04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/13917/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Чорногуза М.Г.
ОСОБА_1
при секретарі Черній О.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 76 від 07.11.2016
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 15.08.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016
у справі № 910/13917/16 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостачолія»
про визнання недійсними рішень загальних зборів
Позов заявлено про визнання недійсними рішення загальних зборів відповідача від 27.04.2016, оформлених протоколом № 2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016, повний текст якого складений 27.09.2016, у справі № 910/13917/16 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про припинення шляхом ліквідації товариства належить до виключної компетенції загальних зборів, які утворюються з учасників товариства, а не юридичної особи, з якою у позивача укладено договір: зазначене право учасників не може бути обмежене, крім випадків, передбачених законом, в той час як положення укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014 (п. 6.1.6), на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є такою обставиною, оскільки законодавство не передбачає можливості встановлення у цивільно-правовій угоді умов попереднього погодження учасником з будь-якими особами можливості голосування на загальних зборах за рішення, наслідком прийняття якого може бути припинення юридичної особи.
В оспорюваному рішенні суд першої інстанції зазначив також, що доводи позивача про те, що рішення загальних зборів учасників відповідача про ліквідацію товариства порушує права банка як кредитора, оскільки прийнято з порушенням умов кредитного договору № 0.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014, без попередньої письмової згоди банку, є необґрунтованими, оскільки невиконання стороною кредитного договору зобов'язання щодо невчинення дій, направлених на припинення діяльності товариства без дозволу банку, згідно з законодавством не може бути підставою для визнання недійсними рішень зборів учасників господарського товариства, та зауважив на тому, що рішення загальних зборів акціонерів (учасників) може бути оскаржене лише акціонером (учасником), права та охоронювані інтереси якого порушені, тоді як позивач не був та не є учасником відповідача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Юнекс Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/13917/16 та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити.
В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірне рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин справи.
В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті саме обставини, що й під час звернення до суду з цим позовом, а саме на те, що процедура ліквідації відповідача здійснюється з порушенням умов укладеного між сторонами кредитного договору № 01.185.0214.ЮО_К від 06.02.2014.
Водночас в апеляційній скарзі позивач зауважив на тому, що судом першої інстанції, в порушення приписів чинного законодавства, не було розглянуто подане позивачем клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою від 19.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
06.02.2014 позивач як банк та відповідач як позичальник уклали кредитний договір № 0.185.0214.ЮО_К (далі Кредитний договір) (а.с. 11-14), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 25 000 000 грн., а відповідач - прийняти, належним чином використати і повернути позивачу кредит на умовах та в строки/терміни, визначені Кредитним договором, але не пізніше 05.08.2014, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Кредитним договором.
В подальшому, між сторонами укладались додаткові угоди до Кредитного договору № 1 від 08.05.2014, № 2 від 19.06.2014, № 3 від 05.09.2014, № 4 від 01.12.2014, № 5 від 06.02.2015, № 6 від 08.07.2015 та № 7 від 10.07.2015, якими змінювались та доповнювались його умови, в тому числі щодо строків повернення кредиту, розміру ліміту кредитування тощо.
В Кредитному договорі сторонами погоджено, що:
- порушення провадження у справі про банкрутство відповідача або поручителя/майнового поручителя та/або прийняття рішення (в тому числі відповідачем/ поручителем/ майновим поручителем) відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення без отримання згоди позивача є несприятливою обставиною (п. 6.1.6);
- відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача при виникненні будь-якої несприятливої обставини протягом одного банківського дня з моменту їх виявлення відповідачем (п. 5.3.5.3);
- у разі виникнення будь-якої несприятливої обставини позивач набуває право вимагати від відповідача достроково погасити боргові зобов'язання в повному обсязі, а відповідач зобов'язаний, незважаючи на умови п. 1.1 Кредитного договору, виконати таку вимогу позивача і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі в строк вказаний в вимозі позивача.
27.04.2016 відбулися загальні збори учасників відповідача, оформлені протоколом загальних зборів учасників відповідача № 2 (далі Протокол ) (а.с. 8, 8 зворот), з порядком денним:
1. Про обрання Голови та секретаря Загальних зборів відповідача;
2. Про припинення юридичної особи відповідача шляхом ліквідації;
3. Про створення ліквідаційної комісії. Про надання повноважень на здійснення процедури ліквідації позивача.
4. Про припинення повноважень директора відповідача.
5. Про встановлення порядку та строків проведення ліквідації відповідача.
6. Про встановлення строку для прийняття претензій та вимог кредиторів.
З Протоколу слідує, що на його засіданні був присутній учасник, якому належить частка, що складає 100% у статутному капіталі, - ОСОБА_4.
Головою Зборів обрано ОСОБА_5, Секретарем зборів обрано ОСОБА_4
За результатами розгляду питань порядку денного, збори прийняли рішення:
- припинити відповідача шляхом ліквідації;
- створити ліквідаційну комісію відповідача у складі одного члена - ліквідатора. Призначити ліквідатором відповідача ОСОБА_5; надати Ліквідатору відповідача всі повноваження та права, які передбачені та є необхідними відповідно до законодавства України для належного проведення процедури ліквідації відповідно до Статуту відповідача та законодавства України;
- у зв'язку з початком ліквідації звільнити директора відповідача ОСОБА_4;
- провести ліквідацію відповідача відповідно до чинного законодавства та порядку, встановленого Статутом відповідача; установити строк для ліквідації відповідача до 27.07.2016, строк може коригуватися залежно від часу проходження певних етапів ліквідаційної процедури;
- установити строк для прийняття претензій та вимог кредиторів у два місяці з дня оприлюднення повідомлення про припинення відповідача в результаті ліквідації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів позивача, оформлених Протоком, посилаючись на те, що вказані процедура ліквідації відповідача здійснюється з порушенням умов Кредитного договору, та, відповідно, прав позивача, а саме: без отримання згоди позивач на прийняття рішення на ліквідацію, без належного повідомлення банку про прийняте рішення та без погашення кредитної заборгованості.
Суд першої інстанції після дослідження обставин справи відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
За своєю організаційно-правовою формою відповідач відноситься до товариств.
Відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 150 ЦК України).
Зі змісту ст. 145 ЦК України слідує, що вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу.
Згідно ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління відповідача визначається Статутом Товариства.
Відповідно до п. 5.12.10 Статуту відповідача тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату проведення спірних загальних зборів (а.с. 92-97), до компетенції Загальних зборів учасників відповідача віднесено, зокрема, прийняття рішення про припинення діяльності відповідача, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Згідно з розділом 12 Статуту відповідача припинення діяльності відповідача відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, розділу, перетворення) чи ліквідації (п. 12.1); ліквідація відповідача проводиться, зокрема, за рішенням зборів учасників (п. 12.3.1).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття рішення про припинення шляхом ліквідації товариства є правом учасників товариства, не може бути обмежено, крім випадків, передбачених законом, та реалізується ними шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами.
При цьому пункт 6.1.6 Кредитного договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є обставиною, яка може обмежити права учасників відповідача на прийняття рішення про його ліквідацію, оскільки законодавство не передбачає можливості встановлення у цивільно-правовій угоді умов попереднього погодження учасником з будь-якими особами можливості голосування на загальних зборах за рішення, наслідком прийняття якого може бути припинення юридичної особи.
Водночас, які вірно зазначив суд першої інстанції, рішення загальних зборів акціонерів (учасників) може бути оскаржене лише акціонером (учасником), права та охоронювані інтереси якого порушені, тоді як скаржник не був та не є учасником відповідача.
Так, згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що:
- доводи позивача про те, що спірне рішення загальних зборів учасників відповідача про його ліквідацію порушує права банка як кредитора, оскільки прийнято з порушенням умов Кредитного договору, без попередньої письмової згоди банку, є необґрунтованими, оскільки невиконання стороною кредитного договору зобов'язання щодо невчинення дій, направлених на припинення діяльності товариства без дозволу банку, згідно з законодавством не може бути підставою для визнання недійсними рішень зборів учасників господарського товариства;
- доводи позивача, що процедура ліквідації відповідача здійснюється з порушенням умов Кредитного договору, та, відповідно, прав позивача, а саме, без належного повідомлення банку про прийняте рішення та без погашення кредитної заборгованості, є також необґрунтованою, оскільки не може впливати на рішення загальних зборів учасників відповідача про ліквідацію товариства;
- доводи позивача, що порушення умов Кредитного договору є підставою для визнання недійсним акта органу корпоративного управління, є безпідставними, оскільки визначення компетенції загальних зборів товариства, порядок прийняття ними рішень, підстави визнання недійсним рішення загальних зборів товариства врегульовано Законом України «Про господарські товариства», а питання правових наслідків при порушенні зобов'язання визначено статтею 611 Цивільного кодексу України.
За обставин, що склалися, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та правомірно та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача від 27.04.2016, оформлених протоколом № 2.
Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції, в порушення приписів чинного законодавства, не було розглянуто подане позивачем клопотання про забезпечення позову, слід зазначити таке.
З матеріалів справи слідує, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було також подано клопотання про забезпечення позову (а.с. 33), в якому позивач просив винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати заходи, передбачені чинним законодавством України, необхідні для процедури ліквідації відповідача (відчуження активів, задоволення вимог кредиторів тощо), до моменту винесення рішення у цій справі.
З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції вказане клопотання вирішено не було, що є порушенням норм процесуального права.
Водночас, згідно з положеннями ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи, що не вирішення судом першої інстанції клопотання позивача про забезпечення позову не призвело до прийняття неправильного рішення, вказане не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/13917/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Юнекс Банк».
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/13917/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/13917/16 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13917/16.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді М.Г. Чорногуз
ОСОБА_1