Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" листопада 2016 р.Справа № 922/2913/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
до Приватного підприємства "Олан", м. Харків
про стягнення 136.000,00грн
за участю представників:
позивач - ОСОБА_1, довіреність №15 від 11.04.2016р.;
відповідач - ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.09.2016р.;
29.08.2016р. Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ОСОБА_3) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ПП “Олан”, у якому просить стягнути з відповідача штраф та пеню на загальну суму 136.000,00грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено штраф у розмірі 68.000,00грн., накладений рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМКУ від 02.12.2014р. №230-р/к, за результатами розгляду справи №1/12-244-14, в зв'язку з чим відповідачу, окрім штрафу, нарахована пеня в розмірі 68.000,00грн. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 17, 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Позивач ОСОБА_3 позов підтримує. Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які суд дослідив та долучив до матеріалів справи. Крім того, представник позивача звернувся з клопотанням про огляд та дослідження доказів за місцем їх знаходження. Враховуючи, що клопотання відповідає вимогам ст.39 ГПК України, представник відповідача не заперечує проти його задоволення, а докази, які підлягають дослідженню мають істотне значення для повного і об"єктивного встановлення обставин справи, суд задовольнив це клопотання і в судовому засіданні 08.11.2016р. здійснив огляд та дослідження доказів за місцем їх знаходження.
Відповідач ПП "Олан" проти позову заперечує. У відзиві на позов відповідач посилається на неправомірність вимог, за невиконання яких він притягнутий до відповідальності, на недодержання порядку притягнення до відповідальності та на порушення порядку повідомлення відповідача рішення про стягнення штрафу. В судовому засіданні представник відповідача просить суд відмовити повністю, надав додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Під час розгляду справи в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11год. 24хв. до 11год. 29хв. 08.11.2016р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
В провадженні ОСОБА_3 перебувала справа №1/01-186-14 про порушення операторами ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального законодавства про захист економічної конкуренції та дослідженням ринків роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального в межах Харківської області (включаючи м. Харків).
В ході розгляду названої справи ОСОБА_3 на адресу ПП "Олан" (в числі інших суб'єктів господарювання операторів досліджуваного ринку) рекомендованим листом №6105806451922 було направлено вимогу від 10.07.2014р. №02-26/1-3214/16 про надання інформації. Строк надання інформації був визначений у 14-ть днів з дня отримання вимоги.
16.07.2014р. рекомендований лист №6105806451922 із названою вимогою про надання документів від 10.07.2014р. №02-26/1-3214/16 був вручений особисто під розпис у книзі ф. 8 уповноваженому на одержання пошти ПП "Олан" ОСОБА_4, котрий діяв на підставі довіреності від 03.01.2014р. Цей факт підтверджується листом Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 09.10.2014р. №07-13-2899 (т.I, а.с. 83-84).
У встановлений у вимозі від 10.07.2014р. №02-26/1-3214/16 строк (до 30.07.2014р. включно) відповідна інформація відповідачем ПП "Олан" на адресу позивача ОСОБА_3 надана не була. У зв'язку з цим Адміністративною колегією ОСОБА_3 у справі №1/12-244-14 було прийнято рішення від 02.12.2014р. №230-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (т.I, а.с.8-10). Рішенням встановлено, що ПП “Олан” не подавши інформацію, визначену вимогою голови ОСОБА_3 від 10.07.2014р. №02-26/1-3214/16 в обумовлений строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. З урахуванням цього на підставі абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПП "Олан" накладено штраф у розмірі 68.000,00 грн.
Рішенням ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/кЗ обґрунтованим посиланням на частини третію, восьму статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" було визначено, що накладений на ПП "Олан" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, а докази сплати штрафу повинні бути протягом 5 днів з дня сплати штрафу надіслані на адресу ОСОБА_3.
Судом достовірно встановлено, що рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к було належним чином доведено до відома відповідача ПП "Олан". Такий висновок суду ґрунтується на наступному.
Рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством (ст.24 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к було надіслано на адресу відповідача ПП "Олан" рекомендованим листом від 03.12.2014 №02-26/1-5805. Цей лист був надісланий на адресу відповідача, проте відповідачем одержаний не був. Лист був повернутий позивачеві з відміткою поштового відділення "за закінченням строку зберігання" (т.І а.с., 94, 109).
Твердження відповідача на недоведеність факту відправки рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к, які мотивовані відсутністю опису вкладення у цінний лист, суд оцінює критично. Згідно п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку (затв. ПКМУ від 05.03.2009р. №270), на який посилається відповідач, з описом вкладення приймаються лише внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю. В даному ж разі відповідне рішення, як вбачається з матеріалів справи (т.І а.с.109, 110), було надіслано не цінним, а рекомендованим поштовим відправленням. Рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення (п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку). Здійснення опису вкладення в рекомендоване поштове відправлення не передбачається.
Таким чином, наявні у справі докази (т.І а.с.87-94, 109) у відповідності до ст.ст.4-3, 32-34 є належними доказами надсилання відповідного рішення. В цьому контексті суд також бере до уваги, що відповідачем у своїх поясненнях лише стверджується про недостатність доказів надсилання, але не заперечується сам факт надсилання.
Крім того, суд враховує, що у відповідності до п.3 Листа ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою
Відповідно, це означає, що рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к вважається врученим з дня його доставки на адресу відповідача ПП "Олан" (08.12.2014р. (через 2+1 дні з дня відправки 04.12.2014р. + вихідні (згідно п.п. 1 п.1, п.2 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затв. Наказом Мінінфраструктури України від 28.11.2013 №958)).
Крім того, положення частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають, що крім надсилання засобами поштового зв'язку рішення органів Антимонопольного комітету може бути надане для виконання й у "інші способи". Матеріали справи свідчать, що в даному випадку рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к додатково до названого способу шляхом надсилання засобами поштового зв'язку було доведено до відома відповідача також за допомогою інших способів.
По-перше, в газеті "Слобідський край" від 28.07.2015р. №89 (22209) було розміщено оголошення про прийняття рішення №230-р/к щодо ПП "Олан" в якому зокрема було вказано: "ОСОБА_3 повідомляє про розміщення на офіційному веб-сайті Комітету http:www.amc.gov.ua рішень адмінітративної колегії територіального відділення від 02.12.2014 №230-р/к у справ №1/12-244-14 про порушення ПП "Олан" (32506594). (т.I, а.с. 11-12).
По-друге, в мережі Інтернет на офіційному сайті ОСОБА_3 на сторінці розташованій за електронною адресою http:www.amc.gov.ua/amku/control/kha/uk/publish/article/83733О позивачем було розміщено повідомлення про рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к та власне копія повного тексту цього рішення.
Враховуючи, що публікація оголошення про рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к в офіційному друкованому органі носить додатковий характер, посилання відповідача на недостатність інформації в змісті оголошення, на недодержання умов публікації тощо, істотного значення не мають.
Крім того, самі такі твердження відповідача про порушення приписів абзаців другого - п'ятого частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є юридично неспроможними. Так, зі змісту частини першої названої статті вбачається, що Законом передбачено три шляхи надання для виконання рішень органів Антимонопольного комітету. Це може бути зроблено (а) шляхом надсилання або (б) шляхом вручення під розписку чи (в) шляхом доведення до відома в інший спосіб.
Абзац же другий цієї статті (на положення якого посилається відповідач) стосується лише одного з названих шляхів - вручення під розписку. В ньому сказано: «У разі, якщо вручити (!) рішення, розпорядження, немає можливості…». Тобто, відповідно гіпотези цієї норми лише у разі обрання шляху надання рішення до виконання у вигляді «вручення під розписку» діє диспозиція абзаців третього - п'ятого частини першої цієї статті стосовно умов і правил публікації. В решті випадків - у разі надання рішення до виконання «шляхом надсилання» та/або «доведення до відома в інший спосіб», ці правила не діють, умови не застосовуються.
Отже, суд вбачає, що у даному разі позивачем рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к надано відповідачеві до виконання по-перше «шляхом надсилання» на його адресу рекомендованим листом та по-друге і по-третє «в інші способи», а саме шляхом розміщення інформації про рішення в друкованих засобах масової інформації та шляхом розміщення копії рішення й інформації про нього в мережі Інтернет.
Факт знаходження названих повідомлення та рішення в мережі Інтернет на офіційному сайті ОСОБА_3 встановлений безпосередньо судом в судовому засіданні за участю представника відповідача в порядку статті 93 ГПК України шляхом огляду та дослідження письмових доказів в місці їх знаходження (протокол від 08.11.2016р.) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, вирішуючи справу суд виходить з доведеності факту надання позивачем ОСОБА_3 рішення від 02.12.2014р. №230-р/к відповідачеві ПП «Олан» до виконання.
Відповідачем рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к оскаржене не було, набрало законної сили і станом на сьогодні є чинним.
Положеннями частин другої, п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
У зв'язку з несплатою ПП "Олан" штрафу, накладеного рішенням ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к відповідачеві за період з 07.10.2015р. по 29.08.2016р. в нарахована пеня в розмірі 333.540,00грн. (частина якої в межах розміру штрафу (68.000,00грн.) заявлена до стягнення).
Станом на момент звернення із позовом ні штраф, ні пеня відповідачем сплачені не були.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і на підставі частини сьомої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку) є підставою для їх захисту в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Конституцією України (стаття 42) проголошено право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Згідно статті 25 ГК України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
У відповідності до 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Органи державної влади, до компетенції яких належить забезпечення державного регулювання та управління у відповідних
галузях економіки, проводять моніторинг ринків цих галузей з метою аналізу та прогнозування їх розвитку. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.4 ч.1 ст.7 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України").
Пунктом 13 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції "неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки".
У відповідності до приписів абзацу третього частини другої та частини п'ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за назване порушення на порушника накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, але не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі наведених норм права з урахуванням встановлених матеріалами справи фактичних обставин суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_3 обґрунтовано та на законних підставах вимагав від відповідача надання інформації визначеної у вимозі від 10.07.2014р. №02-26/1-3214/16, а відповідачем ПП «Олан» в результаті невиконання цієї вимоги дійсно було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді «неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки». Відповідно рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к про накладення на відповідача штрафу за вчинення названого порушення є законним і обґрунтованим.
Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ст.22 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України").
Також згідно пунктам 2, 3, 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Таким чином за невиконання рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к про накладення штрафу відповідачеві обґрунтовано та на законних підставах нарахована пеня, частину якої у розмірі 68.000,00 грн. позивачем заявлено до стягнення з урахуванням обмежень, встановлених частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 у даній справі ґрунтуються на нормах закону і відповідають фактичним обставинам справи.
Приходячи до такого висновку суд, крім іншого, керується Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" в п.21 якої, зокрема, вказано таке. Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
З урахуванням цього суд зауважує, що оскільки відповідачем в порядку визначеному частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не було оскаржено рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к заперечення висловлені проти цього рішення у даній справі до уваги прийняті бути не можуть.
Крім того, суд зауважує, що відповідачем власне і не було наведено належних доказів на спростування законності рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к. Твердження відповідача з цього приводу висловлені у відзиві на позовну заяву та у відповідних письмових поясненнях (на кшталт відсутності у ОСОБА_3 прав на витребовування інформації, пропуску строку притягнення до адмінстративно-господарської відповідальності тощо) носять хибний характер оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права.
Тобто, відповідач усупереч вимог ст.4-3 та ст.33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) доказів на спростування законності рішення ОСОБА_3 від 02.12.2014р. №230-р/к та/або доказів неможливості його примусового виконання не надав. Доказів сплати пені, штрафу відповідачем також не надано.
Враховуючи наведене, позовні вимоги у даній справі є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 39, 47, 48, 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтями 17, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтями 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Олан», (ідентифікаційний код - 32506594) штраф у розмірі 68.000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень та пеню в розмірі 68,000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень на загальну суму 136.000 (сто тридцять шість тисяч) гривень із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду бюджетної класифікації 21081100 (символ звітності 106).
3. Видати та направити Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (стягувачу) наказ на стягнення з Приватного підприємства "Олан" (ідентифікаційний код - 32506594) штрафу у розмірі 68.000 (шістдесят вісім тисяч) гривень та пеню у розмірі 68.000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
4. Стягнути Приватного підприємства «Олан», (ідентифікаційний код - 32506594) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473) судовий збір у розмірі 2.040,00 (дві тисячі сорок) гривень.
5. Видати та направити Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (стягувачу) наказ про стягнення з Приватного підприємства "Олан" (ідентифікаційний код - 32506594) судового збору у розмірі 2.040 (дві тисячі сорок) гривень.
Повне рішення складено 14.11.2016 р.
Суддя ОСОБА_5
/Справа №922/2913/16/