"08" листопада 2016 р. Справа № 926/1314/16
За позовом приватного підприємства «Грін Лайн» м. Чернівці
до 1). Кіцманської районної державної адміністрації м. Кіцмань
2). Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Міністерство оборони України
про скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право користування землею
Cуддя М.І.Ніколаєв
представники:
від позивача - ОСОБА_1, дов. від 09.02.2016 року.
від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 07.11.2016 року
від третьої особи - ОСОБА_3, дов. від 18.01.2016 року.
від військової прокуратури - ОСОБА_4
СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство «Грін Лайн» звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про скасування рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ради народних депутатів Чернівецької області від 03.11.1978 року №372/21 та визнання недійсним державного акта на право користування землею Б №037505, що виданий Виконавчим комітетом Кіцманської районної ради народних депутатів в 1978 році Чернівецькій Квартирно-експлуатаційній частині району в Кіцманському районі Чернівецької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний державний акт не зареєстрований в Книзі записів державних актів користування землею, як того вимагає ОСОБА_5 Міністрів СРСР №199 від 06.03.1975 року. Крім того, позивач вважає, що на момент видачі спірного акта такої юридичної особи як Чернівецька Квартирно-експлуатаційна частина району в Кіцманському районі не існувало.
Ухвалою суду від 30.05.2016 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.06.2016 року за участю представників сторін.
Ухвалою суду від 08.06.2016 року розгляд справи відкладено на 30.06.2016 року.
За клопотанням позивача ухвалою від 30.06.2016 року замінено первісного відповідача - Кіцманську районну раду на належного відповідача - Кіцманську районну державну адміністрацію.
Ухвалою від 12.07.2016 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 21.07.2016 року.
12.07.2016 року військова прокуратура Чернівецького гарнізону повідомила про вступ у справу.
Ухвалою суду від 21.07.2016 року залучено Міністерство оборони України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та зупинено провадження у справі до закінчення судового розгляду справи №926/141/16.
За клопотанням військового прокурора ухвалою від 12.09.2016 року провадження у справі поновлено, судове засідання призначене на 22.09.2016 року.
Ухвалою суду від 22.09.216 року розгляд справи відкладено на 05.10.2016 року.
Ухвалою від 05.10.2016 року залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці до участі у справі в якості іншого відповідача, розгляд справи відкладено на 08.11.2016 року.
Військовий прокурор та відповідач-2 проти позову заперечили, посилаючись на те, що спірний державний акт видано правомірно, при цьому земельна ділянка, право користування якою посвідчує даний акт, належить до державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства Оборони України. ОСОБА_6 акт на право користування землею Б №037505 неодноразово досліджувався в межах інших справ, у зв'язку з чим позивачу ще з 10.12.2008 року було відомо про його існування, що свідчить про сплив позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Про сплив позовної давності також заявлено представником Міністерство оборони України.
У свою чергу, відповідач-1 у відзиві на позов повідомив суд, що з копії спірного державного акта не вбачається його реєстрації в Книзі записів державних актів користування землею. Також відповідачу-1 не відомо, за яких обставин даний акт було видано юридичній особі, відомості про яку в архіві відсутні.
Присутній у судовому засіданні 08.11.2016 року представник позивача проти спливу позовної давності заперечив, оскільки про обставини, що стали підставою позову, підприємство дізналось лише з відповіді Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 24.05.2016 року.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -
На підставі рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ради народних депутатів Чернівецької області від 03.11.1978 року №372/21 Чернівецькій Квартирно-експлуатаційній частині району в Кіцманському районі Чернівецької області видано ОСОБА_6 акт Б №037505на право користування землею, площею 34,9 га.
В даному акті відсутні відомості про точну дату його видачі та дату реєстрації в Книзі записів державних актів користування землею. Такі докази також не надані суду прокурором та відповідачами.
Директивою Міністра оборони України №Д-322/1/010 від 20.04.2005 року Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці, що підтверджується відповідним витягом.
30 грудня 2005 року між державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”, діючої від імені Міністерства оборони України, та громадянином ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким продавець передає покупцю будівлі та споруди військового містечка №192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4. Вказане майно належало Державі в особі Міністерства оборони України та перебувало в оперативному управлінні Чернівецької квартирно- експлуатаційної частини району на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Білянською сільською радою 30.03.2005.
12.10.2006 р. між громадянином ОСОБА_7 та ПП “Грін Лайн” укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким вищезазначене майно передано у власність ПП “Грін Лайн”. Договір посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №4082.
Право власності ПП “Грін Лайн” на будівлі та споруди військового містечка №192, що знаходяться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла, вул. Центральна, буд. 4 було зареєстроване 16.10.2006р. Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12169102 від 16.10.2006 року.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.03.2016р. у справі №926/141/16, що залишене без змін ОСОБА_5 Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року:
- визнано недійсним рішення Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 41 сесії VI скликання №49/41 від 17 жовтня 2015 року “Про розгляд клопотання ПП “Грін Лайн”;
- визнано недійсним укладений між Білянською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та приватним підприємством “Грін Лайн” договір від 29 жовтня 2015 року оренди земельної ділянки площею 14,5012 га колишнього військового містечка № 192, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 4, с. Біла Кіцманського району Чернівецької області.
При цьому, в межах справи №926/141/16 судами встановлено, що:
- земельна ділянка загальною площею 34,9 га, в тому числі площею 14,5012 га, на якій розташоване військове містечко №192, з 1978 року перебувала в безстроковому і безплатному користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, що підтверджується ОСОБА_6 актом на право користування землею серії Б №037505 , виданим виконавчим комітетом Кіцманської районної ОСОБА_5 народних депутатів. Це також встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010р. у справі №10/268.
- спірна земельна ділянка у встановленому ЗК України порядку не вилучалася та відсутні інші підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗК України, а, отже, Чернівецькій квартирно-експлуатаційні частині у Кіцманському районі, яку переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці, належить право користування земельною ділянкою площею 14,5012 га колишнього військового містечка № 192, що підтверджується ОСОБА_6 актом на право користування землею серії Б №037505 від 1978 р.;
- Білянська сільська рада, приймаючи рішення №49/41 від 17.10.2015р. «Про розгляд клопотання ПП “Грін Лайн», розпорядившись землями оборони, вийшла за межі повноважень наданих їй статтею 12, п. 1 ч. 1 ст. 122 ЗК України, всупереч вимогам статті 141 ЗК України припинила право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим порушила право власності держави на спірну ділянку в особі Міністерства оборони та право користування земельною ділянкою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці.
В листі Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 24.05.2016 року зазначено, що документи Чернівецького квартирно-експлуатаційної частини в Кіцманському районі на зберігання у відділ не надходили. Інформації стосовно зазначеної частини у відділі немає.
Згідно ст. 13 Земельного кодексу Української РСР (в редакції станом на 14.10.1977 року) земля в Українській РСР надається в користування: - колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; - громадянам СРСР.
У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.
Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.
Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову в частині скасування рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ради народних депутатів Чернівецької області від 03.11.1978 року №372/21, на підставі якого видано ОСОБА_6 акт на право користування землею серії Б №037505, слід відмовити, оскільки позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право користування землею Б №037505 суд зазначає наступне.
У постанові ВС України від 22.05.2013 року (справа №6-33цс13) міститься висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
ОСОБА_6 акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (постанова ВС України від 01.07.2015 року №6-319цс15).
Відповідно до пункту «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Також, останнім абзацем ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У свою чергу та враховуючи, що:
- судом в межах розгляду справи №926/141/16 встановлено, що Чернівецька квартирно-експлуатаційна частина у Кіцманському районі переформована в Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці, якому і належить право користування земельною ділянкою площею 34,9 га колишнього військового містечка № 192, що підтверджується ОСОБА_6 актом на право користування землею серії Б №037505 від 1978 р.;
- лист Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 24.05.2016 року не може беззаперечно доводити неіснування Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини у Кіцманському районі як землекористувача станом на момент видачі спірного державного акта, а лише може свідчити про допущену описку в найменуванні землекористувача у ОСОБА_6 акті на право користування землею серії Б №037505 від 1978 р.;
- відсутність даних про реєстрацію Державного акта на право користування землею серії Б №037505 в Книзі записів державних актів користування землею в самому спірному акті не є підставою для визнання його недійсним;
- позивачем як нинішнім власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, право на користування якою посвідчено ОСОБА_6 актом на право користування землею серії Б №037505, не доведено, які права та законні інтереси приватного підприємства «Грін Лайн» порушено у зв'язку з видачею у 1978 році спірного державного акта;
- чинне законодавство чітко визначає процедуру набуття права на землю у разі набуття права власності на нерухомість, що розміщена на ній, відтак позивачем невірно обраний спосіб захисту його прав та інтересів як землекористувача,
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що спірним рішенням та державним актом порушено права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
В частині доводів відповідача-2 та прокурора про сплив позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ОСОБА_5 Пленуму ВГС України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Пунктом 2.2 ОСОБА_5 Пленуму ВГС України від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З урахуванням вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості, залишивши при цьому судові витрати за позивачем.
Керуючись ст.ст. 35, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 14.11.2016 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв