Справа 216/5018/16-к
07.11.2016 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
заявника - ОСОБА_3 ,
представника заявника - ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_5 ,
представника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, клопотання ОСОБА_3 , про накладення арешту на нерухоме майно, -
У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває клопотання ОСОБА_3 , про арешт майна.
В обґрунтування свого клопотання, яке було уточнено, ОСОБА_3 посилається на те, що внаслідок вчиненого відносно його злочину, йому завдана матеріальна шкода. Ним, на стадії досудового слідства, заявлено позовну заяву про відшкодування завданої злочином шкоди, для забезпечення якої необхідно накласти арешт на нерухоме майно.
Крім того, вказує про те, що на даний час є загроза його подальшого відчуження.
Потерпілий ОСОБА_3 , цивільний позивач та представник потерпілого - цивільного позивача наполягали на задоволенні зазначеного клопотання у даному кримінальному провадженні.
Представник «Холдинг компанії «Інтермет», проти задоволення клопотання про арешт майна заперечувала, суду пояснила, що майно на яке просить потерпілий накласти арешт продано третім особам, накладення арешту на майно порушить право власності третіх осіб.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання потерпілого, просив його задовольнити частково, а саме в частині накладення арешту на нерухоме майно за адресою Гірничорятувальна будинок 21.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 171 КПК України передбачено право цивільного позивача на звернення до суду з клопотанням про арешт майна .
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині 2,3 статті 167 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини у справі "Свято-Михайлівської парафії проти України" (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що "…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією ( 995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання…"
В ч.4 ст.173 КПК України визначено, що при задоволенні клопотання про арешт майна застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а також необхідно врахувати наслідки арешту майна для інших осіб.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, заборона на володіння і користування своїм майном являється непропорційним та непомірним тягарем для власників вищевказаного майна, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основних свобод і свавільним обмеженням права власників нерухомого майна на мирне володіння своїм майном (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 р. справа "East/West Alliance Limited" проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання необхідно задовольнити частково, з метою забезпечення права потерпілого та цивільного позивача на відшкодування завданої йому шкоди, оскільки розмір завданої шкоди остаточно не визначений, на думку суду слід заборонити відчуждення нерухомого майна що розташовано у АДРЕСА_1 та комплексу будівль та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » що розташовано у Дніпропетровській області, Криворізькому районі, с. Марьянівка.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 131,132, 167, 170-173, 315 КПК України, суд-
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , про накладення арешту на нерухоме майно - задовольнити частково.
Заборонити відчуждення нерухомого майна, що розташовано у АДРЕСА_1 .
Заборонити відчуждення нерухомого майна- комплексу будівль та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовано у Дніпропетровській області, Криворізькому районі, с. Марьянівка.
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчийсуддя ОСОБА_1