"09" листопада 2016 р.Справа № 916/2227/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Колоколова С.І.;
ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”
на рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року
по справі № 916/2227/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”, м. Одеса
до Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті, м. Ізмаїл
про стягнення коштів
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року (суддя Оборотова О.Ю.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”, м. Одеса (Далі - ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”) до Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті, м. Ізмаїл про стягнення коштів задоволені частково. Суд стягнув з Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті на користь ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” 5000 грн. пені, 7818,45 грн. інфляційних, 4 927,81 грн. 3% річних та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а пеня зменшенню до 5000, оскільки даний випадок є винятковим і виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на фактичне виконання основного зобов'язання відповідачем, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, незначність прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, добровільне усунення винною стороною (відповідачем) порушення та його наслідків.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що основну суму заборгованості відповідач повернув до моменту прийняття рішення по справі №916/2227/16.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням та вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи при зменшенні розміру пені, суд не врахував інтересів позивача.
Зокрема, ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” звертає увагу суду на те, що воно закуповує природний газ у НАК „Нафтогаз України” за договорами купівлі-продажу, а послуги з транспортування магістральними трубопроводами у ПАТ „Укртрансгаз” - за договорами транспортування, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Як наслідок, заборгованість відповідача призвела до несвоєчасного розрахунку ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” за природний газ і його транспортування, у зв'язку з чим підприємству нараховані штрафні санкції, у тому числі у зв'язку з простроченням своїх зобов'язань відповідачем.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги і наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті укладено Договір № 008311(3)-БТ на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 липня 2015 року згідно Цивільного кодексу України (п. 11.1 Договору від 25.09.2015 року).
29.12.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті укладено додаткову угоду до Договору № 008311 (З)-БТ на постачання природного газу, відповідно до якої було встановлено загальну вартість послуг по Договору - 661260,68 грн. та зазначено, що дія Договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році.
05.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті укладено договір № 008311- БТ на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).
Згідно з п. 11.1 Договір від 05.04.2016 року розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2016 року та діє до 31.12.2016 року у частині постачання природного газу, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.
Пунктом 5.1. Договорів № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 року та № 008311-БТ від 05.04.2016 року передбачено вартість природного газу на момент укладання договору, за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється постачальником на офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 5.6 Договору № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 року та п. 5.5 Договору № 008311-БТ від 05.04.2016 року, оплата за спожитий природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно пп. 7.2.1 пп. 7.2 п. 7 Договору № 008311-БТ від 05.04.2016 року та Договору № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 року передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
При зверненні до суду позивач в позовній заяві зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору ним було поставлено відповідачу природний газ:
- протягом листопада 2015 року - обсягом 18334 м3, на загальну суму 161 325,72 грн.;
- протягом грудня 2015 року - обсягом 20376 м3, на загальну суму 179 402,84 грн.;
- протягом січня 2016 року - обсягом 31737 м3, на загальну суму 276 130,94 грн.;
- протягом лютого 2016 року - обсягом 16993 м3, на загальну суму 144 607,03 грн.;
- протягом березня 2016 року - обсягом 14207 м3, на загальну суму 121 171,51 грн.
Всього поставлено газу 101 647 м3, на загальну суму 882 638,04 грн.
Відповідачем поставлений газ було оплачено частково, а саме:
- за газ, поставлений 30.11.2015 року на суму 161 325,72 грн. (термін сплати до 10.12.2015) сплата 30.12.2015 року на суму 179 402,84 грн. (переплата склала 18 077,12 грн);
- за газ, поставлений 31.12.2015 року на суму 179 402.84 грн. (термін сплати до 10.01.2016) - сплата проведена частково 12.02.2016 року на суму 132 252.13 грн. (борг з урахуванням переплати склав 29 073,59 грн.);
- за газ, поставлений 31.01.2016 року на суму 276 130,94 грн. (термін сплати до 10.02.2016) - сплата проведена частково 25.04.2016 року на суму 276 130,94 грн. (борг склав 29 073,59 грн.);
- за газ, поставлений 29.02.2016 року на суму 144 607,03 грн. (термін сплати до 10.03.2016) - сплата проведена 06.07.2016 року на суму 258 952,27 грн. (переплата склала 85 271,65 грн.);
- за газ, поставлений 31.03.2016 року на суму 121 171,51 грн. (термін сплати до 10.04.2016) - сплата проведена 06.07.2016 року на суму 85 271,65 грн. (борг склав 35 899,86 грн.).
Всього відповідач сплатив за використаний природний газ суму у розмірі 846 738,18 грн.
Таким чином, станом на 20.07.2016 року за відповідачем рахувалася заборгованість в сумі 35 899,86 грн.
З вказаними обставинами та позовними вимогами відповідач погодився в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.24), проте вважає, що розмір пені є завеликим, значно перевищує розмір боргу, а Дунайська басейнова лікарня на водному транспорті є неприбутковою установою, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим просив зменшити розмір пені до 5000 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Крім того, залишкова заборгованість в сумі 35 899,86 грн. погашена Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті вже після звернення ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” з позовною заявою на виконання умов Договорів № 008311-БТ від 05.04.2016 та № 008311 (3)-БТ від 25.09.2015 року до суду першої інстанції, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.66).
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення з Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті на користь ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” основної суми боргу у розмірі 35 899,86 грн.
Що ж стосується порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасності оплати наданих послуг, а також суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційного боргу, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також ст. 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Чинним законодавством України, а саме ч.1 та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного Кодексу України).
Враховуючи положення Договорів № 008311-БТ від 05.04.2016 та № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про неналежне виконання Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого газу та погашення суми основного боргу вчасно.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штраф, пеня), відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, відповідно до п. 7.2.1 пп. 7.2. Договору від 25.09.2015 року, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 67486,39 грн.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.
У зв'язку з неналежним виконанням прийнятих на себе умов за Договором №008311(3) - БТ від 13 липня 2015 року на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, позивачем здійснено нарахування пені, 3% та інфляційних втрат.
Так, відповідно до розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 67486,39 грн., 3% річних у розмірі 4927,81 грн. та інфляційні збитки у розмірі 7818,45 грн.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок ТОВ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” щодо сплати відповідачем пені у розмірі 67486,39 грн., 3% річних у розмірі 4927,81 грн. та інфляційні збитки у розмірі 7818,45 грн., вважає такий розрахунок вірним, погоджуючись при цьому з вимогами суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 7818,45 грн. та 3% річних у розмірі 4927,81 грн. за прострочені періоди заборгованості з листопаду 2015 року по квітень 2016 року.
Стосовно часткового задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5000 грн. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, а саме - ч.3 ст.83, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вищевказана норма процесуального права використовується у сукупності з положеннями матеріального права, а саме з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, в яких зазначається, суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, врахувавши ступінь виконання зобов'язання боржником, а також інтереси сторін.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач у справі є неприбутковим закладом, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а саме з обласного державного бюджету. Тому, перерахування коштів за договором №008311 БТ на рахунок ПАТ „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” не залежить безпосередньо від Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті.
Саме це і є стало підставою невчасного виконання умов цього договору, а також затримки виплати боргу перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2016 року Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті було повністю погашено основну заборгованість за отриманий природний газ, що свідчить про усвідомлення відповідачем необхідності розрахунку з позивачем та відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Крім того, „виділення” коштів для розрахунку відповідно до таких договорів здійснюється не безпосередньо суб'єктом, який укладав договір, а уповноваженими органами державної влади (розпорядниками коштів).
Що стосується доводів апелянта щодо зменшення пені лише у виняткових випадках, то колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, наголошує, що відповідач є державним органом, фінансування якого здійснюється виключно за рахунок державного бюджету; відповідач не є підприємством, основна діяльність якого спрямована на одержання прибутку.
Саме ці обставини в їх сукупності і були враховані судом першої інстанції при зменшенні розміру пені до 5000 грн.
Крім того, судова колегія вважає, що заявлений до стягнення розмір пені у сумі 67 486,39 грн. майже вдвічі перевищує суму простроченого грошового зобов'язання.
Доводи апелянта щодо наявної в нього заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 55 725 562,41 грн. перед іншими контрагентами судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, що саме заборгованість відповідача по даній справі спричинила великий розмір збитків у позивача.
З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті до 5000 грн.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки в резолютивній частині судом помилково не було припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 899,86 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ „ОДСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року підлягає зміні з доповненням резолютивної частини рішення абзацом про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35 899,86 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49; 80; 99; 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року по справі №916/2227/16 - змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року по справі №916/2227/16 абзацом наступного змісту: „Припинити провадження у справі №916/2227/16 в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” з Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті основного боргу у розмірі 35 899, 86 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2016 року по справі №916/2227/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: С.І. Колоколов
ОСОБА_1