"07" листопада 2016 р.Справа № 916/2439/16
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „КАЗУС-ПРО”
до відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО”;
2. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „ЧИСТА КРИНИЧКА”
про стягнення 294,08 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: не з'явилися
Суть спору: ТОВ „КАЗУС-ПРО” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з ТОВ „СОВАГРО” (відповідач-1) та СТОВ „ЧИСТА КРИНИЧКА” (відповідач-2) 294,08 грн., з яких 81,47 грн. - пеня, 115,57 грн. - 3% річних та 97,04 грн. - інфляційні.
Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань щодо оплати боргу в сумі 15430,57 грн., який виник на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №347-04-2005 від 04.04.2005р. та стягнутий з відповідача-2 рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2017р. у справі №12/3965, а також невиконання відповідачем -1 своїх зобов'язань, встановлених умовами договору поруки, який укладений між позивачем і відповідачем -1.
Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 27.09.2016р. за вх.№2-5101/16, згідно з якою просить суд стягнути солідарно з ТОВ „СОВАГРО” та СТОВ „ЧИСТА КРИНИЧКА” 28403,47 грн., з яких 18577,58 грн. - пеня, 3252,47 грн. - 3% річних та 6573,42 грн. - інфляційні.
Позивач у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та доказів, які судом витребувані у позивача не надав.
При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.09.2016р., яка надіслана позивачу на адресу, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Київська область. Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліське шосе, буд.3, повернута до суду підприємством зв'язку з посиланням на „зачинення”.
Ухвала про відкладення розгляду справи від 10.10.2016р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 24.10.2016р., які надіслані позивачу на адресу, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліське шосе, буд.3, повернута до суду підприємством зв'язку з посиланням на „зачинення”. Ухвала про відкладення розгляду справи від 10.10.2016р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 24.10.2016р., які надіслані позивачу на адресу, що зазначена у позові - Київ, а/с №1, повернута до суду підприємством зв'язку з посиланням на „закінчення терміну зберігання”.
Відповідач -1 у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.
При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.09.2016р., ухвала суду про відкладення розгляду справи від 10.10.2016р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 24.10.2016р., які надіслані відповідачу -1 на адресу, що зазначена у позові та у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду підприємством зв'язку з відмітками „адресат вибув”, „за зазначеною адресою не проживає”. Тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача-1 у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами. Тим більш, що 07.11.2016р. закінчився встановлений вимогами ст.69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі.
Відповідач -2 у судові засідання також не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.
При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.09.2016р., ухвала суду про відкладення розгляду справи від 10.10.2016р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 24.10.2016р., які надіслані відповідачу -2 на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду підприємством зв'язку з відмітками „адресат вибув”, „за зазначеною адресою не проживає”. Тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача-2 у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами. Тим більш, що 07.11.2016р. закінчився встановлений вимогами ст.69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
04.04.2005р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” (Продавець) та СТОВ „ЧИСТА КРИНИЧКА” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №347-04-2005, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його у визначений у цьому договорі спосіб. Предметом договору купівлі-продажу є засоби захисту рослин. (п.1.1., п.1.2. договору).
Згідно з умовами п.8.2 договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
При недотриманні Покупцем договірних термінів оплати, він зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (п.8.3 договору).
Умовами п. 8.4 договору встановлено, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій з простроченням виконання зобов'язань за даним договором, здійснюються без обмеження строку.
Відповідно п.11.1 договору, договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2007р. у справі №12/3965 задоволено позов ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” та з СТОВ „ЧИСТА КРИНИЧКА” на користь ТОВ „Триденна Агро” стягнуто борг в сумі 15 430,57 та 272,30 грн. господарських витрат.
При цьому у рішенні суду встановлено, що вказаний борг виник у СТОВ „Чиста Криничка” (код ЄДРПОУ 33143755) внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №347-04-2005 від 04.04.2005р.
Згідно з листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 17.05.2013р. №4693/2.2-07 з 18.07.2008р. по 13.01.2009р. на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №12/3965 від 01.10.2007р. про стягання з СТОВ „Чиста Криничка” на користь ТОВ „Тридента Агро” кошті в сумі 15702,87 грн. 13.01.2009р. __ вказане виконавче провадження завершено відповідно до п.2 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції до 09.03.2011р.). Вказане архівне виконавче провадження знищено за спливом встановленого терміну зберігання (акт знищення від 15.02.2013р.). Повторно вищевказаний виконавчий документ до відділу ДВС Монастирищенського РУЮ не надходив.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Також судом встановлено, що 26.01.2011р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” (Первісний кредитор) та ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ” (Новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення вправа вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) №НЮК-73-ТА, згідно з якою Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання СТОВ „ЧИСТА КРИНИЧКА” (Боржник), зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих Первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2007р. у справі №12/3965, котре набрало законної сили. З моменту укладання даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що виникають із умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №347-04-2005, по відношенню до Боржника щодо отримання від останнього пені, штрафу, 3%річних та інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №347-04-2005 (п.1.1., п. 1.2. Угоди).
Вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується сумою у розмірі 15 702,87 грн. (п.2.1. Угоди).
Відповідно до п. 4.3 угоди Новий кредитор набуває права вимоги виконання Боржником грошового зобов'язання в момент підписання із Первісним кредитором ОСОБА_1 приймання-передачі документів, що свідчить про факт переходу відповідних прав до Нового кредитора із отриманими відповідними підтверджуючими документами.
Сторони погодили те, що сповіщення Боржника про поступку право вимоги за цією Угодою, Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання (п.4.4 Угоди).
Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою (п.6.1 Угоди).
Тією ж датою 26.01.2011р. між сторонами угоди підписаний акт прийому-передачі документів.
08.11.2013р. проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „КАЗУС-ПРО”, згідно з яким попереднім найменуванням ТОВ „КАЗУС-ПРО” є ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”.
03.02.2016р. між ТОВ „Совагро” (Поручитель) та ТОВ „КАЗУС-ПРО” (Кредитор) укладений договір поруки №03-02-2016 (далі - договір поруки), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку СТОВ „Чиста Криничка” (Боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір). Під основним договором в цьому договорі розуміють Угоду №НЮК-73-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку уст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2016р., укладену на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №347-04-2005 від 04.04.2005р. (п.1.1., п.2.1 договору поруки).
Згідно з умовами п.3.1. договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 80 000грн.
У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1. договору поруки).
Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
17.02.2016р. за вих. №17-1/02 ТОВ „КАЗУС-ПРО” звернувся до ТОВ „Совагро” з вимогою в триденний термін з моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поруки №03-02-2016р. від 03.02.2016р. Зазначена вимога отримана відповідачем 22.02.2016р.
У відповіді на вимогу від 24.02.2016р. за вих.№77 ТОВ „Совагро” повідомило про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантувала їх виконання в строк до 31.07.2016р.
Згідно з розрахунком позивача, який наведений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, нарахування пені здійснено позивачем з 18.09.2007р. по 23.09.2012р. на суму боргу 15430,57 грн. При цьому, за вказаний період нарахування пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 24%.
Згідно з розрахунком 3% річних, який наведений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, нарахування 3% річних здійснено позивачем з 18.09.2007р. по 23.09.2014р. на суму боргу 15430,57 грн.
Згідно з розрахунком інфляційних, який наведений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, нарахування інфляційних здійснено позивачем з грудня 2008 року по вересень 2014 року включно.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом зобов'язання відповідача -2 щодо оплати боргу в сумі 15430,57 грн. виникло на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 04.04.2005р. №347-04-2005, який укладений з ТОВ „Тридента Агро”.
При цьому, умовами цього договору купівлі-продажу передбачено оплату відповідачем-2 на користь ТОВ „Тридента Агро” пені у випадку недотримання відповідачем-2 договірних термінів оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Вказаний борг в сумі 15 430,57 грн. був стягнутий з відповідача -2 на користь ТОВ „Тридента Агро” судовим рішенням, яке відповідач -2 не виконав у встановленому Законом України „Про виконавче провадження” порядку.
Більш того, доказів в підтвердження виконання цього судового рішення та доказів відсутності боргу на момент розгляду даної справи відповідач -2 до суду не надав.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому у постанові Верховного Суду України від 20.01.2011р. №10/25 викладено правову позицію, згідно з якою наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
В подальшому ТОВ „Тридента Агро” відступлене право вимоги боргу позивачу на підставі відповідного договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011р., згідно з яким позивач (Новий кредитор) наділяється усіма правами первісного кредитора (ТОВ „Тридента Агро”), що випливають з умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу по відношенню до боржника (відповідач-2) щодо отримання від останнього розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
У ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст.518 ЦК України Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. 2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідачем -2 не надано до суду як доказів оплати боргу в сумі 15430,57 грн., так і заперечень проти вимог позивача, як нового кредитора, господарський суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних.
Водночас вимоги щодо солідарного стягнення пені, 3% річних та інфляційних господарський суд вважає обґрунтованими, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У ст. 555 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Як вище встановлено господарським судом, за виконання відповідачем -2 свого зобов'язання щодо оплати пені, штрафу,3% річних та інфляційних поручився відповідач-1 (ТОВ „Совагро”) на підставі договору поруки, який укладений з позивачем.
При цьому, у відповіді на вимогу позивача про виконання зобов'язань за договором поруки відповідач -1 гарантував виконання цих зобов'язань до 31.07.2016р.
Проте, доказів виконання зобов'язань за договором поруки відповідач -1 до суду не надав.
Щодо розміру заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних та пені, господарський суд виходить з наступного.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних становить 3252,47 грн. свідчить, що їх нарахування здійснено позивачем з 18.09.2007р. по 23.09.2014р. на суму боргу 15430,57 грн.
Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставини справи щодо прострочення відповідача-2.
Розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних нарахувань становить 6573,42 грн. свідчить, що їх нарахування здійснено позивачем з грудня 2008р. по вересень 2014р. включно на суму боргу 15430,57 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача -2.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені становить 18577,58 грн. свідчить, що нарахування пені здійснено позивачем з 18.09.2007р. по 23.09.2012р. на суму боргу 15430,57 грн., виходячи при цьому з розміру подвійної облікової ставки НБУ 24% за весь період нарахування.
Між тим, господарським судом встановлено, що розмір подвійної облікової ставки НБУ змінювався за весь період нарахування пені позивачем, а відтак змінювався і розмір нарахованої пені.
Таким чином розрахунок пені, який здійснений позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства щодо розміру подвійної облікової ставки НБУ, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду також на те, що позивач не надав до суду обґрунтованого розрахунку пені, із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ на період нарахування пені, який витребуваний судом у позивача в ухвалі від 10.10.2016р. та в ухвалі від 24.10.2016р.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариство з обмеженою відповідальністю „КАЗУС-ПРО” задовольнити частково.
2.Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста Криничка” (19114. Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 33143755) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро” (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,2-А, ідентифікаційний код 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КАЗУС-ПРО” (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліське шосе, буд.3, ідентифікаційний код 35571320) 3% річних в сумі 3252 (три тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 47 коп., інфляційні нарахування в сумі 6573 (шість тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 42 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 65 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 14 листопада 2016 р.
Суддя Г.Є. Смелянець