ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 листопада 2016 року № 813/2009/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
судді Потабенко В.А.,
судді Гулика А.Г.
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський державний університет внутрішніх справ про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський державний університет внутрішніх справ про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у проведенні позивачу виплати одноразової грошової допомоги; зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення грошової допомоги в розмірі 206700 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.06.2001 року позивач під час виконання службових обов'язків, в результаті вибуху отримав тілесні ушкодження - опік 2,3 ступеня та був госпіталізований в опікове відділення. Після даної події довго лікувався, регулярно проходив реабілітацію та на початку 2016 року отримав рішення МСЕК Львівської області, яким встановлено ступінь втрати працездатності 50% та ІІІ групу інвалідності, які пов'язані з виконанням службових обов'язків. Для виплати належної йому суми компенсації 02.02.2016 року звернувся до Ректора Львівського державного університету внутрішніх справ, останні місцем праці в органах МВС. Головним управлінням МВС України у Львівській області висновок про призначення одноразової допомоги було направлено до МВС України, де відмовлено ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги. Позивач вважає відмову МВС України у виплаті грошової допомоги безпідставною та такою, що порушує його конституційні права. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях до позовної заяви, просили позов задовольнити.
Відповідач - Міністерства внутрішніх справ України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. В поданому суду письмовому запереченні позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що згідно п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року виплата одноразової грошової допомоги здійснюється лише тим працівникам, яким протягом двох років після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадках, коли після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, зазначеним Порядком не передбачено. Відповідач зазначає, що оскільки первинний огляд ОСОБА_1 на МСЕК відбувся у 2004 році, а повторний у 2016 році, що перевищує установлений Порядком термін, законних підстав для призначення йому грошової допомоги в більшому розмірі немає. Таким чином, висновок МВС України про те, що позивач втратив право на нарахування та отримання такої допомоги на підставі п.4 Порядку № 850 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає вищевказані позовні вимоги безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з 09 березня 1993 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ № 801 о/с від 06.11.2015 року, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України через скорочення штатів.
Під час проходження служби 24.06.2001 року згідно Висновку по факту отримання поранення працівниками міліції Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 13 липня 2001 року з позивачем стався нещасний випадок в період проходження служби пов'язаний з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки.
Після звільнення зі служби у період з 18.01.2016 по 01.02.2016 позивач пройшов обстеження у Львівській обласній медико-соціальній експертній комісії. За результатами обстеження 01.02.2016 позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Для виплати належної йому суми компенсації 02.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ректора Львівського державного університету внутрішніх справ, останні своїм місцем праці в органах МВС. Головним управлінням МВС України у Львівській області висновок про призначення одноразової допомоги було направлено до МВС України.
Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 05.04.2016 року № 15/2-1171 повернув без права на виплату одноразової грошової допомоги матеріали ОСОБА_1 на підставі п.4 Порядку №850.
Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 року № 565-XII ,,Про міліцію (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок № 850). Дана постанова набрала чинності 31.10.2015.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 п.3 Порядку №850 також зазначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За змістом пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, позивач подав усі передбачені пунктом 7 Порядку № 850 документи, в тому числі: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 398576 від 01.02.2016 року, згідно якої внаслідок повторного огляду ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків; виписку з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ № 398576 від 01.02.2016 року, згідно якої ОСОБА_1 підтверджено третю групу інвалідності, отриманої внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
Пункт 14 Порядку № 850 містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Відповідно до п.4. Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.
Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Отже норми вищезгаданого пункту Порядку регулюють порядок донарахування допомоги у більшому розмірі та обмежуються строком у два роки.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше звертається до Львівського державного університету внутрішніх справ щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків та встановленням третьої групи інвалідності.
Відповідач не надав доказів, що така допомога позивачу раніше була нарахована чи виплачувалась. Крім того, відповідно до довідки Львівської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 09.02.2016 року №1390-09/121 ОСОБА_1 за період з 1993 по 2015 роки в Львівську обласну дирекцію ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не звертався та страхову суму не отримував.
З огляду на все викладене, суд вважає обґрунтованими твердження щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про міліцію» та п.4 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
При визначенні належного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) зазначав, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув, та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Відтак, з огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення грошової допомоги в розмірі 206700 грн. підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у проведенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 15.11.2016 року.
Головуючий суддя Р.М. Брильовський
Суддя В.А. Потабенко
Суддя А.Г. Гулик