03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Васильченко О.В.
№22-ц/796/13718/2016 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №758/11116/16-ц
09 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Українець Л.Д.
суддів Немировської О.В.,
Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до судді Богуславського районного суду Київської області Якутюка Володимира Станіславовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до судді Богуславського районного суду Київської області Якутюка Володимира Станіславовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції відкрити провадження за його позовом.
Зазначає, що суд першої інстанції не вказав, що судді також несуть кримінальну відповідальність за порушення законів України. Згідно ст. 375 КК України суддя несе кримінальну відповідальність за прийняття незаконного рішення, а відповідно до ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода завдана фізичній особі у результаті прийняття незаконного рішення у цивільній справі відшкодовується державою в повному обсязі.
Посилання суду на те, що за п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суперечить ч. 4 ст. 110 ЦПК України.
Отже, статті 15, 122, 210 ЦПК України не є підставою для відмови у відкритті провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
За приписами ст. 125 Основного закону України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законами України «Про судоустрій і статус суддів»
Таким чином, на сьогодні чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті126 і129 Конституції України).
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (п. 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що його вимоги фактично зводяться до незгоди з рішенням Богуславського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року. Позивач вважає, що рішенням суду його позбавлено права на майно, чим заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Дійшовши висновку про те, що предметом позовних вимог ОСОБА_2 є судове рішення, суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду не впливають та його не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді О.В. Немировська
В.А. Шебуєва