09.11.2016 Справа № 904/8046/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 5473436,61 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 1906 від 12.09.2016;
від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 14-403юр від 12.10.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення основного боргу у сумі 5436599,42 грн та 3% річних у сумі 36837,19 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 131/40 на послуги організації перевезення вантажу, укладеного між сторонами 31.12.2017.
На підставі ст. 77 ГПК України у судових засіданнях було оголошено перерви: з 04.10.2016 до 13.10.2016, з 13.10.2016 до 25.10.2016, з 25.10.2016 до 08.11.2016 та з 08.11.2016 до 09.11.2016.
03.10.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог за рахунок збільшення періоду від дня порушення провадження у справі, за якою просить суд стягнути з відповідача основний борг за загальний період з 14.05.2016 по 03.10.2016 за кожним рахунком окремо у сумі 5809544,01 грн та 3% річних за аналогічний період у сумі 46544,51 грн. Заява прийнята судом до розгляду.
Відповідач 04.10.2016 надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечив, позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через що просить суд відмовити позивачу у позові. 25.10.2016 відповідач підтримав раніше поданий відзив, надавши до суду додаткові пояснення у справі.
Позивач своїми поясненнями, поданими до суду 08.11.2016, заперечив проти відзиву відповідача та наполіг на задоволенні позову.
09.11.2016 позивач подав до суду докази часткового погашення боргу на загальну суму 5227782,95 грн та зазначив, що залишок боргу складає 581761,06 грн та 3% річних у сумі 46544,51 грн.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
08.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - виконавець), правонаступником якого, відповідно до угоди від 06.02.2016 № 1 про заміну сторони в договорі, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (далі - виконавець, позивач), укладено договір № 131/40 на послуги по організації перевезень вантажу із строком дії до 31.12.2017 включно (далі - договір).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що за умовами договору виконавець зобов'язується за дорученням замовника надавати послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, надані виконавцем. Під послугами розуміється організація перевезень вантажу замовника у вагонах по погодженим маршрутам.
Відповідно до п. 4.7. договору вартість послуг виконавця включає:
- тариф за перевезення вагонів у завантаженому та порожньому стані по митній території України;
- плату за користування вагонами виконавця;
- винагорода виконавця в розмірі 1%.
В п. 4.9. договору з урахуванням змін, внесених згідно додаткової угоди № 2 від 30.01.2015, сторони передбачили, що час знаходження вагонів на станції навантаження встановлюється з моменту передачі на під'їзну колію до моменту повернення на станцію примикання на термін не більше:
- 4 (чотири) доби (96 технологічних годин) при залученні 141 (або більше) вагонів і за умови їх відвантаження маршрутними відправками;
- 3 (три) доби (72 технологічних години) при залученні від 47 до 140 вагонів і за умови їх відвантаження маршрутними відправками;
- 2 (дві) доби (48 технологічних годин) за умови групових або одиночних відправок вагонів.
Час знаходження вагонів на станції вивантаження встановлюється з моменту передачі на під'їзну колію до моменту повернення на станцію примикання на строк не більше 2 (двох) діб (48 технологічних годин).
При цьому неповна доба приймається за повну. Зазначені моменти визначаються на підставі даних електронної бази ГІВЦ Укрзалізниці.
При перебуванні вагонів на станції навантаження/вивантаження понад встановленого строку, виконавець має право пред'явити замовнику "плату" за користування вагонами.
Розмір "плати" за один вагон за календарну добу фіксується в національній валюті (гривні України) щодо офіційного курсу долара США = 15,412417 грн, встановленим НБУ на 14.11.2014 і складає 350,00 грн без ПДВ (еквівалент на 14.11.2014). У разі зміни (збільшення або зменшення) офіційного курсу долара США більш, ніж на 10%, розмір "плати" підлягає пропорційній коригування відповідно до зміни курсу (у бік зменшення чи збільшення). Для порівняння курсів при перерахунку сторонами приймається офіційний курс долара США на останню дату періоду (декади чи місяці), за який нараховується плата за користування вагонами, в акті прийому-передачі наданих послуг. Плата нараховується лише в двох можливих періодах: декада або місяць, в якому зафіксовано знаходження вагонів на станціях вантажовідправника/вантажоодержувача понад встановленого терміну.
