04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/30981/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Агрикової О.В.
ОСОБА_1
при секретарі Черній О.В.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 07.11.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016
у справі № 910/30981/15 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»
до 1. Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 компанія «Провідна»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон»
про стягнення 21 463,65 грн.
Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 219-220), заявлено про стягнення з відповідача 1 завданої матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 10 434,10 грн., а з відповідача 2 - в сумі 11 029,55 грн.
Заявлена до стягнення сума є сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування (21 463,65 грн. - примітка суду), яке позивачем як страховою організацією виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1, який застрахований позивачем за укладеним з ТОВ «Транс-Логістік» комплексним договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № 049089 від 01.08.2014, внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. ОСОБА_4 - працівника відповідача 2 та водія автомобіля «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вказаним автомобілем, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 2387667.
Заявлена до стягнення з відповідача 1 сума становить вартість відновлювального ремонту автомобіля «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за мінусом франшизи, з відповідача 2 - різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, заявленою до стягнення з відповідача 1.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2016, повний текст якого складений 13.09.2016, у справі № 910/30981/15 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- шкода в розмірі 21 463,65 грн., завдана при ДТП транспортному засобу «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1, належним чином доведена;
- виходячи з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач 1 як ОСОБА_3 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його Страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів цього закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи, в той час як решту суми виплаченого страхового відшкодування має сплатити саме відповідач 2 як особа, з якою гр. ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 по справі № 910/30981/15 скасувати частково та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача суми матеріального шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 11 029,55 грн. відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач 2 послався на те, що на час скоєння спірної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована відповідачем 1 у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 2387667 з лімітом відповідальності у розмірі 50 000 грн., а відтак, саме на відповідача 1 покладено обов'язок, у випадку ДТП, яка сталась з вини вказаної особи, відшкодувати завдану нею шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності (50 000 грн.)
Ухвалою від 19.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подення апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Позивач та відповідач 1 в судове засідання представників не направили, про причини неявки представників суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
01.08.2014 позивач як ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» як Страхувальник та Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» як Вигодонабувач уклали комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) , водія та пасажирів від нещасних випадків № 049089 (а.с. 15-19) (далі Договір), предметом якого, серед іншого, є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, які визначені у Додатку № 3 до Договору, в тому числі і автомобіль «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі ОСОБА_6) (п. 4 підписаного сторонами Списку застрахованих транспортних засобів (КАСКО) (а.с. 21).
В п. 14 Договору сторонами погоджено строк дії Договору - з 00 годин 00 хвилин 11.08.2014 по 24 годину 00 хвилин 10.08.2015 включно.
27.01.2015 о 19 год. 10 хв. на автодорозі Стрий - Знам'янка 364 км.+600 м сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю ОСОБА_6 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі ОСОБА_6 1), під керуванням ОСОБА_4.
В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем ОСОБА_6.
За замовленням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Асистуюча компанія «»Укравтоекспертиза» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16581/14 від 10.06.2014) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_6 внаслідок вказаної ДТП, та 11.03.2015 складено відповідний ОСОБА_8 про оцінку колісного транспортного засобу серія SL №24143 (далі ОСОБА_8) (а.с. 32-62), згідно з яким вартість відновлювального ремонту ОСОБА_6 після пошкодження його у спірній ДТП складає 22 963,14 грн., а вартість відновлювального ремонту ОСОБА_6 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 10 934,10 грн.
Згідно зі складеним позивачем ОСОБА_3 актом № 150000024045 від 19.05.2015 (а.с. 66), з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування до справи № 150000024045 (а.с. 65) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 21 463,65 грн.
Як слідує зі змісту вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку на оплату № АРМ-00751 від 05.02.2015 (а.с. 63), згідно з яким Страхувальник придбав сам у себе пошкоджені у ДТП деталі, а саме дзеркало ширококутне та корпус дзеркала заднього огляду, а також оплатив послуги з заміни вказаних деталей.
З наявної в матеріалах справи копії акту виконаних робіт № ТЛ00000751 від 04.02.2015 (а.с. 94) слідує, що роботи з заміни пошкоджених у ДТП деталей виконані.
Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Зі змісту Договору слідує, що вигодонабувачем за Договором є Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський».
Листом № 24-05-1956 від 13.03.2015 (а.с. 64) ПАТ «Банк Михайлівський» зазначило, що надає згоду на перерахування майбутніх страхових відшкодувань по автомобілях, що виступають в якості забезпечення за зобов'язаннями ТОВ «Транс-Логістік» перед банком та застраховані на користь банку, в повному обсязі на рахунок власника транспортних засобів ТОВ «Транс-Логістік» за вказаними в листі реквізитами.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
В поданій позивачу ОСОБА_9 про подію, що сталась із застрахованим транспортним засобом від 28.01.2015 (а.с. 22-24) ТОВ «Транс-Логістік» зазначає, що просить виплатити страхове відшкодування «згідно рахунку», не уточнюючи, якого саме рахунку, тобто фактично не зазначає реквізитів, за якими слід сплатити суму страхового відшкодування.
З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № ЗР026193 від 21.05.2015 (а.с. 67) слідує, що страхове відшкодування в сумі 21 463,65 грн. перераховане позивачем ТОВ «Транс-Логістік» за реквізитами, зазначеними Вигодонабувачем в листі № 24-05-1956 від 13.03.2015.
З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено ОСОБА_6, визнано ОСОБА_4, що підтверджується постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2015 у справі № 145/208/15-п, провадження № 3/145/94/2015 (а.с. 31) та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 56901022 (а.с. 30, 30 зворот).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З наявної в матеріалах справи копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 2387667 (далі Поліс) (а.с. 113) слідує, що станом в період з 08.11.2014 до 07.11.2015 (дата спірної ДТП 27.01.2015) цивільно-правова відповідальність щодо ОСОБА_6 1 була застрахована відповідачем (страхувальник відповідач 2).
Зазначений факт відповідачами не заперечується.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.
Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно, вказані особи мають законне право на звернення до страховика з відповідними вимогами.
Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Враховуючи, що матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 неправомірно володів ОСОБА_6 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (ОСОБА_6 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.
Отже, в даному випадку саме відповідач 1 як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють ОСОБА_6 1, тобто і ОСОБА_4 (особи, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання спірного страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 1 з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування, в якій, з посиланням на обставини спірної ДТП, просив сплати 21 463,65 грн. за вказаними позивачем реквізитами. Про направлення відповідної претензії на адресу відповідача 1 свідчить те, що копію додатку до цієї претензії до матеріалів справи долучено самим відповідачем 1 (а.с. 115).
На вказану претензію відповідач 1 відповів листом № 10-11/3336 від 30.07.2015 (а.с. 114), в якому повідомив про необхідність для її розгляду надання позивачем первинної довідки ДАІ (Ф1) та постанови суду.
З огляду на вказані обставини, позивач і звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1 встановлену ОСОБА_8 вартість відновлювального ремонту ОСОБА_6 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (10 934,10 грн.) за мінусом встановленої полісом франшизи (500 грн.), а саме 10 434,10 грн. (10 934,10-500), а з відповідача 2 - решту з виплаченого за наслідками спірної ДТП страхового відшкодування, а саме 11 029,55 (21 463,65-10 434,10).
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, укладений позивачем із своїм Страхувальником (ТОВ «Транс-Логістік») Договір за своєю правовою природою є договором добровільного страхування наземного транспорту, тобто правовідносини між вказаними особами регулюються Законом України «Про страхування» та, відповідно, не регулюються Законом.
Водночас укладений відповідачем 1 із своїм Страхувальником (відповідачем 2) Поліс за своєю правовою природою є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, правовідносини сторін якого не є тотожними правовідносинам сторін за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Пунктом 2.1 ст. 2 Закону передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Отже у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону є спеціальними, а Закон, відповідно, є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як ОСОБА_3 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його Страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи. Покладення на відповідача обов'язку сплатити збитки в сумі більшій, ніж визначена Законом, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Водночас відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, враховуючи приписи Закону та положення ст. 1194 ЦК України, різницю між реальними збитками, на стягнення яких має право страховик згідно з Законом України «Про страхування», і вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, має відшкодувати особа, яка завдала збитків.
З огляду на викладені вище обставини, відповідач за наслідками спірної ДТП має відшкодувати позивачу як особі, яка виплатила страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту та, відповідно, набула прав щодо стягнення виплаченої суми у повному обсязі, шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, за мінусом франшизи, в той час як стягнути решту виплаченого страхового відшкодування, яке становить суму франшизи та суму зносу, розраховану у порядку, встановленому законодавством, позивач має право з особи, винної у спірній ДТП.
Про право страховика, який виплатив страхове відшкодування, заявляти вимоги не лише до страховика, який застрахував відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, а й до самої винної особи, йдеться у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 №6-2587цс-15, де зазначено, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Як встановлено судом, у виконаному на замовлення позивача ОСОБА_8 встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові ОСОБА_6, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу внаслідок його пошкодження у ДТП, становить 10 934,10 грн.
З урахуванням зазначених обставин та того, що франшиза згідно з Договором становить 0 грн., а згідно з Полісом - 500 грн., позивач має право на стягнення з відповідача 1 відшкодування в сумі 10 434,10 грн. (10 934,10-500).
Водночас з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_4 є працівником відповідача та на час ДТП перебував у трудових відносинах з останнім. Вказане зокрема встановлено постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2015 по справі № 3/145/94/2015.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
За таких обставин, позивач має право на стягнення решти з суми виплаченого страхового відшкодування, яка не була стягнута з відповідача 1, а саме 11 029,55 грн. (21 463,65-10 434,10), з відповідача 2 як юридичної особи, яка має відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.
Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).
Позивач належним чином не довів обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача 1 частину виплаченого за наслідками спірної ДТП страхового відшкодування в сумі 10 434,10 грн., а з відповідача 2 - в сумі 11 029,55 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/30981/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон».
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Регіон» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/30981/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/30981/15 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/30981/15.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.В. Агрикова
ОСОБА_1