08 листопада 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/544/16-а
12 год. 03 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Якимець Х.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Гінінгера А.З.,
представники відповідача не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним ,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України від 04.03.2016 р. про відмову у надані ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, зобов'язати комісію при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 04.03.2016 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій. Рішення про відмову було обґрунтовано тим, що в наданому позивачем переліку документів були відсутні дані особистої участі позивача в бойових діях. Однак, позивач не погоджується з такою відмовою та вважає її неправомірною, оскільки стверджує, що надав усі необхідні документи для встановлення його перебування у військовій частині, що була дислокована на території Чехословаччини в період коли там відбувались бойові дії. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що його безпосередня участь в таких бойових діях була підтверджена відповідною заявою двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проходили разом з ним військову службу і самі були визнані учасниками бойових дій.
Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, однак про причини неявки суд не повідомив. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідачем було подано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких ІНФОРМАЦІЯ_3 наполягає на правомірності прийнятої оскаржуваної відмови, оскільки відомостей або доказів на розгляд комісії про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності позивачем представлено не було. Натомість, надані позивачем докази дали підстави комісії дійти висновку, що факт безпосередньої участі заявника у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ у довідці Центрального архіву МО Російської Федерації від 24.11.2015 р. підтвердження не знайшов. Крім того, відповідач зазначив, що бойові дії на території Чехословаччини велись з 20.08.1968 р. по 01.01.1969 р., в той час як позивач був призначений на посаду водія військової частини польова пошта НОМЕР_1 в грудні 1969 р., тобто поза часом, що охоплює бойові дії. В період з 20.08.1968 р. по 01.01.1969 р. позивач перебував на посаді «старшого далекомірника батареї управління та артилерійської розвідки», а тому завдань щодо патрулювань, ліквідації та перевезення особового складу, тощо, виконувати не міг. З цих підстав, відповідач вважає, що встановлені обставини є недостатніми для надання позивачеві статусу учасника бойових дій. Крім того, відповідач критично відноситься до показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які у спірний період проходили військову службу з позивачем та підтвердили його участь у бойових діях, однак відповідач зазначив, що норма законодавства, яка дозволяє брати до уваги покази свідків є диспозитивною, що не зобов'язує комісію їх враховувати.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про надання йому статусу ветеранів війни та визнати його учасником бойових дій. Відповідно до витягу із протоколу №4 засідання комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України від 04.03.2016 р. військовослужбовцю ОСОБА_1 , старшому дальномірнику військової частини НОМЕР_2 (вона ж до 10.11.1968 р. військова частина НОМЕР_3 ) відмовлено у надані статусу учасника бойових дій у зв'язку із тим, що в наданому переліку документів відсутні дані особистої участі у бойових діях. (а.с. 7).
Згідно наданої позивачем Облікової карточки до військового квитка НОМЕР_4 , зазначено, що позивач з 05.1968 р. по 12.1969 р. проходив службу у військовій частині № НОМЕР_3 на посаді «дальномірник», а з 12.1969 р. по 05.1970 р. на посаді «водій» у військовій частині № НОМЕР_1 . (а.с. 9).
Відповідно до Архівної довідки Центрального архіву МО Російської Федерації від 24.11.2015 р. №3/121257 зазначено, що довідкою підтверджено проходження позивачем служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 (вона ж до 10.11.1968 р. військова частина НОМЕР_3 ) на посаді старшого дальномірника, що відображено в наказі №0148 від 01.12.1968 р. та наказі №0172 від 04.11.1969 р. вказаної військової частини. В наказах військової частини НОМЕР_3 (вона ж з 10.11.1968 р. - військової частини польова пошта НОМЕР_1 ) по стройовій частині з травня по листопад 1968 р., з квітня по червень 1970 р. ОСОБА_4 не значиться (особовий склад Батареї управління і артилерійської розвідки у вищевказаних наказах не відображено).