В п. 3.3.6. договору передбачено обов'язок замовника підписувати отриманий від виконавця акт прийому-передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дати його отримання від виконавця, або в ті ж терміни інформувати виконавця про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо протягом зазначеного строку письмових заперечень з боку замовника не надійшло, документи вважаються прийнятими сторонами.
Сторони домовились, що замовник проводить оплату провізних платежів та інших узгоджених сторонами послуг, необхідних для виконання цього договору, на підставі виставлених виконавцем рахунків, актів приймання-передачі наданих послуг протягом 7 (семи) календарних днів з дати їх отримання (п.4.1 договору).
На виконання умов договору виконавець направив замовнику вагони на навантаження. Проте вагони знаходяться на під'їзній колії замовника більше встановленого договором (п. 4.9.) строку, у зв'язку з чим позивач виставив відповідачу рахунки та акти для сплати за користування вагонами плати на загальну суму 5 436 599,42 грн, в тому числі:
- рахунок № 222, акт № 277/158/16 від 04.05.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 253 634,02 грн з ПДВ;
- рахунок № 240, акт № 281/162/16 від 10.05.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 1 089 135,98 грн з ПДВ;
- рахунок № 261, акт № 287/168/16 від 15.05.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 619 842,38 грн з ПДВ;
- рахунок № 274, акт № 297/178/16 від 24.05.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 625 963,97 грн з ПДВ;
- рахунок № 291, акт № 304/197/16 від 02.06.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 669 921,08 грн з ПДВ;
- рахунок № 346, акт № 327/220/16 від 30.06.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 298 738,69 грн з ПДВ;
- рахунок № 347, акт № 328/221/16 від 30.06.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 215 333,66 грн з ПДВ;
- рахунок № 348, акт № 329/222/16 від 30.06.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 414 926,32 грн з ПДВ;
- рахунок № 349, акт № 330/223/16 від 30.06.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 202 246,04 грн з ПДВ;
- рахунок № 439, акт № 364/273/16 від 08.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 181 514,26 грн з ПДВ;
- рахунок № 440, акт № 365/274/16 від 08.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 120 371,08 грн з ПДВ;
- рахунок № 441, акт № 366/275/16 від 08.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 202 183,80 грн з ПДВ;
- рахунок № 448, акт № 367/276/16 від 08.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 406 143,78 грн з ПДВ;
- рахунок № 474, доп. до акту № 364/273/16 від 17.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 47 410,44 грн з ПДВ;
- рахунок № 475, доп. до акту № 365/274/16 від 17.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 18 258,54 грн з ПДВ;
- рахунок № 476, доп. до акту № 366/275/16 від 17.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 29 752,80 грн з ПДВ;
- рахунок № 477, доп. до акту № 367/276/16 від 17.08.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 41 222,58 грн з ПДВ;
- рахунок № 533, акт № 399/316/16 від 12.09.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 207 632,09 грн з ПДВ;
- рахунок № 539, акт № 405/322/16 від 14.09.2016 з розрахунком (додатком № 1) на суму 165 312,50 грн з ПДВ.
Детальна інформація (в тому числі, щодо періоду (дати) знаходження вагонів на під'їзній колії відповідача, номери вагонів, їх кількість, розрахунок вартості плати за користування вагонами) вказана в розрахунку плати - додатках до кожного переліченого акту.
Неодноразове направлення відповідачу вказаних вище рахунків, актів та додатків до них підтверджується супровідними листами, зокрема:
- супровідний лист вих. № 924 від 05.05.2016 зареєстрований за вх. № 924/8 від 06.05.2016;
- супровідний лист вих. № 982 від 11.05.2016 зареєстрований за вх. № 982/8 від 12.05.2016;
- супровідний лист вих. №1018 від 16.05.2016 зареєстрований за вх. №1018/8 від 17.05.2016;
- супровідний лист вих. №1078 від 25.05.2016 зареєстрований за вх. №1078/8 від 26.05.2016;
- супровідний лист вих. №1147 від 03.06.2016 зареєстрований за вх. №1147/8 від 06.06.2016;
- супровідний лист вих. №1364 від 01.07.2016 зареєстрований за вх. №1364/8 від 02.07.2016;
- супровідний лист вих. №1735 від 18.08.2016 зареєстрований за вх. №1735/8 від 22.08.2016;
- супровідний лист вих. № 1915 від 13.09.2016 зареєстрований за вх. № 1915/8 від 15.09.2016;
- супровідний лист вих. № 1932 від 15.09.2016 зареєстрований за вх. № 1932/8 від 16.09.2016.
