ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 листопада 2016 року № 813/3469/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брильовського Р.М.,
при секретарі судового засідання: Зубач С.А.
за участю:
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 23.08.2016 № 209000012/2016/200151/2 про коригування митної вартості товарів.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як 23.08.2016 декларантом під час митного оформлення товарів (ківі та виноград свіжі) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК України, відповідач витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути. Разом з тим, незважаючи на необґрунтування митницею причин необхідності подання додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, керуючись положеннями чч. 7-8 ст. 55 МК України, надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 07.09.2016 № 359. Проте, митний орган відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості, не прийнявши до уваги висновки про якісні та вартісні характеристики товару Львівської торгово-промислової палати та пославшись фактично на допущення описки у призначенні платежу платіжного доручення про оплату транспортних послуг. Позивач вважає, такі посилання безпідставними, оскільки помилка у призначенні платежу не може бути підставою для коригування митної вартості, так як це є очевидною опискою, що підтверджується відповіддю транспортно-експедиційної компанії. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією - Львівською торгово-промисловою палатою у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати» та повністю підтверджують задекларовану Товариством митну вартість товарів. Більше того митний орган не проводив з декларантом процедури консультації, що суперечить положенням ст.ст. 59, 60 МК України.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просить його задовольнити.
Відповідач позов не визнав, в поданому суду запереченні на позовну заяву посилається на те, що підставою для витребування додаткових документів стало встановлення розбіжностей у товаросупровідних документах, а саме: у платіжному дорученні на оплату транспортних послуг від 30.08.2016 № НОМЕР_1 в графі «Призначення платежу» вказаний рахунок № 97 від 21.08.2016, тоді коли до митного оформлення було надано рахунок № 97 від 22.08.2016. 07.09.2016 ТОВ «Тропік» надано заяву № 359 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів, до якої долучені додаткові документи. За наслідками розгляду цих документів встановлено, що висновок Львівської торгово-промислової палати від 06.09.2016 № 19-09/1232 не відповідає використаним методикам, а відтак не може братися до уваги. Також, відповідач вказує на те, що у прайс-листі ціни на товар зазначені на умовах поставки EXW-Przeworsk, а в інвойсі - CPT-Przeworsk. Також представник відповідача додатково пояснив, що процедура консультації між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну інформацією, на підтвердження чого ним надано копію електронного повідомлення. Також представник відповідача пояснив, що документи, які позивачем подані, як додаткові до заяви від 07.09.2016 № 359, не можуть бути прийняті до уваги, так як такі не подавалися до митного оформлення 23.08.2016.
Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
23.08.2016 ТОВ «Тропік» через представника ФОП ОСОБА_3, який діє відповідно до договору доручення від 01.06.2011 № 49, в електронному вигляді подано до митного оформлення на МП «Малехів» Львівської митниці ДФС ВМД № 209140000/2016/034859 на товар «ківі свіже, виду actinidia chinesis, врожай 2016 року, упаковане в ящики, призначене для громадського харчування» та «виноград столовий свіжий, виду Vitis vinifer, врожай 2016 року, упакований в ящики, недавлений, непресований, неконсервований, для тимчасового зберігання, призначений для громадського харчування».
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 57 МК по ціні договору на подібні товари, а саме: ківі - 0,41 Євро/кг, виноград - 0,71 Євро/кг або 0,80 дол. США/кг.
На підтвердження митної вартості товарів декларантом надано: декларацію митної вартості; контракт укладений з фірмою «Fruttaviva s.r.l.» (Італія) від 05.03.2012 № 153-03-2012 з додатками до нього від 05.03.2012 № 01-03-2012, від 20.07.2012 № 02-07-2012, від 28.11.2012 № 03-11-2012, від 14.12.2012 № 04-12-2012, від 14.08.2013 № 05-08-2013; від 12.11.2014 № 06-11-2014; інвойс від 20.08.2016 № 1003; CMR від 22.08.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю; договір транспортного експедирування від 11.12.2015 № 11/12-1; рахунок-фактуру від 22.08.2016 № 97 про надання транспортно-експедиційних послуг; довідку від 22.08.2016 про вартість транспортно-експедиційних послуг; сертифікат походження товарів EUR.1 № 0057342 від 22.08.2016; фітосанітарний сертифікат № EC/PL/0704783; договір доручення від 01.06.2011 № 49.
Також, декларантом надано ВМД від 06.08.2016 № 500060006/2016/013703 та від 22.08.2016 № 500060006/2016/014767 щодо розмитнення подібних товарів на Одеській митниці ДФС по цінах: ківі - 0,41 Євро/кг, виноград - 0,71 Євро/кг або 0,80 дол. США/кг.
23.08.2016 головним державним інспектором Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 через засоби електронного зв'язку надіслано декларантом повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме: 1) прейскуранти, прайс-листи виробника товару; 2) копія митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджуються вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
23.08.2016 на вимогу митного органу декларантом з додаткових документів надано митну декларацію країни відправника від 22.08.2016 № 16PL401050E0094974.
