08 листопада 2016 р. Справа № 918/920/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"
про стягнення в сумі 2 095 188,13 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_2
від відповідача: представник ОСОБА_3
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Позивач або ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (надалі Відповідач або ТзОВ "Рівнегаз збут") в якому просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1 716 547,21 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 266 312,11 грн., та три відсотки річних у розмірі 112 328,81 грн., загалом 2 095 188,13 грн..
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №15-789-Н від 30.06.2015 року він поставив протягом липня-грудня 2015 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 323 347 175,99 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, однак платежі здійснювалися Відповідачем не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1. та п.6.1. Договору.
Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись при цьому на те, що розрахунки з позивачем за поставлений природний газ були проведенні на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Таким чином сторони, в тому числі НАК "Нафтогаз України" (сторона остання по Спільних протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-164-Н. Спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах договору № 15-789-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015р. та є процедурою погашення зобов'язань ТОВ "Рівнегаз збут» по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.
Відтак, сторонами по договору за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати послуг за постачання газу, та були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.
Відповідач стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015р. та спільних протокольних рішень, повністю розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього заявлених сум позивачем.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
30 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як Продавцем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут», як Покупцем, був укладений договір №15-789-Н купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до розділів 1, 3 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Продавцем, та/або власного видобутку) (надалі - газ), виключно для подальшої реалізації населенню, а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору Позивач поставив протягом липня-грудня 2015 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 323 347 175,99 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу
- від 31.07.2015р. за липень 2015р. на суму 31 475 851,86 грн.;
- від 31.08.2015р. за серпень 2015р. на суму 25 323 991,68 грн.;
- від 30.09.2015р. за вересень 2015р. на суму 29 409 616,06 грн.;
- від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 48 779 575,52 грн.;
- від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 69 823 173,98 грн.;
- від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 7 758 129,67 грн.;
- від 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 110 776 837,22 грн.;.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
Станом на 28.01.2016р. (до подання позову) Відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 323 347 175,99 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо та не заперечується Сторонами.
Посилаючись на те, що Відповідач виконав свій обов"язок з оплати з порушенням строків, встановлених п.6.1 Договору, Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1 716 547,21 грн. (відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору та ст.230-232 Господарського кодексу України), суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 266 312,11 грн., та три відсотки річних у розмірі 112 328,81 грн. (на підставі ст.265 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи позов обгрунтований простроченням Відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору №15-789-Н купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 року.
Проте, за результатами розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що розрахунки з Позивачем за поставлений на підставі договору №15-789-Н від 30.06.2015 року природний газ були проведенні Відповідачем на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (надалі Порядок).
Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходжння до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердженим Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (надалі Порядок).
Аналіз наведеного Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов"язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до положень статті 1 та 3 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке мас кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 102 Бюджетного кодексу України). Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, (надалі Порядок № 256) визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати.
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 p. № 20 (пункти 2,5 Порядку №256).
Згідно з пунктом 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.
Суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року (пункт 12 Порядку №256). Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Аналіз наведених норм передбачає адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Згідно з п. 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (надалі - субвенція).
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.
Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято норми ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги ", норми Закону України про державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, норми п. 11 ч. 1 ст. 20, п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 5 ч. 1 ст. 12, п. 5 ч. ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 14, п. 5 ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 16, ст. 20 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також низку інших законодавчих актів. На виконання таких законодавчих актів прийнято підзаконні нормативні акти, як то Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, спільний наказ Міненерго та Мінфін України від 03.08.2015 № 493/688, тощо.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов"язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Так, на виконання зазначених вище Порядків за участю як Позивача так і Відповідача укладались протягом 2015 року спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
Оформлення документів, в тому числі, Спільних протокольних рішень взаєморозрахунків є процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів.
Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між Відповідачем та Позивачем, чим внесла в господарські правовідносини Відповідача та Позивача, елементи адміністративного та бюджетного права.
Введення Державою в господарські правовідносини елементів адміністративного та бюджетного права призвело до зміни істотних умов Договору купівлі-продажу природного газу, який діяв протягом 2015 року в частинні, строків, розміру, форми оплати його вартості, фактично поклавши їх на наступні органи державної влади:
- Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області - органу відповідальному за операції по рахунку відкритого в них;
- Департамент фінансів Рівненської облдержадміністрації - органу, який є фактичним розпорядником державних коштів.
Покладення вищевказаних обов'язків на органи державної влади, позбавило Відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за Договором на купівлю-продаж природного газу, в частинні виконання обов'язку з оплати отриманого товару. Відсутність правових важелів впливу на дані правовідносини прямо виключає наявність вини Відповідача за не виконання або неналежне виконання обов'язків за вищевказаним Договором.
Відсутність вини (як обов'язкового елементу складу правопорушення), тягне за собою відсутність відповідальності, в тому числі у вигляді господарських санкцій.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, ТОВ «Рівнегаз збут» та ПАТ НАК «Нафтогаз України» підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 та проведені відповідні оплати, а саме:
Спільне протокольне рішення №2038 від 21.09.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 на суму 8 319 645,77 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 6 від 25.09.2015 р.) ;
Спільне протокольне рішення №2035 від 21.09.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 на суму 118 825,38 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 7 від 25.09.2015 р.) ;
Спільне протокольне рішення №2243 від 22.10.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 на суму 6 918 125,82 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 9 від 27.10.2015 р.) ;
Спільне протокольне рішення № 2562 від 20.11.2015 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01,2005р №20 на суму 36 026 530,47 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 11 від 26.11.2015 р.);
Спільне протокольне рішення № 2978 від 18.11.2015 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 на суму 95 330 905,54 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 14 від 22.12.2015 р.) ;
Спільне протокольне рішення № 140 від 20.01.2016 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01,2005р. №20 на суму 30 200 743,44 грн. (проведено оплату згідно платіжного доручення № 18 від 27.01.2016 р.).
За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 року № 15-789-Н.
Так, за змістом пункту 3 Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Таким чином сторони, в тому числі НАК "Нафтогаз України" (сторона остання по Спільних протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу відвід 30.06.2015 року № 15-789-Н.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.
Відповідно до п.п.1.1-1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами).
Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно з п.п. 2.1-2.3 вищевказаного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.6, 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Із змісту спільних протокольних рішень вбачається, що останніми передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору №15-789-4 на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015 року.
Таким чином, спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах договору № 15-789-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015р. та є процедурою погашення зобов'язань ТОВ „Рівнегаз збут» по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.
Відтак, сторонами по Договору №15-789-4 на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015 року за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати послуг за постачання газу, та були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.
Крім того, Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та ін.).
Отже, Відповідач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015р. та спільних протокольних рішень, повністю розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум Позивачем.
З огляду на вищевказані обставини, що стосуються порядку розрахунків, можна цілком об'єктивно стверджувати, що Відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства України, в тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з Позивачем.
Таким чином, суд констатує, що в діях Відповідача відсутня вина, а відтак не може бути застосовано наслідків передбачених ЦК України, у разі прострочення виконання зобов'язання боржником, що підтверджується відповідними обставинами справи та нормами чинного законодавства України.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову.
Повний текст рішення підписано 14 листопада 2016 року.
Суддя Марач В.В.