 видане 08.01.2014 р.
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 21-16 АКВ від 04.04.2016 р., паспорт серії АВ № 479142 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.12.2002 р.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське Каолінове товариство" про стягнення 25 64,00 грн штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси одержувача.
Ухвалою суду від 19.10.2016 р. порушено провадження за вказаним позовом та призначено справу до розгляду на 10.11.2016 р.
10.11.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 06-52/10502/16), яким останній проти заявлених вимог заперечує та просить суд зменшити суму штрафу до 5 128,00 грн.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
27.04.2016 р. зі станції Казатин 2 Південно - Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" здійснило відправку вагону № 67911065 згідно накладної № 33265356 на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "Вільногірське скло" (а.с.8, т.1).
По прибутті вагону на станцію призначення Вільногірськ Придніпровської залізниці позивачем було виявлено, що адреса, зазначена вантажовідправником у накладній №33265356 не відповідає адресі вантажоодержувача ТОВ "Вільногірське скло", а саме у залізничній накладній зазначено в графі 4 "Одержувач" вул.Фучіка, 14-б, м.Діпропетровськ, тоді як вірною адресою є - вул.Промислова, 31, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область.
02.05.2016 р. станцією призначення Вільногірськ на станцію відправлення Казатин 2 було відправлено телеграму № 138 щодо уточнення адреси одержувача у накладній (а.с.10, т.1).
02.05.2016 р. зі станції відправлення Казатин 2 на станцію призначення Вільногірськ надійшла телеграма № НР 1 щодо виправлення адреси у накладній (а.с.10, т.1).
Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу підтверджується актом загальної форми № 60 від 02.05.2016 р. (а.с. 9, т.1).
В зв'язку із неправильним зазначенням адреси одержувача у залізничній накладній № 33265356 позивач звернувся з відповідним позовом про стягнення штрафу з вантажовідправника.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 з подальшими змінами та доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Згідно із п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частинами 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно з п.п.1.1, 2.1 Правил оформлення перевізних документів затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.06.2011 р. за № 765/19503, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу Одержувач та в яких вказується найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки) тощо.
Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Ч. 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми.
Згідно із ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частинами 1, 2 ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Таким чином, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки на чому також наголошено в п.6.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".
При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.
Отже, складений 02.05.2015 р. акт загальної форми № 60 згідно з яким зафіксовано, що у накладній № 33265356 невірно зазначена адреса одержувача вантажу є належним доказом зазначених обставин, а тому суд вбачає наявність підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське Каолінове товариство", як на вантажовідправника, відповідальності за внесення невірних відомостей до перевізних документів.
Провізна плата, як зазначено в накладній № 33265356 складає 5 128,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф у сумі 25 640,00 грн. (5 128,00*5).
Разом з тим стосовно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
На можливості зменшення розміру штрафу з урахуванням усіх конкретних обставин справи при розгляді справ аналогічної категорії наголошено також в п.6.4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".
Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги те, що штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення (5 128,00 грн), і з вартістю вантажу (7 452,00 грн), відсутність збитків у позивача тощо.
Окрім того судом враховано обставини наведені у відзиві відповідача в якому вказано про те, що помилка в адресі одержувача вантажу спричинена листом № 03/06-03 від 12.04.2016 р. ТОВ "Інтер ресурс Груп" (покупець за договором № 146/15/АКВ на поставку товару від 09.11.2015 р. з яким існували довготривалі господарські правовідносини), а саме помилково зазначено поштову адресу власника вантажу, а не одержувача.
При цьому суд зауважує, що фактично вантаж було доставлено на станцію призначення, що вказана відправником у накладній - станція Вільногірськ Придніпровської залізниці і яка відповідає правильній адресі одержувача, що переконливо свідчить про відсутність часових та матеріальних збитків у позивача.
Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 15 000,00 грн.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Заперечення наведені відповідачем у відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують факту невідповідності зазначення в залізничній накладній адреси вантажоодержувача і відповідно правомірності та обґрунтованості заявленого позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення розміру штрафу з мотивів наведених вище.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
10.11.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське Каолінове товариство", вул.Заводська, 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130 (ідентифікаційний код - 33697003) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м.Київ, 03680 (ідентифікаціний код - 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", проспект Дмитра Яворницького, 108, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49602 (ідентифікаційний код - 40081237) - 15 000 грн. 00 коп. - штрафу, 1 378 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. В стягненні 10 640 грн. 00 коп. штрафу відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15 листопада 2016 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.