33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"08" листопада 2016 р. Справа № 5019/1612/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судового засідання Оліфер С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Дубенський м'ясокомбінат"
за участі представників:
від кредитора ФСС від НВ на виробництві та ПЗ: ОСОБА_1;
ліквідатора ОСОБА_2;
ПП "Юридична фірма "Авторитет" - ОСОБА_3;
органу прокуратури: ОСОБА_4
Постановою господарського суду Рівненської області від 07.11.2012 року Відкрите акціонерне товариство "Дубенський м'ясокомбінат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_5
Ухвалою суду від 15.03.2016 року скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дубенському районі на дії ліквідатора боржника задоволено, усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_5 від виконання обов'язків ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Дубенський м'ясокомбінат".
Ухвалою суду від 28.03.2016 року призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Дубенський м'ясокомбінат" арбітражного керуючого ОСОБА_2. Продовжено термін ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Дубенський м'ясокомбінат" до 07.11.2016 р.
15.08.2016 року до суду ліквідатором подані: позовна заява ВАТ "Дубенський м'ясокомбінат" до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору відповідального зберігання (охорони) та позовна заява ВАТ "Дубенський м'ясокомбінат" до ПП "Юридична фірма "Авторитет" про визнання недійсним договору про надання правової допомоги (послуг).
Водночас, 17.08.2016 року до суду ліквідатором подано клопотання відповідно до якого, останній просив суд кваліфікувати вищевказані позовні заяви, як заяви про визнання недійсними угод боржника, подані у відповідності до абз. 12 ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) з підстав передбачених ст. 17 цього ж Закону.
Судом розцінені зазначені позовні заяви, як заяви про визнання недійсними угод боржника, подані у відповідності до абз. 12 ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року).
Ухвалою суду від 18.08.2016 року, вищевказані заяви призначено до розгляду у судовому засіданні. Залучено до участі у даній справі ФОП ОСОБА_6, ПП "Юридична фірма "Авторитет" та визнано їх учасниками провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.10.2016 року відкладено розгляд справи на 08.11.2016 року.
Розглянувши у судовому засіданні 08.11.2016 року заяви ліквідатора про визнання недійсним договору відповідального зберігання (охорони) та про визнання недійсним договору про надання правової допомоги (послуг) суд встановив наступне.
Ліквідатор обґрунтовуючи заяви про визнання недійсними договорів відповідального зберігання (охорони) та про надання правової допомоги посилається на ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року) та звертає увагу на такі обставини.
У процесі ознайомлення з матеріалами справи ліквідатором встановлено, що для виконання вимог закону про банкрутство з метою збереження майна боржника попереднім ліквідатором у даній справі ОСОБА_5 було укладено договір відповідального зберігання №б/н від 22.11.2012 року з фізичною особою ОСОБА_6, і витрати ліквідатора за цим договором були предметом розгляду на засіданні комітету кредиторів. Проте, з огляду на те що акт приймання-передачі майна фізичній особі ОСОБА_7 складено 22.11.2012 року, та те що у Договорі та в акті приймання - передачі місцезнаходження майна зазначено адресу, що не відповідає фактичному місцезнаходженню майна, а оплата послуг зберігання за Договором відповідального зберігання б/н від 22.11.2012 року не проводилася, ліквідатор має підстави кваліфікувати даний Договір неукладеним.
Вказує також, що в подальшому ліквідатором ОСОБА_5 долучено до матеріалів справи Договір відповідального зберігання (охорони) № 07/11/12 від 07.11.2012 року, укладений уже з ФОП ОСОБА_7, за яким фактично проводилась оплата за послуги зберігання в обсязі 750 000,00 грн. Однак, заявник з огляду на викладені в заяві обставини вважає, що укладення зазначеного договору не мало на меті фактичне його виконання - забезпечення збереження майна, а свідчить про недобросовісні дії боржника в особі ліквідатора, що спричинили несприятливі наслідки для кредиторів, зокрема створили штучну поточну кредиторську заборгованість (витрати в ліквідаційній процедурі), що відшкодовується в першу чергу, з метою подальшого ухилення від сплати реальних грошових зобов'язань за допомогою механізмів і пільг процедури банкрутства.
Враховуючи викладене ліквідатор просив: визнати договір відповідального зберігання №б/н від 22.11.2012 року з громадянином України фізичною особою ОСОБА_6 недійсним; визнати договір відповідального зберігання (охорони) №07/11/12 від 07.11.2012 року з ФОП ОСОБА_6 недійсним; визнати незаконними переведення коштів арбітражним керуючим ОСОБА_5 у рахунок оплати послуг за Договором відповідального зберігання (охорони) №07/11/12 від 07.11.2012 року у сумі 750 000,00 грн. та отримання їх ФОП ОСОБА_6; зобов'язати ФОП ОСОБА_6 повернути кошти, отримані на підставі Договору відповідального зберігання (охорони) №07/11/12 від 07.11.2012 року у сумі 750 000,00 грн. ВАТ "Дубенський м'ясокомбінат".
Стосовно заяви про визнання недійсним договору про надання правової допомоги (послуг) ліквідатор зазначає, що вбачаючи необхідність отримання правової допомоги в ході виконання своїх повноважень, ліквідатор ОСОБА_5 уклав договір про надання правової допомоги (послуг) № б/н від 08.11.2012 року з приватним підприємством "Юридична фірма "Авторитет" про надання комплексних правових послуг. Ліквідатор вказує, що в актах виконаних робіт до спірного договору відсутні конкретні дані щодо обсягу і змісту наданих послу та обґрунтування їх вартості, що може свідчити про умисне завдання боржнику фінансової шкоди та отримання неправомірної вигоди. Крім того, за період проведення ліквідаційної процедури не підтверджується від цього контрагента надання необхідних та обґрунтованих послуг та отримання конкретної фінансової вигоди для боржника та кредиторів чи зменшення боргового навантаження боржника. Ліквідатор покликається на ненадання чи неналежне надання послуг їх виконавцем за спірним договором надання правової допомоги, а факт оплати необгрунтованих витрат та збільшення боргу банкрута, на думку ліквідатора свідчить про заподіяння збитків як боржнику, так і кредиторам та про фіктивність договору. Крім іншого, вказує, що оспорюваний договір був укладений з порушенням вимог Закону щодо згоди комітету кредиторів на його укладення, розмір оплати за вказаним договором є необгрунтованим та таким, що завдав матеріальної шкоди боржнику та кредиторам, тому є підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
З огляду на зазначене ліквідатор просив: визнати недійсним договір про надання правової допомоги (послуг) № б/н від 08.11.2012 року з приватним підприємством "Юридична фірма "Авторитет"; визнати незаконними (необгрунтованим та безпідставним) переведення коштів арбітражним керуючим ОСОБА_5 у рахунок оплати послуг за договором про надання правової допомоги (послуг) № б/н від 08.11.2012 року у сумі 138 366,00 грн. та отримання їх приватним підприємством "Юридична фірма "Авторитет"; зобов'язати приватне підприємство "Юридична фірма "Авторитет" повернути кошти, отримані на підставі договору про надання правової допомоги (послуг) № б/н від 08.11.2012 року в сумі 138 366,00 грн. ВАТ "Дубенський м'ясокомбінат".
Підсумовуючи викладене у заявах про визнання недійсними договорів відповідального зберігання (охорони) та про надання правової допомоги (послуг), ліквідатор наполягає на тому, що вищеописані правочини слід вважати фіктивними, адже сторони не мали на меті настання правових наслідків, що породжуються даними правочинами, а керувались певним умислом, спрямованим на виведення коштів з рахунку боржника. Крім того, ліквідатор припускає, що оспорювані правочини могли бути вчинені внаслідок зловмисної домовленості, що регламентовано ст. 232 ЦК (у разі встановлення цього факту правоохоронними органами чи судом в ході розгляду позовів). Крім іншого, вважає договір відповідального зберігання (охорони) а також договір про надання правової допомоги (послуг) удаваними правочинами, що вчинялися з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили - передачу значної суми коштів, яка належала боржнику, з метою одержання певної користі з такого правочину.
Оцінивши доводи ліквідатора, суд не знайшов підстав для задоволення заяв останнього про визнання недійсними договорів в межах справи про банкрутство ВАТ"Дубенський м'ясокомбінат" з огляну на наступне.
У відповідності до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року) (далі Закон України про банкрутство) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.
Проте, положення частини 11 статті 17 Закону України про банкрутство передбачає таку підставу для визнання угоди недійсною, як угода укладена боржником із заінтересованими особами і врезультаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.
Суд дійшов висновку, що, стаття 25 Закону України про банкрутство містить помилку законодавця, оскільки, встановлюючи повноваження ліквідатора щодо подання заяв про визнання угод боржника недійсними, законодавець помилково посилається на ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, яка визначає порядок розірвання угод боржника (відмови від виконання договорів боржника).
Враховуючи те, що підстави для визнання угод боржника недійсними містяться у ч. 11 ст. 17 Закону України про банкрутство, положення останньої підлягають застосуванню у випадку подання ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною.
В той час, як частина 10 ст. 17 Закону про банкрутство передбачає розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково. Це виключає можливість визнання ліквідатором банкрута на підставі ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство недійсними договорів, які повністю виконані, а отже, і повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи те, що ліквідація передбачає комплекс заходів з припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, зобов'язання припиняються з моменту винесення судом рішення (у формі постанови) про відкриття процедури ліквідації юридичної особи банкрута.
Це безпосередньо пов'язано з необхідністю надати можливість учасникам таких зобов'язань заявити свої грошові вимоги до боржника та отримати їх задоволення у процедурі банкрутства.
Отже, з моменту введення ліквідаційної процедури настає один з найістотніших правових наслідків визнання боржника банкрутом припинення всіх зобов'язань за участю боржника. Зокрема, припиняється договір зберігання майна, договір поставки, договір оренди майна, договір найму майна тощо.
Враховуючи те, що за ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство розірванню підлягають лише договори, які не виконані повністю або частково, то вони майже завжди завдають збитків боржнику. Натомість, як було зазначено вище, виконані повністю договори та які завдають збитків боржнику не можуть бути розірвані (визнані недійсними у ліквідаційній процедурі) на підставі вказаної норми.
При визнанні договорів боржника недійсними завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси завдяки використанню засобів процедури банкрутства. Тому законодавець обмежив ці підстави тільки двома випадками (ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство): угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки? угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
При цьому, з огляду на приписи Закону про банкрутство, у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах, передбачених цим Законом, а саме ч. 11 ст. 17 цього Закону.
До такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України в постановах від 22.09.2006 року по справі №10/176 та від 11.02.2009 року по справі №5/769/07.
Підсумовуючи викладене, слід вказати, що частина 11 статті 17 Закону України про банкрутство містить вичерпний перелік підстав пов'язаних з визнанням недійсними угод боржника, а саме: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки? угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.
Отже, ліквідатор звертаючись у процедурі провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дубенський м'ясокомбінат" з вимогами про визнання недійсними договору відповідального зберігання (охорони) та договору про надання правової допомоги (послуг) повинен був обґорунтувати свої вимоги наявністю обставин, пов'язаних з визнанням недійсними угод передбачених Законом України про банкрутство - тобто підстав наведених в частині 11 статті 17 зазначеного закону.
Водночас з поданих ліквідатором заяв, пояснень останнього та наявних в справі доказів не вбачається наявність порушень при укладенні боржником договору відповідального зберігання (охорони) та договору про надання правової допомоги (послуг) зазначених в частині 11 статті 17 Закону України про банкрутство.
Суд також звертає увагу ліквідатора, що, визнання угод недійсними на підставах, які не передбачені як ч. 10, так і ч. 11 ст. 17 Закону України про банкрутство, відбувається в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяв ліквідатора про визнання недійсним договору відповідального зберігання (охорони) та про визнання недійсним договору про надання правової допомоги (послуг) відмовити повністю.
Суддя Пашкевич І.О.