Справа №22ц/796/3542/16 Головуючий у 1 інстанції - Сенька М.Ф.
Доповідач - Панченко М.М.
09 листопада 2016 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Куркіної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 і просив винести рішення, яким стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором, з урахуванням відсотків та штрафних санкцій, у розмірі 68.538 грн.01 коп.
Зазначав, що 29.08.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк» ОСОБА_1 укладено кредитну угоду на суму 14.070,69 дол.США під 12% річних на термін до 29.08.2012 року з цільовим призначення - придбання автомобіля.
Оскільки ОСОБА_1 на день закінчення дії договору не виконала свої договірні умови з погашення кредиту, ПАТ»Альфа Банк» звернувся з даним позовом до суду.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року позов задоволено /а.с.48-49/.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 2.12.2015 року заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення /а.с.68-69/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові /а.с.71-72/.
Скаржниця послалась на те, що судом винесене рішення без належного розрахунку заборгованості та без врахування строку позовної давності щодо нарахування пені.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, 29.08.2007 року між позичальницею ОСОБА_1 та кредитором ПАТ»Альфа Банк» укладено кредитний договір за №490046288, відповідно до якого позичальниця отримала кредит у сумі 14.070,69 дол.США під 12% річних на термін до 29.08.2012 року з цільовим призначенням - придбання автомобіля /а.с. 7-12,16/.
Відповідно до договірних умов ОСОБА_1 зобов»язана була погашати кредит щомісячними ануїтетними платежами, відповідно до узгодженого сторонами графіку, у розмірі по 313 дол.США, або у валюті України у розмірі 1.421 грн.14 коп. /а.с.15/.
За неналежне виконання зобов»язань за кредитним договором, п. 3.4. частини другої кредитного договору сторонами передбачена сплата позичальником пені у розмірі 1% від заборгованої суми за кожен день затримки платежу.
Договором про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору від 29.08.2007 року сторони продовжили дію кредитного договору до 29.08.2016 року /а.с.16/.
Відповідно до розділу 6 частини другої кредитного договору банк вправі вимагати дострокового виконання зобов»язань з повернення кредиту за Договором в будь-якому з наступних випадків істотного порушення позичальником зобов»язань за цим договором:
- …;
- У разі затримання сплати частини кредита та/або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць;
Таким чином, між ОСОБА_1 та ПАТ»Альфа Банк» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають в тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Забезпечення кредиту оформлене договором застави придбаного автомобіля FIAT державний номер НОМЕР_1.
Оскільки боржниця ОСОБА_1 не виконувала свої договірні зобов"язання з погашення кредиту та відсотків, загальна заборгованість з урахуванням штрафних санкцій на час звернення до суду утворилась у розмірі 68.538 грн.01 коп., яка складається з заборгованості: за тілом кредита - 60.667 грн.18 коп.; за відсотками - 3.093 грн. 34 коп.; за пенею - 4.777 грн.49 коп.
Задовольняючи позов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст.526 ЦК України, згідно до якої, зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та правомірно стягнув борг з позичальниці ОСОБА_1.
Як слідує із розрахунку заборгованості наданого суду позивачем, заборгованість позивачки перед банком по сплаті тіла кредита та відсотків виникла з лютого 2015 року.
Розрахунок боргу судом виконано правильно.
При цьому, Банк з дотриманням вимог розділу 10 частини другої кредитного договору звертався до боржниці з вимогою про дострокове повернення кредиту, на що та не відреагувала.
Правильність нарахованої позивачем кредитної заборгованості у розмірі 68.538 грн.01 коп. підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 30.09.2016 року за №6901/16-45, виконаної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз /а.с.114-122/.
Відповідно до зауважень скаржниці в частині застосування строку позовної давності до нарахованої пені у сумі 4.777 грн.49 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності, оскільки, в силу ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності заяви сторони у спорі про застосування строку позовної давності, зробленої до винесення рішення.
При цьому, як встановлено судом, заяви про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції не було, а вимоги застосування строку позовної давності в заяві про перегляд заочного рішення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідачка про розгляд справи у суді першої інстанції належним чином повідомлялась і мала можливість подати до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Висновок суду першої інстанції в частині незастосування строку позовної давності, в даному випадку, узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленої за результатами розгляду справи за №6-780 цс15.
Посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що вона не отримувала від банку будь-яких повідомлень, а також на те, що вона не отримувала від суду повісток про розгляд справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в кредитному договорі, в заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі вона зазначила своєю адресою будинок №3 (гуртожиток) по пров.Бородянському у м.Києві. Саме за цією адресою вся кореспонденція їй і надсилалась.
З урахуванням викладеного, доводи скаржника в апеляційній скарзі суд відхиляє, як безпідставні. Висновки суду першої інстанції відповідачкою не були спростовані у суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді