АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-13491 Головуючий у 1-й інстанції - Ладиченко С.В.
Доповідач - Пікуль А.А.
9 листопада 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Борисової О.В.
ГаращенкаД.Р.
секретар Куркіна І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, що діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_7, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-208", про встановлення порядку користування квартирою,-
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, що діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_7, третя особа - ТОВ "ЖЕК-208", про встановлення порядку користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.53-56).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: позивачів та їх представника, адвоката ОСОБА_8, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, представника відповідача, ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Відповідно до довідки №993 від 11.05.2016 року про склад зареєстрованих в спірній квартирі осіб, у спірній квартирі зареєстровано 6 осіб. Фактично ці шість осіб складають чотири сім'ї, оскільки як встановлено в судовому засіданні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розлучені, що не заперечував позивач ОСОБА_4, доказів встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без укладання шлюбу суду не надано.
Спірна квартира була приватизована в рівних долях, тобто по 1/5 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.6)
Відповідно до технічної характеристики квартири спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат загальною житловою площею 41,67 кв.м, а саме: кімната площею 17,2 кв.м., дві кімнати площею 12,3 кв.м. та 12,2 кв.м.
Дозволу на дії, які можуть привести до погіршення житлових прав дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, (онука позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5) у уповноваженому державному органі - Органі опіки і піклування, у визначеному Законом України "Про охорону дитинства" порядку позивачі не отримували.
За встановлених обставин, ураховуючи, що запропонований порядок виділення співвласнику ОСОБА_7 у користування кімнати площею 12,3 кв.м для проживання в ній разом з її дитиною ОСОБА_10 призведе до порушення ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Районним судом невірно застосовано до спірних правовідносин положення цивільного законодавства, якими урегульовано здійснення права спільної часткової власності та житлового сервітуту.
Вказана обставина, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам у рівних долях - по 1/5 частині кожному (а.с.6). Спірна квартира є трикімнатною, складається із трьох ізольованих житлових кімнат площею 12, 3 кв. метрів, 17.2 кв. метрів з лоджією і 12.2 кв. метрів з лоджією (а.с.7). Таким чином житлова площа квартири складає 41.7 кв. метрів - по 8,34 кв. метрів житлової площі на кожного із співвласників.
Ізольована житлова кімната площею 12,3 кв. метрів, хоча є більшою від ідеальної долі кожного із співвласників у житловій площі спірної квартири (8,34 кв. метрів), однак не має виходу на лоджію.
За правилом ч.3 ст. 319 ЦК усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Порядок здійснення права спільної часткової власності встановлений статтею 358 ЦК України.
Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності. За відсутності згоди порядок володіння та користування майном визначається судом.
Відповідно до роз'яснень п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" №20 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.04.2013 року № 6-12 цс 13, виходячи з аналізу зазначеної правової норми (ст. 358 ЦК України) слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
В даному конкретному випадку сторони визнають той факт, що спірна квартира не може бути поділена між ними в натурі, і позивачі з посиланням на положення ст. 358 ЦК України звернулися до суду з позовом про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, яка перебуває у спільній частковій власності сторін, та просять суд встановити наступний порядок користування спірною квартирою.
Виділити у користування ОСОБА_7 ізольовану житлову кімнату площею 12,3 кв. метрів.
Виділити у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлову кімнату площею 17.2 кв. метрів з лоджією.
Виділити у спільне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлову кімнату площею 12, 2 кв. метрів з лоджією.
Допоміжні приміщення квартири: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридори, залишити у спільному користуванні сторін.
Оскільки спірна квартира не має жодної житлової кімнати, наближеної до ідеальної долі кожного із співвласників у житловій площі спірної квартири - 8,34 кв. метрів, виділення відповідачці у користування житлової кімнати площею 12,3 кв. метрів, яка на чотири квадратних метри перевищує розмір її ідеальної долі, однак не має виходу на лоджію, відповідає вимогам розумності і справедливості.
Той факт, що разом із ОСОБА_7 проживає її син ОСОБА_11 2005 року народження, не може впливати на розмір приміщення, яке виділяється у користування цьому співвласнику, оскільки порядок володіння і користування майном, що належить на праві спільної часткової власності, встановлюється саме між співвласниками цього майна.
Крім того, встановлення порядку користування квартирою не змінює обсяг прав члена сім'ї власника (співласника) житла, визначених ч.1 ст. 405 ЦК України, тому не призводить до погіршення житлових прав дитини.
Той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час ухвалення оскаржуваного рішення не перебували у шлюбі між собою, не має правового значення для визначення порядку користування майном між співвласниками, якщо останні висловлюють свою згоду на спільне користування певним приміщенням.
За встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для встановлення заявленого позивачами порядку користування кватирою АДРЕСА_1.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Встановити порядок користування кватирою АДРЕСА_1.
Виділити у користування ОСОБА_7 ізольовану житлову кімнату площею 12,3 кв. метрів.
Виділити у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлову кімнату площею 17.2 кв. метрів з лоджією.
Виділити у спільне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлову кімнату площею 12, 2 кв. метрів з лоджією.
Допоміжні приміщення квартири: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридори, залишити у спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: О.В. Борисова
Д.Р. Гаращенко