03 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.
суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 у справі за поданням головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Білан Юлії Станіславівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
Справа № 753/9387/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10739/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
У травні 2016 року державний виконавець звернувся до суду із поданням про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1.
Свої вимоги обґрунтував тим, що на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження 49833305, з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/13561/15-ц виданого 22.12.2015 Дарницьким районним судом м. Києва про зобов'язання головного редактора інтернет-порталу «Цензор.нет» ОСОБА_1, протягом 10 днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4/) спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: інформація поширена про Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК», що міститься в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а от депутатов-отменить кассовые аппараты», а саме: «Как ранее сообщалось в СМИ, рынок «7 километр» перечислил 23,5 млн. грн. Луганской фирме, которая находится под влиянием так называемой ЛНР. Под видом покупки акций «Луганской углеобогатительной компании» администрация рынка перечислили средства предприятия на восток Украины. Данную сделку СМИ связывают с фактом финансирования ЛНР группой ОСОБА_7.» є недостовірною та не відповідає дійсності.
Вказував, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики державного виконавця не з'являється, а тому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до моменту фактичного виконання своїх зобов'язань боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/13561/15-ц від 22.12.2015.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником боржника подано апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, на неправильну оцінку доказів та невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Представник боржника вказує на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було взято до уваги те, що державним виконавцем не надано доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, та доказів про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання. Також, державним виконавцем не доведено, що застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України зможе яким-небудь чином сприяти виконанню судового рішення про спростування поширеної ним інформації, і відповідно, що виїзд боржника за межі країни перешкоджатиме виконанню останнім покладених на нього судом зобов'язань. Вважаючи постановлену ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання.
Представник стягувача ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін.
Держаний виконавець Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Білан Ю. С. також заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вказувала на ряд застосованих до боржника санкцій, просила залишити ухвалу суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 49833305, з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/13561/15-ц виданого 22.12.2015 про зобов'язання головного редактора інтернет-порталу «Цензор.нет» ОСОБА_1, протягом 10 днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4/) спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: інформація поширена про Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК», що міститься в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а от депутатов - отменить кассовые аппараты», а саме: «Как ранее сообщалось в СМИ, рынок «7 километр» перечислил 23,5 млн. грн. Луганской фирме, которая находится под влиянием так называемой ЛНР. Под видом покупки акций «Луганской углеобогатительной компании» администрация рынка перечислили средства предприятия на восток Украины. Данную сделку СМИ связывают с фактом финансирования ЛНР группой ОСОБА_7.» є недостовірною та не відповідає дійсності.
На підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/13561/15-ц від 22.12.2015 головним державним виконавцем 15.01.2016 було відкрито виконавче провадження № 49833305.
Згідно пояснень державного виконавця, боржником в строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано.
02.02.2016, 15.02.2016 та 01.03.2016 державним виконавцем на адресу боржника було направлено вимоги про необхідність повідомити про стан виконання виконавчого листа № 753/13561/15-ц від 22.12.2015, які останній не виконав.
Крім того, 02.02.2016 та 03.03.2016 державним виконавцем було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника (АДРЕСА_1) та встановлено, що останній не проживає за вказаною адресою.
У зв'язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем 05.02.2016 та 04.03.2016 винесено постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, які не були виконані боржником.
Також, факт умисного невиконання судового рішення боржником підтверджується витягом з кримінального провадження, з якого вбачається, що відносно ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України.
За таких обставин державний виконавець вважав, що захист прав та інтересів стягувача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник фактично ухиляється від добровільного виконання рішення суду.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст.377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно з п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання рішення суду.
За змістом ч. 1 ст. 31, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначене дає підстави для висновку, що до подання державного виконавця мають бути долучені копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови державного виконавця про виконавче провадження, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо) та опис документів виконавчого провадження.
Разом в тим, в матеріалах справи відсутні дані про направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та її вручення боржнику ОСОБА_1, а отже відсутнє здійснення належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження постановою від 15.01.2016. До того ж з наданих апеляційному суду документів вбачається, що виконавчий лист був виданий за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2015, яке було ухвалено в заочному порядку, з матеріалами справи і, відповідно, з рішенням суду боржник ОСОБА_1 ознайомився 15.04.2016., 27.04.2016 ним була подана апеляційна скарга на вказане рішення суду, яка ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 18.05.2016 повернута у зв'язку з порушенням порядку оскарження заочного рішення. Державний виконавець звернувся з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України 18.05.2016. а отже на момент звернення до суду боржник ОСОБА_1 був ознайомлений з судовим рішенням та вчиняв дії щодо реалізації права на його оскарження.
За змістом п. 3 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізавного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі ст. 377-1 ЦПК є доведення факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
В даному випадку, державним виконавцем надано підтвердження вжиття ним заходів щодо притягнення божника до відповідальності передбаченої нормами чинного законодавства у березні 2016, проте вказане не може свідчити про умисне ухилення божника від виконання рішення суду, оскільки державним виконавцем не надано доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. А особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов'язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання.
Колегія суддів апеляційного суду також наголошує на тому, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання, що в даній справі не доведено держаним виконавцем на якого покладений цей обов'язок.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Положеннями ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік обставин, за яких громадянинові України може бути тимчасово обмежено право виїзду за межі країни, зокрема у випадках, якщо невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у звязку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.
Враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про пропорційність обмеження свободи пересування даного права колегія суддів виходить з того, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме виконанню рішення. В даній справі рішенням суду зобов'язано ОСОБА_1, як головного редактора інтернет-порталу «ЦЕНЗОР.НЕТ», протягом 10 днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» спростування певної інформації, а тому не можна стверджувати, що обмеження свободи пересування ОСОБА_1 як фізичної особи було виправданим, так як воно є непропорційним меті його застосування. До того ж воно є триваючим і за обставин відсутності даних про відкриття виконавчого провадження, факту умисного ухиляння таким, що порушує права людини гарантовані Державою.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що обмеження у праві виїзду за межі України було застосовано судом передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці, а на даний час таке обмеження порушує право заявника вільно пересуватися й обирати місце проживання.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 підлягає скасуванню із постановленням нової про відмову в задоволенні подання про обмеження у праві виїзду за межі України.
Керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 - скасувати та постановити нову наступного змісту.
В задоволенні подання головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Білан Юлії Станіславівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до моменту фактичного виконання своїх зобов'язань боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/13561/15-ц від 22.12.2015 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий:
Судді: