ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
09 листопада 2016 року справа № 813/1932/16
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.,
секретар судового засідання Фуртак А.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним наказ №1040 від 10.05.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 з посади інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області;
- зобов'язати відповідача негайно поновити позивача на службі в поліції за раніше займаною посадою;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період: із моменту звільнення та на час прийняття судом відповідного рішення.
Посилається на те, що згідно п.1 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Як зазначено в наказі, підставами для видання такого слугували: грубе порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», та вимоги ст.24 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у вчиненні проступку, який дискредитує звання працівника поліції, а саме в отриманні неправомірної вигоди, та призвело до повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України. Обґрунтовуючи позов, зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності з причин дискредитації є безпідставним та незаконним, оскільки виданню спірного наказу мало би передувати рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Враховуючи, що станом на день підписання наказу (10.05.2016 року) обвинувального вироку суду щодо позивача не було, жодної незаконної винагороди такий не отримував, відтак, вважає, що оскаржений наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, просить поновити на службі в поліції на посаді інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, передувало службове розслідування, за наслідками якого складено висновок від 28.04.2016 року. Згідно з цим висновком, вина позивача в грубому порушенні службової дисципліни - отримання неправомірної вигоди за не притягнення громадянина до адміністративної відповідальності - доведена повністю. При цьому, зазначила, що метою службового розслідування було дослідження фактів та обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Також звернула увагу, що висновок службового розслідування позивач не оскаржував, що, на її думку, свідчить про фактичну згоду останнього з викладеними у ньому обставинами та, відповідно, прийнятим рішенням. На спростування доводів позивача про обов'язковість наявності рішення суду, яке набрало законної сили та згідно з яким його визнано винним, вказала, що відсутність в діях чи бездіяльності особи ознак адміністративного чи кримінального правопорушення не виключає наявності в діях чи бездіяльності тієї ж особи ознак дисциплінарного проступку. З огляду на що, вважає, що всі дії посадових осіб ГУ НП у Львівській області під час прийняття оскарженого наказу №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області» були правомірними і вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. А тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування і, як наслідок - для поновлення позивача на займаній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов та наданих суду поясненнях, просить відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Суд встановив, що у період з 11.07.2006 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року прийнятий на службу в Національну поліцію України. Згідно наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №32 о/с від 29.01.2016 року призначений на посаду інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області).
06.04.2016 року на адресу ГУ НП у Львівській області надійшов лист №17/1-699 від прокуратури Львівської області, згідно з яким повідомлено про проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_1 Додатком до цього листа була ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова про відсторонення позивача від посади на строк - 2 місяці, з 06.04.2016 року. Цього ж дня, 06.04.2016 року, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України.
На виконання вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, ГУ НП у Львівській області видано наказ №795 від 11.04.2016 року про призначення службового розслідування.
На підставі цього наказу, старшим інспектором УКЗ ГУ НП у Львівській області майором поліції ОСОБА_3 та старшим оперуповноваженим УВБ у Львівській області підполковником поліції ОСОБА_4, за фактом порушення службової дисципліни працівником Яворівського ГУ НП у Львівській області та відкриття прокуратурою Львівської області кримінального провадження №42016140000000047, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України - проведено службове розслідування, за наслідками якого складено висновок від 28.04.2016 року.
У висновках службового розслідування зазначено про те, що капітан поліції ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, 05.04.2016 року отримав від громадянина неправомірну вигоду в сумі 6000,00 грн за не притягнення такого до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (максимальна сума штрафу по ч.1 ст.130 КУпАП становила 5950,00 грн). Такими своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 скомпрометував авторитет поліції, як правоохоронного органу, перед громадянами, чим грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Як наслідок, за грубе порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог ст.24 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у вчиненні проступку, який дискредитує звання працівника поліції, а саме - отримання неправомірної вигоди, та призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України, на інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 вирішено накласти дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Вказані висновки відображені в наказі ГУ НП у Львівській області №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУНП у Львівській області», зокрема його п.1, згідно з яким на позивача накладено дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Вважаючи такий наказ неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України №3460-IV від 22.02.2006 року (далі - Дисциплінарний статут ОВС України), та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року (далі - Положення).
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За змістом ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту ОВС України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарним проступком, згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту ОВС України, є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст.5 цього статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.
Види дисциплінарних стягнень передбачені у ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС України, згідно з якою на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно зі ст.60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Однак, станом на момент прийняття спірного наказу такого акта не затверджено. А тому суд, з урахуванням вимог п.4 р.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про Національну поліцію», вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Так, пунктами 63-65 цього Положення встановлені підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, серед яких є і за порушення дисципліни.
Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення, зокрема: за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (п.66), та за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення (п.67).
Проте суд відзначає, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу». Водночас, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року (справа №803/1216/14), дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. При цьому факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним належними та допустимими доказами.
Суд встановив, що підставою для видання відповідачем спірного наказу №1040 від 10.05.2016 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції стало грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні проступку, який дискредитує звання працівника поліції, а саме - отримання неправомірної вигоди, та призвело до повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України. Вказані дії відповідач кваліфікував, зокрема, як порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, тобто порушення службової дисципліни, в той час як дисциплінарне стягнення наклав за вчинення проступку, що дискредитує звання працівника поліції.
Однак, суд звертає увагу відповідача, що вчинення особою проступку, що дискредитує звання працівника поліції - є самостійною й спеціальною підставою для припинення служби, яке відбувається у формі звільнення та не пов'язується з накладенням на особу дисциплінарного стягнення. А саме, згідно з п.10 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. У такому ж випадку, вимоги ст.ст.12-19 Дисциплінарного статуту ОВС України - не застосовуються.
Аналізуючи наведене, суд приходить висновку, що дії позивача - отримання неправомірної вигоди - не є порушенням службової дисципліни, за яке відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС України може бути накладене дисциплінарне стягнення, а підпадають під самостійну й спеціальну підставу для звільнення, передбачену п.10 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначена підстава обумовлена тим, щоб уникнути подібних зволікань з боку відповідальних за накладення дисциплінарних стягнень чи видання наказів про звільнення осіб. Більше того, перелік підстав для звільнення зі служби в поліції, що містяться у ст.77 вищенаведеного Закону, є вичерпним.
Натомість, відповідач, приймаючи спірний наказ, не врахував наведених вище законодавчих положень, що призвело, в свою чергу, до ототожнення різних за своєю суттю понять, а саме таких як «порушення службової дисципліни» та «вчинення проступку, що дискредитує звання працівника поліції».
Вказаний висновок суду щодо самостійності вказаних підстав викладений також у постановах Верховного суду від 30.09.2015 року (справа №803/1216/14), від 20.10.2015 року (справа №813/4104/14), від 15.12.2015 року (справа №21-3844а15) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2016 року (справа №803/1627/14).
Окрім того, аналізуючи зміст висновку службового розслідування, суд встановив, що під скоєнням вчинку, що дискредитує звання працівника поліції, відповідач мав на увазі виключно вчинені позивачем дії, які стали підставою для повідомлення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України.
Будь-яких інших підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення, ні висновок службового розслідування, ні оскаржений наказ, не містять. Не озвучено таких фактів відповідачем і в судовому засіданні.
В той же час, як у наданих в процесі службового розслідування письмових поясненнях, так і в судовому засіданні, позивач заперечував факт отримання ним незаконної грошової винагороди. Окрім того, пояснив, що не мав жодної можливості використати надані йому владні повноваження для того, щоб ОСОБА_5 в який-небудь спосіб уникнув від адміністративної відповідальності, так як адміністративний протокол скерований ним до суду ще 29.03.2016 року, а факт затримання відбувся 05.04.2016 року.
Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вчинення позивачем корупційного діяння є несумісним з проходженням служби в органах поліції, однак, враховує при цьому, що вказаний факт є складом кримінального правопорушення, а, відтак, з огляду на приписи ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належним доказом вчинення чи не вчинення позивачем цього діяння буде лише відповідний вирок суду, який набрав законної сили. Втім, такий у матеріалах справи відсутній. Більше того, станом на дату розгляду справи, дане кримінальне провадження ще не завершено.
Поряд з тим, як вбачається з послужного списку ОСОБА_1, такий за період проходження служби в ОВС України та органах поліції 3 рази заохочувався, а будь-яке діюче дисциплінарне стягнення - відсутнє.
Слід також вказати, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Втім, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач залишив поза увагою ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2016 року про відсторонення позивача від посади та про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строком на 2 місяці кожна, внаслідок чого передчасно застосував крайній захід дисциплінарного впливу в межах дії строку заходів забезпечення кримінального провадження.
Твердження відповідача про те, що позивач не оскаржував висновок службового розслідування, чим фактично погодився з викладеними у ньому обставинами, суд вважає безпідставними, оскільки вимоги Дисциплінарного статуту ОВС України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, взагалі не передбачають порядок оскарження висновку службового розслідування. Згідно з підп.6.3.6 п.6.3 згаданої Інструкції оскарженню підлягає лише наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності або інший нормативно-розпорядчий акт, що тягне за собою зміну прав та обов'язків особи.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати й на те, що відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення, за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним проступку, що дискредитує звання працівника поліції, та за наявності кримінального провадження, по якому не ухвалено відповідного вироку, що набрав законної сили, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ ГУ НП у Львівській області №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Таким чином, вирішенню питання про поновлення на роботі та виплату працівникові середнього заробітку на час вимушеного прогулу передує рішення про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення або переведення на іншу посаду.
Однак, як видно з матеріалів справи, позивач вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення - не заявляв. В процесі судового розгляду наказу про звільнення не долучав та про такий не згадував.
Суд зважає, що відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому у ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду (09.06.2016 року) відповідач реалізував оскаржений наказ про накладення дисциплінарного стягнення, шляхом видання наказу №166 о/с від 04.06.2016 року «По особовому складу», з яким позивач був в установленому законом порядку ознайомлений (07.06.2016 року), та враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. У задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1040 від 10.05.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 14.11.2016 року.