ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
08 листопада 2016 року № 813/3324/16
о 17 год., 04 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3324/16 за адміністративним
позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» в особі філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» « 20 Управління начальника робіт», представник - ОСОБА_1
до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області, представник - ОСОБА_2
про скасування постанови і зняття арешту з рахунку
Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Західвійськбуд» в особі філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» « 20 Управління начальника робіт» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просило:
- скасувати постанову Жовківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів на рахунках боржника від 22.09.2016 року у зведеному виконавчому провадженні ВП № 49886786 в частині накладення арешту на кошти в сумі 1449000,00 грн. на поточний рахунок № 26003053700854, що належить філії державного підприємства МОУ «Західвійськбуд» « 20 УНР» та відкритий в Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк».
- зняти арешт з рахунку ДП МОУ «Західвійськбуд» « 20 УНР» № 26003053700854, відкритого в Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.09.2016 року позивачем отримано спірну постанову відповідача, яка винесена при виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 49886786. Позивач вважає, що спірна постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства України і є протиправною з наступних підстав:
Згідно звіту про виконання фінансового плану підприємства з ІІ квартал 2016 року (Розділ ІІ) на арештований рахунок № 26003053700854, відкритий в Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», всього за І півріччя 2016 року надійшло 882тис. грн., в тому числі 3 тис. грн.. з ФССзТВП. Видатки грошових коштів від операційної діяльності становили 881 тис. грн. зокрема, з них:
- розрахунки з оплати праці - 270 тис. грн.;
- зобов'язання з податків, зборів та інших обов'язкових платежів - 394 тис. грн.;
- відрядження - 8 тис. грн.;
- розрахунки за продукцію (товари, роботи та послуги) - 178 тис. грн., з них 66 тис. грн. - сплата кредитором заборгованості відповідно до претензії.
Основна частина коштів, які містяться на рахунку, використовується позивачем для виплати заробітної плати та нарахувань на неї, а також для сплати загальнообов'язкових платежів.
На даний час основний вид діяльності, від якого позивач отримує дохід, є надання послуг будівельною технікою і автотранспортом. Тому при розрахунках з постачальниками та замовниками за товари, роботи та послуги було спрямовано 73 тис. грн. для придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин для будівельної техніки і автотранспорту, проведення ремонту техніки та страхування автотранспорту.
Решту коштів з даного рахунку філія спрямовує на розрахунки в межах своєї господарської діяльності та для мінімального підтримання життєдіяльності підприємства в цілому.
Таким чином, спірна постанова порушує норми трудового законодавства України, яким гарантовано обов'язковість і першочерговість оплати праці працівників, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.
Також, арешт коштів на рахунку позивача унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків та зборів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав усні пояснення, у яких вказав на правомірність спірної постанови, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
22.09.2016 року постановою про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку(ах), у тому числі на ті, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023, Західне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 325321 та належать: Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» « 20 Управління начальника робіт», в межах суми: 1449643,98 грн. окрім коштів що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст. 19 та 26 Закону України «Про теплопостачання» ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» за № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями в редакції чинній на момент спірних правовідносин, Наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень» в редакції на момент спірних правовідносин, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Згідно ч. 2 ст. 52 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Згідно ч. 1,2,3 ст. 57 цього ж Закону,
1.У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.
2. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті.
3. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
Згідно ч. 4 ст. 65 цього ж Закону, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно п. 3.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.
Згідно п.п. 3.8.1. цієї ж Інструкції, виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.
Згідно п.п. 3.8.2 цієї ж Інструкції, за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Судом встановлено, що заступником начальника Жовківського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 в межах зведеного виконавчого провадження ВП№49886786 з виконання: ВП48903440, ВП48946678, ВП48946722, ВП49057798, ВП49241549, ВП49241837, ВП49639052, ВП49682226, ВП50151851, ВП50152107, ВП50152372, ВП50284532, ВП51206163, ВП51206987, ВП51207599, ВП51207788, ВП51496446, ВП522355661, ВП52235937, винесено постанову про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року.
Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог про скасування спірної постанови, оскільки згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження», по сутті зобов'язує відповідача у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, об'єднати їх у зведене виконавче провадження і на майно боржника накласти арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що і було зроблено відповідачем. Правомірність такого арешту підтверджується наявними у справі доказами щодо відкриття кількох виконавчих проваджень про стягнення коштів з позивача та об'єднання їх у зведене виконавче провадження. Обґрунтування позивача, неможливістю виконання обов'язків працедавця та платника податків не спростовує правомірності спірної постанови, оскільки відповідачем дотримано конституційний принцип щодо обов'язковості виконання судового рішення. Крім цього, неспроможність позивача виплачувати заробітну плату та сплачувати податки збори і обов'язкові платежі не є законодавчо встановленою підставою для скасування спірної постанови про арешт.
З таких же підстав судом також не враховуються обґрунтування позовних вимог про зняття арешту, відтак позовні вимоги не підлягаю задоволенню повністю.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача по даній справі задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанову складено в повному обсязі 14.11.2016 року.
Суддя Гавдик З.В.