В порушення умов договору відповідач 03.11.2016 та 04.11.2016 здійснив оплату за користування вагонами частково, а саме на суму 5227782,95 грн, цей факт щодо часткового погашення підтверджено наданою позивачем до справи інформацією.
Непогашеною є заборгованість в сумі 581761,06 грн, на стягненні якої наполягає позивач та просить також стягнути 46544,51 грн 3% річних.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Факт надання відповідачу послуг по організації вантажу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.
Позивач вбачає вину відповідача, яка полягає у несплаті виставлених замовнику актів та рахунків.
Однак, відповідач не визнав позовні вимоги.
Так, пунктом 2.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язується за дорученням замовника надавати послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, які надаються виконавцем. Під послугами розуміється організація у відповідності з умовами даного договору перевезення вантажів замовника у вагонах за погодженням маршрутами. Виконавець здійснює обслуговування у відповідності з діючим законодавством України, Правилами Угоди про Міжнародне Вантажне Сполучення, Тарифної політики Міжнародного залізничного ОСОБА_3, міжурядових та прикордонних залізничних угод (п.2.4. договору).
В той же час, за п.3.1.5. договору виконавець зобов'язаний надати замовнику інструкцію по заповненню перевізних документів на перевезення завантажених та порожніх вагонів.
Як вбачається з фактичних обставин справи, зі сторони виконавця на адресу замовника було направлено акти приймання - передачі наданих послуг та рахунки, але за твердженнями відповідача відповідні акти не були прийняті ним, з причин численного порушення зі сторони позивача умов договору, а також відсутності підстав для їх оплати.
Відповідач посилається на те, що зі сторони позивача не було додано відповідних даних з електронної бази ГИВЦ Укрзалізниці, більш того, з наведених фактичних даних не вбачається на якій саме станції завантаження чи вивантаження знаходились зазначені в спірних актах вагони, чи були це вагони, оформлені маршрутною відправкою за перевізним документом чи оформлені груповою/одиночною відправкою, що є наслідком неможливості здійснення нарахування відповідної плати за користування, адже не вбачається за можливе встановити кількість безоплатних годин при передачі вказаних в актах вагонів на під'їзний шлях відповідача.
Крім того, спірні акти наданих позивачем послуг не були оплачені відповідачем з причин невідповідності технічного стану вагонів, що унеможливлювало їх використання, в той же час, позивачем не було надано відповідачу відповідних інструкцій для відправлення вагонів в порожньому стані, що, на думку останнього, виключає можливість нарахування плати за користування відповідачем вагонів за період, визначений п.4.9. договору. За таких обставин відповідач впевнений, що нарахування відповідної плати за користування спірними вагонами за актами здійснено в односторонньому порядку без надання відповідних належних доказів знаходження спірних вагонів понад нормативно встановлений сторонами договору час на під'їзних коліях, що є наслідком безпідставності та необґрунтованості позовних вимог позивача.
Суд не погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне.
Пунктом 3.3.1. договору передбачено обов'язок замовника надавати виконавцю повідомлення на весь термін дії цього договору на організацію перевезень вантажів у вагонах, які містять основні істотні умови, у тому числі: кількість вагонів, термін, протягом якого необхідно організовувати перевезення, гарантії оплати за послуги та інше.
При цьому слід зауважити, що повідомлення не розглядається як заявка, яка погоджується сторонами щомісяця.
Згідно умов п. 3.3.1. договору повідомлення видається замовником виконавцю один раз на початку укладення договору. При цьому в договорі не передбачено коригування такого повідомлення в односторонньому порядку замовником чи виконавцем, тобто коригування можливе за домовленістю тільки обох сторін.
Таким чином, замовник надав виконавцю сповіщення за вих. № 234-823 від 04.12.2014 із зазначенням 165 вагонів, в якому підтвердив задіяння 165 піввагонів в організації вищевказаних перевезень на весь термін дії цього договору, запропонувавши при цьому виконавцю збільшити кількість вагонів на 55 шт., з проханням розглянути можливість задіяти додаткове (до раніше узгодженою кількістю 165 вагонів) кількість вагонів зі знімним обладнанням - 55 штук, що підтверджується листом за вих. № 33-1783 від 03.02.2015. З пропозицією замовника виконавець погодився.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що коригування кількості вагонів на 55 шт. відбулося за погодженням обох сторін, а не в односторонньому порядку за вимогою замовника, як стверджував відповідач. А отже зміна кількості задіяних вагонів відбулася раніше та при згоді обох сторін, як і передбачено договором про що свідчать матеріали справи. Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що виконавець задіяв спеціально побудовані по замовленню для замовника вагони, розраховуючи отримати дохід від їх експлуатації за весь час дії договору та покрити затрати на їх будівництво.
Таким чином, посилання відповідача в поясненнях на те, що замовником в подальшому скориговано ще раз кількість вагонів на 25 шт. в односторонньому порядку, яке виконавцем повинно прийматися до виконання без заперечень - не відповідає умовам договору та є необґрунтованим.
Так само не відповідає дійсності і посилання відповідача на листи за вих. № 33-8639 від 18.05.2016, за вих. № 46-580 від 22.03.2016 та за вих. № 46-583 від 22.03.2016, як на коригування сповіщення на 25 вагонів в бік зменшення, оскільки по-перше, в листі № 33-8639 від 18.05.2016 не вказано кількість вагонів; по-друге, лист вих. № 46-580 від 22.03.2016 містить номери лише 8 вагонів, а по-третє, лист вих. № 46-583 від 22.03.2016 стосується зовсім іншого договору № 2045 від 20.04.2015, укладеного з іншою особою, а не з позивачем.
З огляду на що коригування сповіщення на 25 вагонів в бік зменшення не відбувалося.
До того ж, суд наголошує на тому, що всі надані замовнику вагони за спірний період були ним використані (завантажені та відправлені), тобто посилання відповідача в листі вих. № 46-690 від 13.04.2016 на відсутність потреби в наданій кількості вагонів, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи та не відповідає дійсності. Через що можна дійти висновку, що вказана причина є лише ухилянням відповідача оплачувати плату за користування вагонами (за час їх знаходження на під'їзній колії більше нормативного часу).
В доповнення листа вих. № 46-580 від 22.03.2016 замовник надав лист вих. № 46-1076, яким просить виконавця повернути в користування 25 напіввагонів "з дахом", що також свідчить про наявність у замовника потреби у всієї кількості 220 вагонів. А також замовник надавав щомісячні замовлення на такий об'єм перевезень, які неможливо було здійснити з кількістю вагонів 195 шт., що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.
Не знайшли свого підтвердження й посилання відповідача на технічну чи комерційну непридатність вагонів, оскільки це ніяким чином документально не підтверджено, а позивачем доведено, що всі вагони були завантажені і не відволікалися на ремонт, а це свідчить про відсутність технічної або комерційної непридатності, як того вимагають умови договору. А саме відповідно до п. 3.3.14 договору відмова від прийняття вагонів допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання вагонів для перевезення вантажів внаслідок їх технічної або комерційної непридатності. Замовник протягом 24 годин з моменту виявлення технічної несправності повідомляє виконавця із зазначенням номера вагона і технічної несправності виконавець направляє замовнику інструкцію для відправки вагонів у порожньому стані протягом 12 годин з моменту отримання письмового повідомлення (п. 4.9. договору). Необхідність ремонту вагонів підтверджується формою ВУ-23 та даними електронної бази ГІВЦ Укрзалізниці. При цьому за весь час відволікання вагону для ремонту замовник оплачує виконавцю плату згідно п. 4.9. договору (п. 5.7. договору).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виконавець надав замовнику справні вагони, а тому в нього були відсутні підстави для надання останньому інструкції на виведення в порожньому стані вагонів через що посилання відповідача з цього приводу спростовуються. Таким чином, оскільки позивачем не було порушено зобов'язань за договором, підстави для звільнення відповідача від плати за користування вагонами згідно п. 4.9. договору також відсутні.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач порушив обумовлені договором строки та не здійснив плату за користування вагонами, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 581761,06 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення. В частині вимог про стягнення 5227782,95 грн боргу провадження по справі слід припинити згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.05.2016 по 03.10.2016 включно у сумі 46544,51 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, що і підлягають задоволенню у зазначеній сумі.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та його часткове задоволення з урахуванням здійснення відповідачем часткового погашення боргу після звернення позивача до суду, з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 87841,33 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 80 п. 11, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, ідентифікаційний код 30095793) - основний борг у сумі 581761,06 грн, 3% річних у сумі 46544,51 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 87841,33 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог провадження по справі припинити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 14.11.2016.
Суддя ОСОБА_4