Цього ж дня головним митним інспектором Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 прийнято рішення № 209000012/2016/200151/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом по ціні: ківі - 0,57 Євро/кг, виноград - 1,28 Євро/кг. У вказаному рішенні міститься посилання на те, що митна вартість не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з невірно проведеним декларантом розрахунком митної вартості, відсутнє документальне підтвердження розрахунку заявленої митної вартості товарів та неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у чч. 2, 3 ст. 55 МК України.
Поряд з цим, з метою недопущення псування товарів, декларант, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК.
У зв'язку зі сплатою позивачем відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 23.08.2016 № 209140000/2016/034871.
У подальшому ТОВ «Тропік», керуючись положеннями чч. 8, 9 ст. 55 МК України, 07.09.2016 звернулося до Львівської митниці ДФС із заявою № 359 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 23.08.2016 № 209000012/2016/200151/2 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії. До вказаної заяви на вимогу митного органу позивачем надано додатковий перелік документів, а саме: прайс-лист фірми «Fruttaviva s.r.l.» щодо цін на товари, які декларуються; замовлення на перевезення вантажу від 20.08.2016; акт надання транспортно-експедиційних послуг від 23.08.2016 № 97; висновок Львівської торгово-промислової палати від 06.09.2016 № 19-09/1232 про якісні та вартісні характеристики товарів; платіжне доручення від 30.08.2016 № НОМЕР_1 про оплату транспортно-експедиційних послуг та платіжне доручення в іноземній валюті від 05.09.2016 № 1263 про оплату вартості імпортованого товару. При цьому у вказаній заяві повідомлено, що ТОВ «Тропік» не укладало договорів із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та відповідно коштів на користь таких третіх осіб не сплачувало.
19.09.2016 Львівська митниця ДФС листом № 14755/10/13-70-19/39 повідомила про залишення рішення про коригування митної вартості без змін, з посиланням на наступне: 1) у платіжному дорученні на оплату транспортних послуг від 30.08.2016 № НОМЕР_1 в графі «Призначення платежу» вказано рахунок № 97 від 21.08.2016, тоді коли до митного оформлення було надано рахунок № 97 від 22.08.2016; 2) не взято до уваги висновок Львівської торгово-промислової палати від 06.09.2016 № 19-09/1232, оскільки такий підготовлений 06.09.2016, а поставка мала місце 23.08.2016; під час експертного дослідження до порівняння взято до уваги товари котрі мають характеристики та країну походження відмінні, від товарів які декларуються; у висновку містяться посилання на відповідь від виробника Fruttaviva s.r.l. (Італія), однак ціни на ківі ІІ кат. у цій відповіді не зазначені.
Оцінивши встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно частини першої статті 51, частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
При цьому, встановлення цих обставин є обов'язковим, оскільки саме з їх наявністю закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 № 21-127а15.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачем 23.08.2016 під час митного оформлення товару відповідачу надано усі документи передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено, що ці документи містять розбіжності чи ознаки підробки, а відтак у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів.
Посилання відповідача, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що у платіжному дорученні від 30.08.2016 № НОМЕР_1 на оплату транспортних послуг в призначенні платежу зазначено рахунок № 97 від 21.08.2016, замість рахунку № 97 від 22.08.2016, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане платіжне доручення не подавалося декларантом під час митного оформлення 23.08.2016, так його на цей час ще не існувало. Це платіжне доручення датоване 30-им серпня 2016 року і подане позивачем на митницю як додатковий документ до заяви від 07.09.2016 № 359.
Вказане підтверджується і тим, що оцінку вказаному платіжному дорученню, митним органом надано у листі від 19.09.2016 № 14755/10/13-70-19/39, за наслідками розгляду заяви позивача від 07.09.2016 № 359 про надання додаткових документів.
Крім цього, вказана помилка у графі «Призначення платежу» платіжного доручення є очевидною опискою, що підтверджується відповіддю ТОВ «БН-Груп» на лист ТОВ «Тропік» від 22.09.2016 № 375, а відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, що така описка впливає на числові значення митної вартості.
При цьому слід зазначити, що у судовому засіданні 03.11.2016 судом було оголошено перерву до 10.11.2016 для подання представником відповідача доказів наявності підстав для витребування додаткових документів. Однак у наступне судове засідання таких доказів ним не надано. Натомість у своїх поясненнях представник відповідача повідомив, що відповідачем надано усі наявні у нього докази, що стосуються цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, митний орган не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право витребовувати додаткові документи. Однак, всупереч наведеним вище вимогам Закону, митний орган витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути.
Разом з тим, незважаючи на не обґрунтування відповідачем причин необхідності подання додаткових документів, позивач надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 07.09.2016 № 359.
Однак, відповідач листом від 19.09.2016 № 14755/10/13-70-19/39 відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості, пославшись, окрім вказаної вище помилки у признанні платежу, на те, що висновок Львівської торгово-промислової палати від 06.09.2016 № 19-09/1232, підготовлений станом на 06.09.2016, а поставка товарів мала місце 20.08.2016.
Проте, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у пункті 5 примітки до висновку експерт зазначає, що зазначені у ціновій довідці гуртові ціни - орієнтовані, і уточняється на день укладення контракту на поставку (виписки рахунку-фактури) з урахуванням величини партії. У пункті 2 цієї примітки до висновку зазначено, що цінова довідка дійсна протягом 1-го місяця за умови відсутності значних коливань на валютному та продовольчому ринку України та ЄС.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Враховуючи те, що митний орган не спростував, що ціни які викладені у висновку не відповідають ринковим цінам станом на день поставки, посилання на недостовірність визначеної експертом ціни є безпідставним.
Крім цього із вказаного висновку вбачається, що під час експертного дослідження оцінювачем було зроблено запит до продавця - фірми «Fruttaviva s.r.l.» про надання інформації щодо вартості оцінюваних товарів, на який отримано відповідь про те, що вартість ківі ІІ кат. становить 0,31 дол.США/кг, а винограду Red globe size L - 0,50 дол.США/кг. При цьому, безпідставним є посилання митного органу на те, що продавцем не надано інформації щодо цін на ківі І категорії, оскільки як вбачається з висновку ТПП, фірма «Fruttaviva s.r.l.» повідомила, що цей товар ними уже проданий, а відтак вона не в змозі повідомити ціни на товар, який нею уже проданий.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання митного органу на те, що експертом під час підготовки висновку до уваги бралися товари походження яких є відмінним від товарів, які декларуються, оскільки у примітці до таблиці 2 висновку зазначено, що у таблиці наведені пропозиції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари походженням з Італії.
Разом з тим митний орган, неприйнявши до уваги висновок ТПП суто з формальних підстав, не наводить жодних доказів неможливості визначення митної вартості на підставі усіх інших документів. Як уже зазначалося вище, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки позивачем на підтвердження митної вартості ввезеного товару надано усі передбачені чч. 2, 3 ст. 53 МК документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідачем не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що у наданому позивачем прайс-листі ціни на товар зазначені на умовах EXW-Przeworsk, а в інвойсі зазначено умови CPT-Przeworsk та EXW-Przeworsk, оскільки як у інвойсі від 20.08.2016 № 1003, так і у наданому позивачем прайс-листі фірми «Fruttaviva s.r.l.» ціна на товар визначена виходячи з умов поставки EXW-Przeworsk, що свідчить про обов'язок покупця самостійно здійснювати перевезення товару з Пшеворська. Додаткове зазначення у інвойсі того, що доставка товару з Італії до Пшеворська (Польща) здійснюється на умовах CPT, тобто за рахунок Продавця, не впливає на вартість товару та жодним чином не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей у поданих позивачем митниці документах.
Також суд погоджується з доводами позивача, що застосуванню наступних методів визначення митної вартості повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом відповідно до положень статей 59, 60 МК. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Однак, як вказує позивач, митний орган не проводив з декларантом такої процедури консультації. Суд погоджується з тим, що надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про подання додаткових документів, не може вважатися процедурою консультації, оскільки право вимоги таких документів, передбачене частиною третьою статті 53 МК, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 МК. Не може вважатися і проведенням консультації зазначення митним органом про її проведення у рішенні про коригування митної вартості.
Судом з метою офіційного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 03.11.2016 було зобов'язано представника відповідача надати докази проведення електронного обміну інформацією, як на підтвердження доводів відповідача, що така консультація дійсно мала місце. На вказану вимогу представником відповідача надано копію електронного повідомлення, однак з нього не вбачається можливим встановити, то таке стосується розглядуваної справи.
Згідно ч. 1 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Частиною 1 статті 70 цього Кодексу визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Оскільки з вказаного повідомлення не можливо встановити чи стосується воно предмету доказування, суд не приймає його до уваги, як неналежний доказ.
Щодо посилання представника відповідача на неможливість прийняття до уваги додаткових документів, які позивачем подані на митницю з заявою від 07.09.2016 № 359 про подання додаткових документів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно ч. 8 цієї статті, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 9 ст. 55 МК).
Як вбачається із матеріалів справи, декларант, непогоджуючись із рішенням митного органу від 23.08.2016 № 209000012/2016/200151/2 про коригування митної вартості, звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК про випуск товарів у вільний обіг.
У зв'язку зі сплатою декларантом відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 23.08.2016 № 209140000/2016/034871.
У подальшому ТОВ «Тропік», керуючись наданим йому правом передбаченим чч. 8, 9 ст. 55 МК, 07.09.2016 звернулося до Львівської митниці ДФС із заявою № 359 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 23.08.2016 № 209000012/2016/200151/2 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії.
Отже, з аналізу наведеного вище суд дійшов висновку, що позивачем додаткові документи були надані митному органу в установленому законодавством порядку, за наслідками розгляду яких митний орган для відновлення прав Товариства повинен був скасувати рішення про коригування митної вартості. Однак, цього зроблено не було, у зв'язку з чим для відновлення цих прав, рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню у судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 23.08.2016 року № 209000012/2016/200151/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (ідентифікаційний код 20831737) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 15.11.2016 року.
Суддя Р.М. Брильовський