У вказаній довідці додатково зазначається, що в наказі військової частини НОМЕР_3 №0127 від 25.10.1968 р. вказувалося, що серйозною перевіркою ступені бойової готовності частин та підрозділів з'єднання стали навчання Варшавського договору, а також успішне вирішення завдань, які були поставлені Комуністичною партією та Радянським Урядом по наданню допомоги братньому чехословацькому народу в боротьбі з контрреволюцією та захистом завоювань соціалізму в ЧССР. При виконанні поставленого завдання солдати, сержанти та офіцери дивізії в складних умовах успішно здійснили марш, показали високі морально-політичні якості, стійкість. Мужність та витримку, глибоке розуміння свого патріотичного та інтернаціонального обов'язку. Крім того, наказом Міністерства оборони СРСР № 242 від 17.10.1968 р. за відмінне виконання завдання всьому особистому складу, який приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку по захисту соціалістичних завоювань в Чехословаччині, було оголошена подяка. (а.с. 10, 11).
До матеріалів справи додано нотаріально завірену Заяву від гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , які виступили свідками того, що в період з 21.08.1968 р. по 25.05.1970 р. під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Чехословаччини рядовий ОСОБА_1 в складі частини НОМЕР_3 приймав активну участь у патрулюванні міст, ліквідації підпільних складів зброї та передаючих радіостанцій контрреволюціонерів. Вказані обставини відомі свідкам, оскільки вони протягом вказаного періоду проходили військову службу на території Чехословаччини в складі військової частини НОМЕР_3 , яка в подальшому ввійшла в склад Центральної Групи Військ і була перейменована на військову частину пп НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на посаді водія автомобіля у військовому званні рядовий, ОСОБА_3 на посаді заступника командира транспортного взводу у військовому званні сержант. Крім того, до матеріалів справи додатково додано посвідчення учасників бойових дій вказаних свідків та докази, які стали підставою для їх видачі. (а.с. 12-19).
Також в судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проходили разом з позивачем військову службу в період з 21.08.1968 р. по 25.05.1970 р. у військовій частині НОМЕР_3 , що була дислокована на території Чехословаччини.
Так, свідок ОСОБА_5 з приводу спірних правовідносин пояснив наступне. ОСОБА_5 познайомився із позивачем під час служби у полку на території Чехословаччини. Полк був розміщений на відставні приблизно 100 км від міста Брунталь. Участь позивача у бойових діях полягала у виконанні інтернаціонального обов'язку та у виконанні бойових задач. У спільних з позивачем бойових операціях ОСОБА_5 участі не брав. Свідок також зазначив, що позивач спочатку був стрілком у військовому званні рядового, згодом позивач став водієм.
Свідок ОСОБА_3 з приводу спірних правовідносин пояснив наступне. ОСОБА_3 є односельчанином позивача, знайомий з ним дитинства, навчався разом в одному класі.
ОСОБА_3 служив у військовій частині у АДРЕСА_1 його призвали служити в м. Ужгород. По тривозі 20 серпня, він у складі танкової дивізії був відправлений на територію Чехословаччини. Під час служби на території Чехословаччини ОСОБА_3 часто зустрічався з позивачем. Вони разом виконувала завдання із виявлення складів та радіостанцій противника. Також ОСОБА_3 зазначив, що під час служби вони разом проводили час, ходили у звільнення. ОСОБА_3 пояснив, що під час спільних військових походів, позивач був стрілком-наводчиком, згодом, після переформування та організації польової пошти, він став водієм. Окремо, ОСОБА_3 зазначив, що він також звертався до архіву військових частин, проте в них не було інформації про його участь у бойових діях. Таку ситуації йому пояснили тим, що під час розформування військових частин в Чехословаччині, всі відомості були втрачені.
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 «Про організаційні засади щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх територіях. Так, до переліку держав на території яких проводились бойові дії входить Чехословаччина в період з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.
Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 р. № 200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Положення №200) .
У відповідності до п.1 Положення №200 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_5 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.
Згідно з п. 9 Положення №200 визначено, що на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.
Відповідно до п. 11 Положення №200 визначено на підставі яких документів комісії приймають рішення при визнання особи учасником бойових дій, зокрема: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).
Згідно з п. 12 Положення №200 визначено, що за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 достатньо доказів для необхідності встановити факт участі ОСОБА_1 у бойових діях на території Чехословаччини у період з 20.08.1968 р. по 01.01.1969 р. та необхідності надати йому статусу учасника бойових дій. Так, до матеріалів справи було додано Облікову карточку до військового квитка НОМЕР_4 , нотаріально завірену Заяву від гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , які виступили свідками того, що в період з 21.08.1968 р. по 25.05.1970 р. під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Чехословаччини рядовий ОСОБА_1 в складі частини НОМЕР_3 брав участь у бойових діях. Крім того, вказані особи були допитані в судовому засіданні та підтвердили свою позицію, викладену у нотаріально завіреній заяві.
Крім того, суд вважає, що відсутність даних позивача згідно Архівної довідки Центрального архіву МО Російської Федерації від 24.11.2015 р. №3/121257 не є безперечною підставою для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки особовий склад Батареї управління і артилерійської розвідки у наказах, на підставі яких формувалась довідка, не відображено. Суд звертає увагу відповідача, що згідно вказаної Архівної довідки Центрального архіву МО Російської Федерації від 24.11.2015 р. №3/121257 також підтверджено проходження позивачем служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 (вона ж до 10.11.1968 р. військова частина НОМЕР_3 ) на посаді старшого дальномірника, що відображено в наказах №0148 від 01.12.1968 р. та наказі №0172 від 04.11.1969 р. вказаної військової частини, що в сукупності з відомостями облікової карточки до військового квитка НОМЕР_4 позивача, свідчить про проходження ОСОБА_1 військової служби на території Чехословаччини у період з 20.08.1968 р. по 01.01.1969 рік. Обставини щодо перебування позивача у вказаний період на території Чехословаччини не заперечувались відповідачем.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість виконувати бойові завдання позивачем (патрулювання, ліквідації та перевезення особового складу та військовових вантажів, тощо), перебуваючи на посаді старшого дальномірника, оскільки вказана посада передбачає перебування на борту бойової (пересувної) машини під час бойових дій, здійснює заміри похибки дальності при стрільбі, може виконувати функції навідника вогневої підтримки, працює з дальномірами (пристроями різних видів та специфкайцій), крім того, знаходиться в прямому віданні командира батареї управління та артилерійської розвідки і може виконувати різного роду накази не включені до прямих посадових обов'язків. Суд також звертає увагу, що встановити які саме бойові завдання виконував позивач є неможливим, оскільки будь-якого роду завдання виконуються в усній формі і не документуються на письмовому носії. Разом з тим, суд звертає увагу, що посада старшого дальномірника, як і посада водія передбачає готовність брати участь у бойових діях та виконувати бойові завдання, а тому надання пріоритету чи більшій значущості якійсь із них є хибним та необґрунтованим.
Також показами свідків було встановлено, що після розформування вказаної військової частини, документи про особовий склад було втрачено. А тому, суд вважає, що за відсутності в повній мірі необхідних документів, в тому числі втрачених не з вини позивача, які подаються на розгляд комісії, остання повинно особливе значення надати показам свідків гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , яким надано статусу учасника бойових дій за вказаний період та які достеменно підтвердили участь у вказаних бойових діях ОСОБА_1 . Підстав сумніватись у їх свідченнях у суду не має, а тому факт участі позивача у бойових діях, які проходили на території Чехословаччини у період з 20.08.1968 р. по 01.01.1969 р. вважає доведеним.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність дій та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору суд не вирішує питання щодо його повернення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України від 04.03.2016 р. про відмову у надані ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
3. Зобов'язати комісію при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.М. Брезіна
Постанову в повному обсязі складено 14 листопада 2016 р.