03 листопада 2016року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.
при секретарі: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2016 у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частку спадкового майна, -
У березні 2016 року позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ГТУЮ у м. Києві про визнання за ними права власності на частку спадкового майна, в якому просили суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; стягнути з відповідача - ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500 грн. 00 коп. на кожного позивача і судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2016 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частку спадкового майна - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Справа № 755/4583/16ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/11380/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Бпртащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку квартири № 46, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодився з ухваленим судовим рішенням відповідач ОСОБА_1, ним подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що позивачі не зверталися до відповідача ані письмово, ані усно з проханням надати їм правовстановлюючі документи на спадкове майно для прийняття ними спадщини. Позивачами не зазначено про заходи, що приймалися ними для отримання цих документів, про їх звернення з цього приводу до державного нотаріуса, поліції, прокуратури тощо. На підтвердження цього факту суду не надано жодних письмових доказів. Про відповідну потребу позивачів він вперше дізнався лише з тексту поданого проти нього позову. Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що із доданих до позову копій постанов нотаріуса не вбачається, що відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом здійснена виключно через відсутність правовстановлюючих документів, не зазначено про повідомлення спадкоємців про необхідність надання цих документів, про здійсненні нотаріусом заходи для отримання цих документів, про причини неможливості отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно. Враховуючи викладене вважає, що судом не було встановлено наявність його вини у неможливості позивачів оформити свої права на спадкове майно, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Вважаючи рішення суду необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись ст. 303-1, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджуються Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис за № 5060 (а.с.11).
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.12.2002, квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних долях (а.с.65).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частку зазначеної квартири.
За життя ОСОБА_10 заповіту не складав. Спадкування майна здійснюється за законом.
Спадкоємцями першої черги щодо майна ОСОБА_10 є його донька, дружина і мати (а.с.60,70,74,76,77).
Зокрема, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.05.1995 ОСОБА_11 є рідною донькою померлого (а.с.70). Зміна її прізвища на «Палєєва» після реєстрації шлюбу підтверджується свідоцтвом про одруження від 26.10.2013, виданим Солом'янським ВРАЦС м. Києва, про що зроблено актовий запис № 2308 (а.с. 76,77).
У травні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у порядку, встановленому законодавством України, за її заявою 15.05.2012 було заведено спадкову справу № 404/2012 щодо майна померлого ОСОБА_5 (а.с. 69).
Мати померлого - ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини на користь двох своїх дітей - позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 (а.с.54).
Відповідно до наявних у справі заяв, і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вчасно прийняли спадщину після смерті їх брата ОСОБА_5 (а.с.55,67).
Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 01.02.2016 ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 після смерті батька через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру (а.с.80).
Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 01.02.2016 ОСОБА_2 також було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частину квартири АДРЕСА_3 після смерті її брата ОСОБА_5 через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру (а.с.78,79).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 322, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а.с.83).
За життя, а саме - 02.11.2010 ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В., зареєстрований в спадковому реєстрі за № 2-1182, відповідно до якого належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 остання заповіла в рівних частках своїм дітям - доньці ОСОБА_2 та сину - ОСОБА_1 (а.с.89,90).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 була відкрита Десятою Київською державною нотаріальною конторою 06.03.2015 за заявою ОСОБА_2 (а.с.92).
Згідно матеріалів спадкової справи, 12.10.2015 відповідач ОСОБА_1 подав нотаріусу Десятої київської державної нотаріальної контори заяву, якою повідомив, що оригінал Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_4 знаходиться у нього, він не втрачений, і просив не видавати іншим спадкоємцям запити на отримання дублікату вищевказаного свідоцтва про право власності на квартиру. Крім того, зазначив, що видача Свідоцтв про право на спадщину ніяким строком не обмежена (а.с.98-99).
Як підтверджується наявними у справі доказами, 01.02.2016 державний нотаріус Десятої Київської державно нотаріальної контори, розглянувши заяву ОСОБА_2 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку квартири після смерті матері у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру (а.с.100).
За наведених обставин вбачається, що позивачі є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 за законом, а позивач ОСОБА_2, крім цього, є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 за заповітом.
Позивачі звернулись у встановленому законом порядку і строки з заявами про прийняття спадщини, з заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину, проте отримали відмову нотаріуса в оформленні спадщини з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.
Оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, як встановлено судом, знаходиться у відповідача, він був наданий для огляду суду першої інстанції, про свідчить відмітка судді на його копії в матеріалах справи (а.с.130). Проте відповідач ухиляється від надання його нотаріусу для оформлення прав власності іншими спадкоємцями, що дає підстави для висновку про відсутність у позивачів умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину.
За наведених обставин, обґрунтованим вбачається висновок суду про необхідність здійснення судового захисту прав позивачів шляхом визнання за ними права власності на нерухоме майно, оскільки іншого шляху захисту не вбачається.
Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження здійсненої позивачами та нотаріусом вимоги направленої до нього щодо необхідності надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки в матеріалах спадкової справи наявні звернення нотаріуса з такою вимогою (а.с.97), натомість дії відповідача з огляду на текст його заяви від 12.10.2015 і тривалість оформлення спадщини (з ІНФОРМАЦІЯ_1) свідчать саме про його ухилення від надання необхідних документів і, відповідно, створення перешкод для інших спадкоємців в оформленні права власності та його вину. Протирічать матеріалам справи і твердження відповідача про те, що з постанов нотаріуса не вбачається, що відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину здійснена виключно через відсутність правовстановлюючих документів, оскільки у всіх постановах в їх обґрунтуванні вказано саме про відсутність правовстановлюючих документів (а.с.78-79,80,100).
Посилання відповідача на відсутність звернень позивачів до інших державних органів та установ не заслуговують на увагу, оскільки вказані правовідносини є цивільно-правовими, підлягають розгляду судом загальної юрисдикції і використання позасудових заходів врегулювання спору не є обов'язковим, виходячи з норм ЦК та ЦПК України.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується, а отже виходячи з положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України перегляду апеляційним судом не підлягає, так як виходить за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.07.2016 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: