ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
09 листопада 2016 року № 813/2106/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Богаченка В.С.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Водопийко Х.Т., згідно довіреності,
представника відповідача - Галдецького Є.В., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування довідки, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач), в якому (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 09.11.2016 року) просить:
- скасувати довідку польової пошти В4680 № 3331 від 10.11.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в частині перебування позивача в АТО з 21.01.2015 року по 07.02.2015 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 привести довідку польової пошти В4680 № 3331 від 10.11.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у відповідність, а саме привести у відповідність відомості щодо перебування ОСОБА_1 в зоні АТО з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року;
- стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 у зв'язку з невиплатою йому грошового забезпечення, у повному обсязі за період з 07.02.2015 року по 15.05.2015 року (надбавка за участь в АТО та інші види матеріального забезпечення пов'язані з перебуванням в зоні АТО);
- стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 у зв'язку з невиплатою йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2014 році.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебував в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) у період з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року. Однак, згідно оскарженої у даній справі довідки, що видана військовою частиною НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) № 3331 від 10.11.2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в АТО в період з 15.06.2014 року по 16.08.2014 року та з 21.01.2015 року по 07.02.2015 року. Позивач не погоджується з періодом з 21.01.2015 року по 07.02.2015 року та на підтвердження факту перебування в зоні АТО з січня по травень 2015 року зазначає, що з 07.05.2015 року по 15.05.2015 року він перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі у м. Сватове, Луганської області та лише після цього повернувся до військової частини. Крім того, на переконання позивача, його участь в зоні АТО можуть підтвердити його побратими. Також позивач вказує, що у зв'язку з невідображенням у довідці реального періоду його перебування в зоні АТО, йому не було виплачено в повному обсязі грошового забезпечення, а також компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2014 році. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити повністю, оскільки у військовій частині НОМЕР_1 відсутні докази перебування позивача в період з 08.02.2015 року по 15.05.2015 року в зоні проведення АТО.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу 19.05.2014 року на підставі Указу Президента України № 454/2014 від 14.05.2015 року.
05.10.2015 року був звільнений на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.05.2015 року № 381 у запас за пунктом "є" (призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особовий період) відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в зоні проведення АТО, а саме на території Донецької та Луганської областей, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 07.10.2015 року.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що видана позивачу військовою частиною - польовою поштою НОМЕР_2 № 3331 від 10.11.2015 року, старший лейтенант ОСОБА_4 в період з 15.06.2014 по 16.08.2014, з 21.01.2015 по 07.02.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області.
Не погоджуючись і визначенням періоду перебування в зоні проведення антитерористичної операції - з 21.01.2015 по 07.02.2015 року -, а також із невиплатою в період з 08.02.2015 року по 15.05.20015 року всіх видів грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2014 році, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керувався наступним.
Спірні правовідносини у даній справі, а саме правове регулювання правового статусу військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Право військовослужбовців на відпустки та порядок їх надання визначено ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 3 та 4 п. 14 ст. ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 року № 825) (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за № 1194/18489) (в редакції, чинній на момент проходження позивачем служби і звільнення у запас 05.10.2015 року) встановлено, що така визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода), надалі - Інструкція № 595.
Згідно п. 2 Інструкції № 595 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць:
2.1. До 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" (із змінами);
військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України, згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище.
2.2. Військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту):
з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. п. 3-6 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття:
у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці;
на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою;
у службове відрядження одиночним порядком, у тому числі на збори, курси, навчання, або в складі підрозділу - за час перебування у відрядженні.
Військовослужбовцям, які отримують винагороду в розмірі, визначеному підпунктом 2.2 пункту 2 цієї Інструкції, допущеним до тимчасового виконання обов'язків за посадами, передбаченими підпунктом 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, за період тимчасового виконання обов'язків за цими посадами винагорода виплачується в розмірі, визначеному підпунктом 2.1 пункту 2 цієї Інструкції.
Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання командиром військової частини наказу про їх допуск до тимчасового виконання обов'язків за посадами, і до дня звільнення з посад включно. До цього строку не зараховуються періоди перебування у відпустці, службовому відрядженні (якщо воно не пов'язане з виконанням обов'язків за посадою, що тимчасово виконується), на навчанні, лікуванні або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою.
В особливий період виплата винагороди зберігається військовослужбовцям (за період, коли їм виплачується грошове забезпечення), які:
евакуйовані внаслідок поранень, через хворобу до закладів охорони здоров'я та у зв'язку з цим виключені зі списків особового складу військових частин. У таких випадках виплата винагороди зберігається до дня вступу до виконання обов'язків за новою посадою, на яку він призначений після закінчення лікування (або до дня виключення зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби);
захоплені в полон або заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні.
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.
Згідно п. п. 8, 9 Інструкції № 595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог покликався на те, що відповідачем в оскаржуваній довідці не було в повному обсязі відображено фактичного періоду перебування позивача в зоні проведення антитерористичної операції.
Так, згідно наявних у справі доказів, а саме копії виписного епікризу з історії хвороби № 1562, старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у військовій частині - польова пошта НОМЕР_4 (м. Сватове Луганської області) з 07.05.2015 року по 15.05.2015 року з діагнозом "хронічний панкреатит в стадії загострення".
Як стверджує позивач і не спростовує жодними належними доказами представник відповідача, ОСОБА_1 після закінчення лікування (15.05.2015 року) відбув до пункту постійної дислокації його військової частини - м. Яворів Львівської області.
Наведене підтверджує твердження позивача про те, що кінцевою датою його перебування в зоні АТО слід вважати 15.05.2015 року.
Крім того, перебування позивача в зоні АТО у період з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року підтвердили в судовому засіданні свідки.
Так, допитаний в якості свідка заступник командира батальйону ОСОБА_2 зазначив, що заступник командира 6 механізованої роти по роботі з особовим складом 2 механізованого батальйону ОСОБА_1 перебував з зоні проведення АТО з лютого 2015 року по травень 2015 року, перебував на позиціях невідлучно.
Свідок ОСОБА_3 , начальник штабу, перший заступник командира 2-го механізованого батальйону також підтвердив факт перебування позивача в зоні АТО з лютого 2015 року до моменту відпустки, приблизно квітень-травень 2015 року.
Також суд звертає увагу на наявний у справі диск з численними відеозаписами кореспондентів національних телеканалів, які підтверджують перебування позивача в зоні АТО в період з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року.
Серед вказаних записів наявне відео святкування позивачем дня свого народження, яке припало на 21.03.2015 року.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт перебування позивача в зоні АТО з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року, відтак, видана позивачу довідка військової частини - польова пошта НОМЕР_2 № 3331 від 10.11.2015 року не відображає в повному обсязі усього періоду участі ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції.
Відповідно, позивачу не було виплачено за вказаний період всіх видів грошового забезпечення, виплата яких пов'язана з участю в АТО.
Жодних доказів протилежного відповідачем до справи не долучалося.
Також з довідки військової частини - польової пошти НОМЕР_2 від 08.07.2016 року № 6830 вбачається, що ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2014 рік не використовував, що свідчить про наявне право позивача на компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну основну відпустку.
Отже, на підставі всього вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем довідка військової частини - польова пошта НОМЕР_2 № 3331 від 10.11.2015 року містить недостовірну інформацію щодо перебування ОСОБА_1 в зоні проведення АТО, зокрема, з 21.01.2015 року по 07.02.2015 року, відтак, на переконання суду, є протиправною та підлягає скасуванню в цій частині.
Тому, враховуючи усі обставини справи, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача привести у відповідність інформацію про перебування позивача в зоні АТО та видати йому довідку, яка б відображала період перебування позивача в зоні АТО з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року.
Суд зазначає, що жодних відомостей про види і розмір основного та додаткового грошового забезпечення, яке мало б належати ОСОБА_1 , відповідачем надано не було, що унеможливлює обчислення судом сум, які слід стягнути з військової частини НОМЕР_1 .
Тому, враховуючи задоволення позовної вимоги щодо приведення у відповідність інформації про перебування позивача в зоні АТО та видачу йому довідки, яка б відображала період перебування позивача в зоні АТО з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року, та з метою повного відновлення порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення за період його перебування в зоні АТО, а саме з 08.02.2015 року по 15.05.2015 року включно, оскільки за період з 21.01.2015 по 07.02.2015 року грошове забезпечення позивачу виплачувалося в повному обсязі.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну основну відпустку, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач відпустки у 2014 році не брав та компенсації за не отримував.
В решті позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.
Згідно ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, керуючись ст. 267 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у місячний строк з дня набрання законної сили постановою суду звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 72, 86-87, 94, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати видану військовою частиною НОМЕР_1 - польова пошта НОМЕР_2 довідку № 3331 від 10.11.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в частині періоду перебування ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції - з 21.01.2015 року по 07.02.2015 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в яку включити період перебування ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції - з 21.01.2015 року по 15.05.2015 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення за період з 08.02.2015 року по 15.05.2015 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну основну відпустку.
В решті позовних вимог відмовити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у місячний строк з дня набрання законної сили постановою суду звіт про виконання судового рішення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 14.11.2016 року
Суддя Потабенко В.А.