ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
08 листопада 2016 року № 813/2969/16
о 10 год., 29 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/2969/16 за адміністративним
позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, представники - ОСОБА_2
до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, представник - ОСОБА_3
про визнання дії (вимоги) щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва неправомірними
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, у якому просила:
- визнати неправомірними дії (вимоги) відповідача - Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо відшкодування втрат сільськогосподарського ФО-П ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 1,50 га з кадастровим номером 4620910100:03:000:0009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем позивачу 23.08.2016 року скерований лист з вимогою про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, які заподіяні вилученням земельної ділянки площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009 для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.
Позивач вважає вказану вимогу неправомірною оскільки:
Розпорядженням відповідача за № 369 від 01.09.2015 року «Про виставлення земельних ділянок на земельні торги (аукціон) та затвердження умов продажу їх права оренди», вказану земельну ділянку виставлено для будівництва та обслуговування складських приміщень.
06.112015 року за результатами проведення торгів, позивача визнано переможцем щодо набуття права користування вказаною земельною ділянкою та укладено договір оренди. Договір оренди цієї ж земельної ділянки не містить жодних умов щодо відшкодування позивачем втрат сільськогосподарського виробництва.
Позивачем не спричинено втрати сільськогосподарського виробництва, оскільки ініціатором вилучення вказаної земельної ділянки для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом був та здійснив саме відповідач ще до виставлення її на торги та укладення із позивачем договору оренди цієї ж земельної ділянки.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що ним правомірно надано вимогу позивачу про сплату втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку із набуттям права оренди на земельну ділянку площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009, оскільки чинним законодавством позивач не звільнений від такої сплати.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечення підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
23.08.2016 року відповідачем надіслано позивачу лист про те, що:
«На виконання ст. 207 Земельного кодексу України, Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 року №1279, Умов продажу права оренди земельної ділянки загальною площею 1,50 га з кадастровим номером 4620910100:03:000:0009 на земельних торгах у формі аукціону, що затверджені розпорядженням Городоцької райдержадміністрації «Про виставлення земельних ділянок на земельні торги (аукціон) та затвердження умови продажу їх права оренди» від 1 вересня 2015 року №369 вимагаємо у Вас, як переможця земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, які відбулись 6 листопада 2015 року, до 9 вересня поточного року відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва які завдані вилученням згаданої вище земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 207 ЗК України, умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 208 цього ж Кодексу, звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
2. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки факт вилучення земельної ділянки площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009 для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом та віднесення до категорії - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, ще у 2011 році сторонами по справі не заперечується.
Факт набуття позивачем у 2015 році права оренди на земельну ділянку площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009 для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, сторонами у справі також не заперечується.
Згідно вищевказаних вимог ЗК України, відшкодуванню саме громадянами та юридичними особами підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відповідач по суті є розпорядником вказаної земельної ділянки і не є суб'єктом на якого за законом покладений обов'язок відшкодувати зазначені втрати.
Відповідно саме на позивача, яка набула право оренди земельної ділянки площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009, законодавцем покладений обов'язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку із набуттям права оренди на вказану земельну ділянку з призначенням для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
В справі відсутні докази про встановлені законом підстави звільнення позивача від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, представники сторін про наявність таких доказів суд не повідомили.
Судом також не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог, умовами продажу права оренди та умовами договору оренди, щодо відсутності в таких обов'язку позивача відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, оскільки відсутність в умовах продажу права оренди та договору оренди згоди щодо сплати позивачем зазначених втрат, не звільняє його від виконання вимог законодавства по факту набуття права оренди земельної ділянки площею 1,50 га за кадастровим номером 4620910100:03:000:0009.
З цих же підстав судом враховуються по суті заперечення відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням положень ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача, задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати та витрати на правову допомогу покладають на позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 14.11.2016 року.
Суддя Гавдик З.В.