ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 листопада 2016 року № 813/1390/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кухар Н.А.
при секретарі судового засідання Єдинак Г.Б.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП МВС України у Львівській області щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ України; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП МВС України у Львівській області від 01 квітня 2016 року № 105 о/с; поновити ОСОБА_1 в Національній поліції на посаді де зберігається його місце праці; стягнути з ГУНП МВС України у Львівській області в користь позивача грошове забезпечення з 03 квітня 2016 року за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Ухвалою від 22.04.2016 року відкрито провадження у справі.
Представником позивача було подано заяву в порядку ст. 51 КАС України (а.с.122), згідно з якою просить: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП України у Львівській області від 01 квітня 2016 року № 105 о/с; поновити ОСОБА_1 в Національній поліції на посаді де зберігається його місце праці - старшого інспектора поліції ГУНП у Львівській області; стягнути з ГУНП МВС України у Львівській області в користь позивача грошове забезпечення з 03 квітня 2016 року за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів; поновити старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 105 о/с від 01.04.2016 року «По особовому складу» прийнято всупереч чинного законодавства. Позивач вказує на те, що відповідач застосував Закон України «Про Національну поліцію» неправомірно, оскільки звільнення з органів внутрішніх справ згідно п.10 Прикінцевих положень можливе лише через три місяці після здійснення повідомлення і відмови від проходження служби в поліції - ОВС. Зазначає, що питання пов'язані з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються у відповідності з положеннями КЗпП України.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Позиція відповідача викладена в письмових запереченнях суть яких полягає в наступному. Наказом Національної поліції України № 60 від 25.01.2016 року "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Львівській області», затверджено Перелік змін у штатах ГУНП у Львівській області. На виконання цього наказу, т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області 30.01.2016 р. видано наказ № 10 "Про організаційно-штатні зміни» відповідно до якого оголошено перелік змін у штатах ГУНП у Львівській області. Також на виконання наказу Національної поліції від 16.02.2016 року № 135 з метою вдосконалення діяльності органів і підрозділів ГУПН, забезпечення належного виконання завдань 18.02.2016 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 видано наказ № 16 про організаційно штатні зміни у штатах ГУНП у Львівській області. Крім того, зазначають, що 29.01.2016 року ОСОБА_1, особисто під розписку повідомлено про скорочення штату працівників ГУНП у Львівській області та про наступне вивільнення (на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 25.01.2016 року № 60), що підтверджується також і відповіддю ГУНП у Львівській області від 12.02.2016 року що надійшло на гарячу урядову лінію та скерований для розгляду в межах компетенції до ГУНП у Львівській області. Також це підтверджується і повідомленням на домашню адресу останнього 16.03.2016 року вих. № 603/13/01/22-2016 із одночасним запрошенням до апарату ГУНП для вирішення питання подальшого проходження служби. Вказують, що позивачу було запропоновано рівнозначну посаду, однак останній від неї відмовився, про що складено акт уповноваженими особами та зареєстровано в канцелярії Самбірського МВ ГУНП у Львівській області ще 05.02.2016 року за № 1145/56/13-2016. В подальшому позивачу було запропоновано з'явитись до УКЗ ГУНП з тієї ж причини, однак останній знов таки проігнорував запрошення, про що складено рапорт та зареєстровано 22.02.2016 року за № Рп-375. Аналогічні змісту роз'яснення та запрошення до апарату ГУНП на 25.03.2016 року викладені у відповіді ГУНП та скеровані на домашню адресу ОСОБА_1, від 22.03.2016 року за № М-128/Гл/05/13/22-2016 на звернення останнього до Національної поліції від 14.03.2016 року № М-11/Кц. Однак, що засвідчується актом від 25.03.2016 року підписаним уповноваженими особами та зареєстрованого в канцелярії за № 724/13/25 ОСОБА_1, 25.03.2016 року до ГУНП у Львівській області знов не прибув.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, причин не прибуття не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 2008 року, в поліції з листопада 2015 року. На момент звільнення позивач перебував на посаді старшого інспектора Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Судом встановлено, що позивач про заплановане скорочення штатної чисельності ГУНП у Львівській області було попереджено під підпис 29.01.2016р., що підтверджується попередженням. (а.с.54).
Позивачу було запропоновано посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак від запропонованої посади відмовився, що підтверджується актом від 05.02.2016 року № 1145/56/13-2016.
16.02.2016 р. Головою Національної поліції України виданий наказ № 135 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції", яким затверджений Перелік змін у штатах Національної поліції України, в тому числі і в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області. (а.с.106-109).
18.02.2016 р. начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області виданий наказ № 16 "Про організаційно-штатні зміни» аналогічного змісту (а.с.78-83). Згідно даного наказу фактично скорочено 10 посад старших інспекторів.
Згідно відповіді Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.02.2016 року, що надійшло на гарячу урядову лінію та скерований для розгляду в межах компетенції до ГУНП у Львівській області, вбачається, що 05.02.2016 року у Самбірському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області було запропоновано посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак від неї відмовився. Крім того, у даній відповіді просять у найкоротший термін прибути в управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за адресою м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 (кабінет № 89) для вирішення питання подальшого проходження служби в органах Національної поліції. (а.с.98).
