ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
10 листопада 2016 року м. Київ№ 826/16598/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Олешко М.Ю., за участю представників:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Телявського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2016 року ВП № 52405578, -
На підставі ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, Відділ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2016 року ВП № 52405578 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору (далі - оскаржувана постанова).
В судовому засіданні судом на розгляд винесено питання щодо закриття провадження у справі.
Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував.
Представник відповідача проти закриття провадження у справі не заперечував.
Вирішуючи дане питання, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Поряд з цим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовані положеннями статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в частині першій названої правової норми закріплено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Інший порядок судового оскарження визначено, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України (Розділ VІІ - Судовий контроль за виконанням судових рішень).
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).
Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Між тим, частиною другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_3 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві стало винесення головним державним виконавцем оскаржуваної постанови з примусового виконання постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору в розмірі 63 132,99 грн. від 09.09.2016, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 50661726, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 755/16708/14, виданого 29.01.2016.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач є стороною вказаного виконавчого провадження (боржником) та оскільки спірні правовідносини першочергово виникли в межах примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 755/16708/14, виданого 29.01.2016, суд приходить до висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 825/2566/14 та від 13.01.2016 у справі № 6-2850цс15, висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст. 2442 КАС України.
Пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, на виконання приписів частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що розгляд таких справ віднесено до цивільної юрисдикції.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Провадження у справі № 826/16598/16 за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2016 року ВП № 52405578 - закрити.
2. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2016.