Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"03" листопада 2016 р. Справа № 911/2695/16
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, Київська обл., м. Бориспіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”,
Київська обл., м. Бориспіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Шоколадниця-Україна”, м. Київ
про розірвання договору від 07.09.2015 р. № 02.5-14/1-67
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”, Київська обл., м. Бориспіль
до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”,
Київська обл., м. Бориспіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Шоколадниця-Україна”, м. Київ
про визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 01-22/7-8 від 04.01.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.09.2016 р.);
від третьої особи: ОСОБА_3 (дов. б/н від 24.10.2016 р.).
встановив:
До господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - позивач за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом ) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” (далі-відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом) про розірвання договору від 07.09.2015 р. № 02.5-14/1-67 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” та товариством з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”.
13.09.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення № 35-22/1-410 від 13.09.2016 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач з урахуванням пояснень посилається на те, що відповідач уклав договір суборенди, що в свою чергу є підставою для розірвання договору на підставі п. 6.4.4 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та на те, що у зв'язку з укладенням відповідачем договору суборенди майна, балансоутримувачем якого є позивач, відповідач не сплачує позивачу частину коштів на відшкодування витрат балансоутримувача, яка передбачена пунктом 8 таблиці 1 підпункту 1.1 пункту 1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. і становить 18% від чистого доходу (виручки від продажу товарів в орендованому майні), отриманого орендарем від діяльності на орендованій площі.
15.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 454-09-16 від 12.09.2016 р. на позовну заяву про розірвання договору від 07.09.2015 р. № 02.5-14/1-67, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви з тих підстав, що ним повністю виконуються зобов'язання за договором, щомісячно оплачуються виставлені позивачем рахунки за договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., та те, що у користуванні суборендаря - товариства з обмеженою відповідальністю “Шоколадниця-Україна” перебуває не все визначене договором оренди майно, а його частина.
15.09.2016 р. до господарського суду Київської області до початку розгляду справи по суті надійшла зустрічна позовна заява № 463-09-16 від 14.09.2016 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. не відповідає вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, що в свою чергу є підставою визнання зазначеного пункту недійсним в силу вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 911/2695/16 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю “Шоколадниця-Україна”.
21.09.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення № 35-22/1-422 від 20.09.2016 р., в яких позивач зазначає, що у зв'язку зі зміною площі, переданої відповідачем в суборенду на умовах договору № 1610/1, сторонами договору мали бути внесені зміни до його предмету шляхом підписання двостороннього документу, проте відповідачем не додано доказів внесення у встановленому порядку змін до предмету договору № 1610/1. Отже, на думку позивача, дії відповідача і суборендаря по прийманню-передачі частини переданого в суборенду майна, умовами самого договору суборенди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 07.09.2015 р. № 1610/1, не підтверджуються.
26.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого відповідач за зустрічним позовом не погодився з зустрічними позовними вимогами та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що передбачені п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. послуги на підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування надаються не в орендованих приміщеннях, а на території, прилеглої до орендованого майна.
20.10.2016 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли пояснення № 492-10-16 від 19.10.2016 до зустрічної позовної заяви, в яких він зазначає, що ТОВ “Аеро Ресторантс” не є єдиним орендарем приміщень пасажирського терміналу «D», а отже п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. має відповідати вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995,
20.10.2016 р. та 24.10.2016 р. до господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли пояснення, згідно яких третя особа заперечує проти задоволення первісного позову та повністю підтримує зустрічні позовні вимоги.
26.10.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли заперечення № 35-22/1-493 від 25.10.2016 р., в яких позивач зазначає, що положення Методики регулюють порядок справляння орендної плати і не можуть застосовуватись до порядку відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надані орендарю комунальні послуги, отже твердження відповідача про те, що п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. має відповідати вимогам п. 11 Методики є таким, що суперечить приписам самої Методики.
В судових засіданнях 29.09.2016 р. та 20.10.2016 р. було оголошено перерви до 20.10.2016 р. та 03.11.2016 р. відповідно.
У судових засіданнях представник ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” підтримав первісні позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі, та заперечував проти задоволення зустрічного позову.
Представник ТОВ “Аеро Ресторантс” та представник ТОВ “Шоколадниця-Україна” у судових засіданнях заперечували проти задоволення первісного позову та просили задовольнити зустрічний позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
встановив:
31.07.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4 Україна” (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”) (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1610, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення 3.3.19 та частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, загальною площею 350,0 кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу “D” (інв..№ 47578) загальною площею 107850,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі обєктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (балансоутримувач).
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (далі - Договір оренди).
Вказане майно передане орендодавцем орендарю за актом приймання-передавання орендованого майна від 07.09.2015 р.
Згідно з п. п. 3.1., 3.6 Договору орендна плата визначена на базі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р., і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 р. - 249395,13 грн. та перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця.
Відповідно до пункту 5.10 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання Майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.
Згідно пункту 5.18 Договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання Договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 6.3 Договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії Договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і Договір.
Відповідно до п. 10.1 договору оренди договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 р. до 30.07.2024 р. включно.
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1976.
На виконання п. 5.18 договору оренди № 1610 від 31.07.2014 р. між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” (орендар) 07.09.2015 р. укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67.
За умовами підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці 1 цього договору, а саме: забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, вода холодна (з податком на воду), вода гаряча (з податком на воду), вода стічна, оплата за які визначена в залежності від орендованої площі або за показниками приладів обліку.
Пунктом 8 цієї таблиці 1 передбачено, що балансоутримувач також надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому Майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць).
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов'язується щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 Договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Згідно з п. 6.1 договору договір про відшкодування витрат набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1610 або з моменту укладання Договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024.
Підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду.
Згідно з п. 8.4 вказаного договору у разі передачі майна в суборенду, орендар повинен узгодити договір суборенди з балансоутримувачем. У випадку передачі майна в суборенду, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладається між балансоутримувачем та суборендарем.
Крім того, судом встановлено, що 07.09.2015 між ТОВ “Аеро Ресторантс” (орендар) і ТОВ “Шоколадниця-Україна” (суборендар) укладено договір суборенди № 1610/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення 3.3.19 та частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, загальною площею 350,0 кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу “D” (інв. № 47578) загальною площею 107850,5кв.м, що перебуває на балансі державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (балансоутримувач) і знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до Договору оренди № 1610 від 31.07.2014 р., з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (далі - Договір суборенди).
Строк дії Договору суборенди згідно пункту 10.1 встановлений до 31.12.2017 р.
Згідно з п. 10.4 договору суборенди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов та/або у випадку продовження договору оренди між орендодавцем і орендарем після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.10 Договору суборенди передбачено, що суборендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод з постачальниками послуг. Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними розрахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної суборендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих суборендареві.
Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 07.09.2015 р. ТОВ “Аеро Ресторантс” передало, а ТОВ “Шоколадниця-Україна” прийняло вказане у Договорі суборенди майно загальною площею 350,00 кв.м.
Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 09.09.2015 р. ТОВ “Шоколадниця-Україна” передало із строкового платного користування, а ТОВ “Аеро Ресторантс” прийняло частину майна загальною площею 1,6 кв.м.
Докази надання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області згоди на передачу орендованого ТОВ “Аеро Ресторантс” майна (повністю чи частково) в суборенду, як то передбачено пунктом 6.3 Договору оренди, відсутні.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом виконує умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., який позивач просить розірвати, зокрема, сплачує виставлені позивачем за первісним позовом рахунки на оплату наданих за договором послуг щодо відшкодування витрат балансоутримувача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. та платіжними дорученнями про оплату зазначених послуг.
Звертаючись з позовними вимогами про розірвання договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, первісний позивач зазначив, що підставою такого розірвання є саме укладення договору суборенди між ТОВ “Аеро Ресторантс” та ТОВ “Шоколадниця-Україна”, а тому, у зв'язку з тим, що ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” має на меті укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача безпосередньо з суборендарем, просить розірвати спірний договір.
В своїх заперечення на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначив, що ним щомісячно сплачуються рахунки-фактури, які виставляються ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, крім того відповідно до наданих актів здачі-прийняття виконаних послуг згідно договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. відсутні будь-які претензії з боку ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” з приводу оплати зазначених послуг.
Крім того, ТОВ “Аеро Ресторантс” зазначило, що згідно договору суборенди ним було передано в суборенду не майно визначене договором № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., а частина спірного приміщення.
Відтак, на думку відповідача за первісним позовом, з його боку відсутні порушення умов договору, що могли б бути підставою розірвання спірного договору.
Предметом первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно з ч. 2 частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом згоди щодо розірвання Договору на відшкодування витрат не досягли, що підтверджується листом ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” № 01.22-1749 від 27.05.2016 р. та листом ТОВ “Аеро Ресторантс” № 408-06-16 від 17.06.2016 р., а тому позивач звернувся із цим позовом до господарського суду.
Як вже зазначалось, підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду.
Згідно з п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. майно - це приміщення № 3.3.19 та частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу “D”, загальною площею 350,0 кв.м., проте в суборенді у третьої особи знаходиться не майно (350,0 кв. м.) в розумінні п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67, а його частина (348,4 кв.м).
Оскільки підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі в суборенду майна, а не його частини, то підстави для розірвання вказаного договору, встановлені домовленістю сторін, згідно з ст. 907 ЦК України відсутні.
Крім того, згідно з п. 8.4 договору у випадку передачі майна в суборенду, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладається між балансоутримувачем та суборендарем.
Як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 12.01.2016 р. № 02.5-22-2, позивачем на адресу суборендаря було направлено для підписання останнім два примірники підписаного з боку позивача договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Суборендарем не було направлено на адресу позивача підписаний ним примірник зазначеного договору.
При цьому, третя особа в поясненнях від 20.10.2016 р. просить у задоволенні первісного позову відмовити та посилається на те, що вимога позивача розірвати договір про відшкодування витрат балансоутримувача з метою переукладення його з третьою особою несе загрозу порушення прав третьої особи у вигляді безпідставного збільшення грошових зобов'язань, оскільки вона сплачує всі необхідні платежі на утримання та за комунальні послуги як суборендар безпосередньо орендарю (первісному відповідачу), а той вже в свою чергу сплачує ці платежі орендодавцю.
Крім того, судом встановлено, що договір, який позивач просить суд розірвати, був укладений саме на виконання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1610 від 31.07.2014 р.
Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що договір № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. укладений на виконання п. 5.18 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1610 від 31.07.2014 р. з метою компенсації витрат балансоутримувача, а також оскільки у випадку розірвання спірного договору право ДП МА “Бориспіль” на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не буде захищене, а позивач навпаки позбавиться права на отримання будь-якого відшкодування своїх витрат на утримання орендованого майна, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що розірвання спірного договору призведе до поновлення порушенного права позивача за первісним позовом.
Також, позивачем за первісним позовом не доведено у встановленому порядку істотного порушення відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Таким чином, оскільки підстави для розірвання вказаного договору, встановлені домовленістю сторін, згідно з ст. 907 ЦК України, відсутні, істотного порушення відповідачем умов договору, наслідком якого є його розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України, судом не встановлено, а в разі розірвання зазначеного договору ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” може бути позбавлений права на отримання відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.
Крім того, до початку розгляду справи № 911/2695/16 по суті відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом до ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про визнання недійсним п. 8 Таблиці № 1 п.п 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р.
В обґрунтування зазначених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначив, що п. 8 Таблиці № 1 не відповідає вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р., а тому, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, зокрема, підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. За зазначену послугу передбачена щомісячна плата в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі.
Пунктом 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. передбачено, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) заперечував проти зустрічного позову, посилаючись на те, що передбачені п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. послуги на підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування надаються не в орендованих приміщеннях, а на території, прилеглої до орендованого майна, отже твердження відповідача про те, що п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. має відповідає вимогам п. 11 Методики є таким, що суперечить приписам самої Методики.
Проте, посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору не має відповідати вимогам п. 11 Методики, оскільки передбачені ним послуги надаються не в орендованих приміщеннях, а на території, прилеглої до орендованого майна, є помилковим з огляду на наступне.
Як вбачається з п. 11 вказаної Методики, ним передбачений порядок розрахунку витрат не тільки на утримання нерухомого майна, зданого в оренду, а і прибудинкової території, тобто території, яка прилегає до орендованого майна. Оспорюваним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. сторони передбачили розмір плати також за підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі.
Оскільки до території, прилеглої до орендованого майна, відноситься і прибудинкова територія, порядок розрахунку витрат на утримання якої передбачений п. 11 Методики, то суд дійшов висновку, що зміст п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. суперечить вимогам Методики щодо визначення розміру відшкодувань на утримання вказаного майна.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи те, що визначений порядок нарахування місячної плати в п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. не відповідає п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р., суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) про визнання недійсним п. 8 Таблиці № 1 п.п 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р., укладеного між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код 20572069) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”, (код 37222400).
3. Стягнути з Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”; код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1; код 37222400) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 14.11.2016.
Суддя О.О. Рябцева