Згідно відповіді Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.03.2016 року, що надійшло на гарячу урядову лінію та скерований для розгляду в межах компетенції до ГУНП у Львівській області, вбачається, що позивача повідомлено, що посада старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП, скорочена. Для вирішення питання подальшого проходження служби просять прибути в управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області. Крім того, було повідомлено, що у разі не прибуття та не подання рапорту на іншу штатну посаду, буде звільнено зі служби в Національній поліції через скорочення штатів. (а.с.100).
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 01.04.2016 року № 105 о/с, відповідно до Закону України «Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, звільнено зі служби в поліції за п.4.ч.1 ст.77 у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів капітана поліції ОСОБА_1 старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП, з 01 квітня 2016 року. (а.с. 5).
Вважаючи протиправним наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 01.04.2016 року № 105 о/с, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію" (далі Закон 580-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону №580 - VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Частиною 1 ст. 77 Закону №580-VІІІ встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до ч.1 ст.68 Закону №580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Згідно з ч.2 ст.68 Закону №580-VІІІ поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Частиною 3 ст.68 Закону №580-VІІІ передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (ч.4 ст.68 Закону №580-VІІІ).
Відповідно до ч.5 ст.68 Закону №580-VІІІ переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Отже, у випадку скорочення посад в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого підлягає скороченню, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
При цьому, така особа може бути призначена за її згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.
Суд звертає увагу на те, що Законом №580-VІІІ окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до п.4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з огляду на відсутність в Законі №580-VІІІ спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Як зазначено відповідачем у запереченнях на позовну заяву, позивачу, було запропоновано зайняти вакантну посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції ПП Турківскього відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак позивач відмовився про що було складено акт від 05.02.2016 року.
У свою чергу, факт пропонування відповідачем зазначеної посади та складання акту відмови від запропонованої посади від 05.02.2016 року, позивачем заперечується, оскільки він перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність.
Пунктом 4 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про виклик свідків, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які складали акт відмови від запропонованої посади позивачем від 05.02.2016 року.
Свідки в судове засідання на неодноразові виклики в судове засідання не з'явилися, відповідачем не було забезпечено явку свідків в судове засідання, а відтак не підтверджено обставин пропонування позивачу вакантної посади та відмови позивача від неї.
Судом встановлено, що в направлених відповідачем листах від 16.03.2016 року за № 603/13/01/22-2016 та від 22.03.2016 року за № М-128/ГЛ/05/13/22-2016 (а.с.100. 105), містяться вимоги щодо прибуття позивача в управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області для подальшого проходження служби в Національній поліції України. Однак дані листи датовані 16.03.2016 року та 22.03.2016 року, а позивача просять прибути 17.03.2016 року на 10 годину та 25.03.2016 року на 10 годину. Суд не приймає до уваги вищенаведені листи відповідача, оскільки такі надіслані позивачу без врахування часу отримання та вручення їх позивачу, а відтак позивач не був належним чином повідомлений та був позбавлений права взяти участь у вирішенні питання подальшого проходження служби в Національній поліції України.
Крім того, суд зазначає, що лист від 16.03.2016 року за № 603/13/01/22-2016 був адресований за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 14-а/16, а місце проживання позивача знаходиться за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Топільниця.
Твердження позивача про те, що звільнення скорочення штатів здійснюється лише за попередньою згодою профспілкового органу, суд не приймає до уваги, оскільки згідно відповіді Львівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 11.08.2016 року за № 41 капітан міліції ОСОБА_1, на момент звільнення з Національної поліції України не перебував членом жодної Первинної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач покладений на нього обов'язок не виконав. Відповідні дії Головним управлінням Національної поліції у Львівській області вчиненні не були, що, в свою чергу, свідчить про недотримання відповідачем процедури звільнення позивача з посади в поліції на підставі п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Таким чином, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про порушення відповідачем порядку звільнення позивача зі служби в поліції, що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.
Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Частиною 2 ст.235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області № 237/75 від 22.06.2016, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з лютого по березень 2016 року становить 10 320,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року 5160, 00 грн. та за березень 2016 року 5160,00 грн.
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 223 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі з 02.04.2016 року по 10.11.2016 року.
Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 223 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 172 грн. х 223 днів = 38 356 грн.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в поліції на посаді старшого інспектора Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та в частині стягнення з Головного управлінні Національної поліції у Львівській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5160,00 грн. допустити до негайного виконання.
У відповідності до норм ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 159- 163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01 квітня 2016 року № 105 о/с.
Поновити капітана поліції ОСОБА_1 в поліції на посаді старшого інспектора Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02 квітня 2016 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38356,00 грн., (тридцять вісім тисяч триста п'ядесят шість) гривень, з врахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 5160,00 грн., (п'ять тисяч сто шістдесят) гривень звернути до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2016 року.
Суддя Кухар Н.А.