79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.11.2016р. Справа№ 914/2533/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50", м. Миколаїв Львівської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Тростянець Львівської області
про визнання договору № 3 від 13 січня 2015 року неукладеним
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Хороз І.Б.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - представник
Зміст ст. 22 ГПК України представнику відповідача роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору № 3 від 13 січня 2015 року.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2016 року.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, вимог ухвал суду не виконав.
Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "50х50" (надалі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про визнання неукладеним договору № 3 від 13 січня 2015 року (надалі - договір).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 січня 2015 року між ним та відповідачем було складено проект договору № 3. Відповідно до договору, замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг. Однак, позивач вважає, що спірний договір був укладений з порушенням ч. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно до якої, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій/ формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), оскільки проект договору від 13.01.2015 року № 3 не було підписано ні з боку позивача, ані з боку відповідача. Вищенаведене, на думку позивача, свідчить про неукладеність договору.
Представник відповідача твердження позивача про відсутність підписів на долученому позивачем до матеріалів справи копії договору вважає помилковими з огляду на наступні обставини.
Як зазначає представник відповідача, 13 січня 2015 року між сторонами було укладено договір №3, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг. Вказаний вище договір підписаний уповноваженими представниками сторін зі сторони замовника - підписаний ОСОБА_4 (який був підписантом, що стверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГО) та скріплений їхніми печатками. Крім того, протягом 2015 року відповідач виконував умови договору шляхом надання транспортних послуг, а позивач приймав вказані послуги, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт, які підписані та скріплені печаткою позивача без жодних зауважень, а саме: акт від 03.08.2015 року № 2, акт від 27.01.2015 року № 14, акт від 28.02.2015 року № 33, Акт від 31.03.2015 року №3 3, Акт від 30.09.2015 року № 67, Акт від 26.05.2015 року № 49, Акт від 30.04.2015 року № 33 та інші акти. Позивач також здійснював оплату (березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року) за транспортні послуги, що підтверджується банківськими виписками.
Представник відповідача також повідомив, що невиконання ТзОВ « 50х50» (позивач у справі № 914/2533/16) умов договору від 13.01.2015 року № 3 в частині повної та вчасної оплати вартості наданих послуг, спричинила заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 (відповідач справі № 914/2533/16) в сумі 238 486,00 грн. Вищенаведене стало підставою для звернення відповідача за захистом своїх прав до господарського суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості із ТзОВ « 50х50». Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2016 року у справі № 914/1476/16 позов ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50" на користь ФОП ОСОБА_2 238 486,00 грн. основного боргу, 4 506,00 грн. 3% річних, 18 277,21 грн. інфляційних втрат та 3 919,05 грн. судового збору. Вказане рішення суду було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. у справі № 914/1475/16.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із таких мотивів:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що 13 січня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "50х50" (позивач, замовник - за договором) та Суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, виконавець - за договором) було укладено договір № 3.
Відповідно до договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг. Замовник оплачує роботу виконавця в розмірах і в строки, погоджених між сторонами.
Згідно із частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Факт належного виконання відповідачем та неналежного виконання позивачем умов договору було встановлено в рішенні Господарського суду Львівської області від 04.08.2016 р. у справі № 914/1476/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю " 50 х 50" про стягнення 272 802,00 грн. заборгованості і завданих збитків за Договором про надання транспортних послуг № 3 від 13.01.2015 року. Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2016 року у справі № 914/1476/16 позов ФОП ОСОБА_2 (відповідач справі № 914/2533/16) задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50" (позивач у справі № 914/2533/16) на користь ФОП ОСОБА_2 238 486,00 грн. основного боргу, 4 506,00 грн. 3% річних, 18 277,21 грн. інфляційних втрат та 3 919,05 грн. судового збору.
Рішення господарського суду від 04.08.2016 р. було залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. у справі № 914/1476/16.
Судами зокрема було встановлено, що договір від 13.01.2015 р. № 3 було укладено сторонами письмово у формі єдиного документа, підписано уповноваженими представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, що в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином, оскільки зворотнього перед судом не доведено належними і допустимими доказами.
Про виконання сторонами умов договору свідчать, зокрема надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними (ТТН): б/н від 15.12.2015 р., б/н від 11.12.2015 р., б/н від 07.12.2015 р., б/н від 13.11.2015 р., б/н від 05.11.2015 р., б/н від 04.11.2015 р., б/н від 21.10.2015 р. (автомобіль Рено НОМЕР_4, причіп НОМЕР_3, за маршрутом: Ямниця - Тухолька, водій ОСОБА_2) та б/н від 21.10.2015 р. (автомобіль Маджум 480 НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, водій ОСОБА_5), б/н від 15.10.2015 р., б/н від 12.10.2015 р., б/н від 09.10.2015 р., б/н від 04.10.2015 р., б/н від 02.10.2015 р., № 000463 від 30.09.2015 р., № 000462 від 29.09.2015 р., № 000474 від 28.09.2015 р., № 000475 від 28.09.2015 р., № 000461 від 26.09.2015 р., № 000458 від 24.09.2015 р., № 000473 від 23.09.2015 р., № 000457 від 22.09.2015 р., № 000455 від 19.09.2015 р., № 000454 від 17.09.2015 р., № 000452 від 14.09.2015 р., № 000469 від 12.09.2015 р., № 000451 від 11.09.2015 р., б/н від 09.09.2015 р., № 000467 від 08.09.2015 р., б/н від 07.09.2015 р., б/н від 05.09.2015 р., № 000466 від 04.09.2015 р., б/н від 03.09.2015 р., № 000464 від 02.09.2015 р., б/н від 01.09.2015 р., б/н від 29.08.2015 р., б/н від 26.08.2015 р., б/н від 25.08.2015 р., б/н від 24.08.2015 р., б/н від 21.08.2015 р., б/н від 18.08.2015 р., б/н від 13.08.2015 р. (автомобіль Рено НОМЕР_4 причіп НОМЕР_3, за маршрутом: Ямниця-Тухолька, водій ОСОБА_2М.), б/н від 13.08.2015 р., б/н від 12.08.2015 р., б/н від 11.08.2015 р. (автомобіль Маджум 480 НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: Ямниця - Новояворівськ, водій ОСОБА_5), б/н від 11.08.2015 р. (автомобіль Рено НОМЕР_4 причіп НОМЕР_3 за маршрутом: Ямниця - Тухолька, водій ОСОБА_2), б/н від 10.08.2015 р., б/н від 05.08.2015 р., б/н від 04.08.2015 р., б/н від 03.08.2015 р., які підписані вантажоотримувачами без будь-яких застережень.
Дії сторін за договором від 13.01.2015 р. № 3 свідчать про те, що договір від 13.01.2015 р. № 3 фактично було укладено та його умови виконувалися сторонами.
Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі № №3-58гс11 та постанові Вищого господарського суду України від 22 грудня 2015 року у справі № 910/13919/14.
Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.11.2016 року.
Суддя Манюк П.Т.