Справа № 627/632/16-ц
10 листопада 2016 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - Вовк Л.В.
з участю секретаря - Солонецької Я.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на домоволодіння ,
В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в січні 2002 року померла його мати ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: вул. Висока ,18 в смт.Костянтинівка Краснокутського району Харківської області . Вказаний житловий будинок в 1962 році мати придбала , перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4 . Будинок зареєстрований за ОСОБА_4 В 2008 році ОСОБА_4 помер, інших спадкоємців не має. Оскільки позивач фактично успадкував житловий будинок , так як проживав разом з матір»ю на момент її смерті , то має намір визнати за собою право приватної власності на будинок. Однак, так як будинок зареєстрований за ОСОБА_4 та відсутній оригінал правовстановлюючого документа на будинок, перешкоджає позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину. Іншим шляхом вказане питання вирішити не можна , тому він прохає суд визнати за ним право приватної власності на домоволодіння .
У листопаді 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право приватної власності на домоволодіння за набувальною давністю, оскільки він у вказаному будинку проживає більше 10 років .
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов , просив задовольнити.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не з”явився, надавши до суду заяву, згідно якої позов визнав та прохав слухати справу у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, з”ясувавши обставини справи, прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_3 з 03.12.1958 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про одруження та копія актового запису про шлюб.
За час спільного проживання подружжя придбало житловий будинок по вул.Висока ,18 ( колишня - вул.Висока,12) в смт.Костянтинівка Краснокутського району Харківської області , що підтверджується договором купівлі-продажу будинку ,який посвідчений 16.07.1962 року Краснокутською ДНК за реєстром № 1567.
Вказаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_4 , що підтверджує довідка РКП « Краснокутське БТІ « від 22.04.2016 року.
Згідно технічного паспорта , виданого РКП « Краснокутське БТІ» від 30.03.2016 р., вказаний житловий будинок існує по вул. Висока,18 в смт.Костянтинівка , його загальна площа складає 51,00 кв.м
30.01.2002 року мати позивача ОСОБА_3 померла , про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-ВЛ №537728.
З відповіді завідувача Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 15.10.2016 року вбачається, що після ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася , заяви про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходили , свідоцтва про право спадщину не видавалися .
Відповідно до довідок Костянтинівської селищної ради від 18.03.2016 року , 10.10.2016 р. позивач ОСОБА_2 проживає та зареєстрований з моменту народження по вул.Висока ,18 в смт.Костянтинівка . На момент смерті матері позивач мешкав разом з нею у вище вказаному будинку . На даний час у спірному будинку , окрім позивача та його дружини , інші особи не проживають та не зареєстровані. ОСОБА_4 у вказаному будинку зареєстрований не був.
Як свідчить актовий запис про смерть ОСОБА_4 помер 23.07.2008 році в Рівненській області.
Про те, що ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 підтверджує свідоцтво про його народження. Батьком позивача записаний ОСОБА_5 ,який ніколи з сім»єю не проживав та позивачу вказана особа не відома.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 7 лютого 2014 року, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України ( в ред.01.01.2004 року) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного ЦК України , правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюється також на випадки ,коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні його власнику було відмовлено.
Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Характерною ознакою для визнання права власності на нерухомість за давністю володіння згідно до ст. 344 ЦК України є добросовісність, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які посилався позивач , як на підставу своїх вимог , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні,відповідно до ст.ст. 10,11,58,59, 60 ЦПК України, суд знаходить доведеним , що на житловий будинок, що належить ОСОБА_4 ніхто не претендує , власник будинку помер , спадкоємці відсутні , позивач з моменту народження проживає у вказаному будинку , відкрито , добросовісно , безперервно володіє житлом з 2002 року , що надає позивачу права набуття житлового будинку у власність за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.
Таким чином, оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
Керуючись ст. 344 ЦК України , ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,
вирішив :
Позов ОСОБА_2 - з а д о в о л ь н и т и.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: вул. Висока,18 в смт.Костянтинівка Краснокутського району Харківської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: ОСОБА_6