Справа № 22-ц/796/6537/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Шевченко Л.В.
Доповідач-Чобіток А.О.
03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Крижанівської Г.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 15 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група»,треті особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,ОСОБА_5 про стягнення суми страхового відшкодування,інфляційних втрат та 3 % річних,-
У червні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що 16 вересня 2014 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія Українська страхова група» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, № 28-2820-14-00097 за умовами якого він застрахував транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 страхова сума складає 247 500 грн.,франшиза - 1237 грн..
18.11.2014 року близько 12 год.10 хв. по проспекту Оболонському у м. Києві сталася ДТП з вини ОСОБА_5 під час керування нею автомобілем,який був застрахований, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.
Посилаючись на те,що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, з урахуванням висновків судової автотоварознавчої експертизи від 24.11.2015 року №18/15,просив стягнути з відповідача 177 853,47 грн.,інфляційні втрати у розмірі 75232,01 грн. за період з 31.12.2014 року по 24.12.2015 року та 3 % річних у розмірі 5 233,27 грн. за цей же період,а також витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 3326 грн.40 коп..
РішеннямСолом»янського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Українська страхова група» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 22 835,57 грн.,судовий збір у розмірі 1 145,81 грн. та витрати,понесені на проведення судової експертизи у розмірі 3 326,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами. Суд при визначенні розміру страхового відшкодування ,на думку відповідача , невірно взяв висновок експерта, а не рахунок спеціалізованого підприємства по ремонту транспортних засобів «Сузукі»,наданий позивачем,оскільки в своїй заяві позивач про виплату страхового відшкодування зазначив про перерахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ремонтного підприємства.
Представник позивача просив змінити рішення суду та стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 114 580 грн.68 коп.,інфляційні втрати та 3 % річних, зазначивши, що суд безпідставно врахував посилання відповідача про перерахунок страхового відшкодування у розмірі 91 745,11 грн. на рахунок СТО ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс» платіжними дорученнями за №23359 від 25.12.2015 року та за № 3392 від 24.02.2016 року під час розгляду даної справи в суді,діяльність якого припинилася з серпня 2015 року та необґрунтовано визнав невиплату страхового відшкодування з поважних причин у строки передбачені договором.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,що з»явилися в судове засідання,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено,що 16.09.2014 року сторони уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, № 28-2820-14-00097 за умовами якого позивач застрахував транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1,сплативши відповідачу страхову премію у розмірі 13587 грн.75 коп.,страхова сума складає 247 500 грн.,франшиза - 1237 грн..
18.11.2014 року близько 12 год.10 хв. по проспекту Оболонському 31 у м. Києві сталася ДТП з вини ОСОБА_5 під час керування нею автомобілем,який був застрахований, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.
Подавши заяву до страховика ПАТ «СК «Українська страхова група» про страховий випадок та виплату страхового відшкодування,страхувальник ОСОБА_3 просив страхове відшкодування виплатити згідно рішення вигодонабувача на рахунок СТО для здійснення ремонту.
31 грудня 2014 року відповідачем було прийнято рішення,що належний позивачу автомобіль є конструктивно знищеним та страхова виплата була визначена шляхом виплати страхового відшкодування в перерахунок вартості залишків транспортного засобу після страхового випадку і прогнозована сума страхового відшкодування дорівнює 31262,50 грн..
Оскільки за звітом експерта за №04/12/14 від 04.12.2014 року,що був зроблений за заявою позивача вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача була визначена в 136654,42 грн.,тобто автомобіль не зазнав конструктивного знищення,позивач не погодився з рішенням відповідача від 31.12.2014 року і звернувся з даним позовом до суду.
За висновком експерта автотоварознавчої експертизи за №2-18/15 від 24.11.2015 року,проведення якої призначив суд, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача станом на 18.11.2014 року становить 177 853,47 грн. при цьому ринкова вартість автомобіля без врахування пошкоджень станом на 18.11.2014 року становить 391 493,31 грн..
За висновком повторної судової автотоварознавчої експертизи №2-18/01 від 18.01.2016 року ринкова вартість автомобіля позивача на момент настання страхового випадку,а саме 18.11.2014 року складає 380 095,56 грн..
20.10.2015 року за вих..89324-23.1-б/б ПАТ «Альфа Банк» повідомив відповідача,що станом на 20.10.2015 року зобов»язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №14/13\1610/2012 від 18.09.2012 по автомобілю позивача виконані в повному обсязі і банк,як вигодонабувач за договором страхування № № 28-2820-14-00097 від 16.09.2014 року не заперечує проти страхового відшкодування безпосередньо ОСОБА_3.
Під час розгляду справи відповідачем було надано суду розрахунок страхового відшкодування від 25.12.2015 року, страховий акт №ДККА-41278 від 25.12.2015 року,розрахунок суми страхового відшкодування від 24.02.2016 року,страховий акт № ДКА-41278/1 від 24.02.2015 року,а також платіжні доручення за №23359 від 25.12.2015 року та за № 3392 від 24.02.2016 року на підтвердження сплати страхового відшкодування,шляхом перерахування вказаних сум СТО-ТОВ ««Автоінтернешнл Метрополіс».
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 22 835,57 грн.,витрати за проведення судової експертизи у розмірі 3 326,40 грн. та 1145,81 грн. судового збору,суд першої інстанції виходив з того,що страхове відшкодування,яке повинен виплатити відповідач позивачу становить 114580,68 грн.,врахувавши при цьому розмір страхового відшкодування - 91 745,11 грн.,яке було перераховано відповідачем на СТО -ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс».
Колегія суддів вважає правильним висновок суду стосовно визначення загального розміру страхового відшкодування,яке відповідач повинен сплатити позивачу,проте не може погодитися з врахуванням 91 745,11 грн.,яке за заявою відповідача нібито було перераховано ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс» та стягненням на користь позивача лише 22 835,57грн. страхового відшкодування.
При цьому суд апеляційної інсатнції звертає увагу на те, що неможна враховувати посилання відповідача на заяву позивача від 18.11.2014 року про повідомлення про страховий випадок та виплату страхового відшкодування з проханням перерахувати страхове відшкодування на СТО,оскільки вона не була реалізована відповідачем до виникнення даного судового спору та пред»явлення позову 02.06.2015 року,в якому позивач просив стягнути страхове відшкодування на його користь і ПАТ «Альфа Банк» як вигодонабувач у договорі добровільного страхування не заперечував проти страхового відшкодування безпосередньо ОСОБА_3.
В зв»язку з наведеним суд першої інстанції безпідставно визнав вказані перерахування відповідачем грошових коштів на ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс» під час вирішення даного спору,як часткову виплату страхового відшкодування,не з»ясувавши думку позивача з цього питання та не перевіривши обставини проведення позивачем ремонту автомобіля.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегією суддів було з»ясовано, що на час розгляду справи автомобіль позивача перебував на ремонті у фізичній особи-підприємця ОСОБА_6, а відносно ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс» порушені судові справи про банкрутство.
До того ж відповідно до вимог ст.64 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив відповідність копій платіжних доручень,наданих відповідачем на підтвердження перерахування страхового відшкодування ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс» оригіналам цих документів.
Відповідачем ні суду першої інстанції,ні суду апеляційної інстанції не надано підтверджень в установленому законом порядку,що вказані кошти дійсно були перераховані на вказані рахунки та отримані власником цих рахунків.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення страхового відшкодування та ухвалити нове,яким стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 114 580 грн.68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2161 грн..
В зв»язку з наведеним колегія суддів вважає такими,що не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги представника відповідача в частині того,що суд повинен був виходити при вирахуванні розміру страхового відшкодування лише керуючись рахунком -фактурою від 24.11.2014 року,наданим СТО - ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс»,а не висновком судової авто товарознавчої експертизи.
Суд першої інстанції обґрунтовано призначив по справі судову автотоварознавчу експертизу,оскільки в матеріалах справи з цього питання були протилежні висновки спеціалістів , та належним чином у сукупності з іншими доказами,надав оцінку цьому висновку експерта.
Колегія суддів вважає такими,що не підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних,як це передбачено ст.625 ЦК України, в зв»язку з простроченням виплати страхового відшкодування, і вважає доводи апеляційної скарги позивача в цій частині безпідставними.
Відмовляючи в задоволенні цих вимог,суд належним чином обґрунтував свій висновок,зазначивши в рішенні про невизначеність моменту виникнення грошового зобов»язання відповідача перед позивачем в зв»язку з існуванням спору між сторонами стосовно розміру страхового відшкодування,який був визначений лише рішенням суду.
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року скасувати в частині стягнення страхового відшкодування та ухвалити нове наступного змісту.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 114 580,68 грн. та судовий збір у розмірі 2161грн.14 коп..
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -